Ухвала суду № 39057659, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/50433/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011

у справі № 2а-4200/10/1670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Електро»

до Державної податкової інспекції в місті Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Закритого акціонерного товариства «Електро» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Рівненського управління ЗАТ «Електро» за період з 01.01.2005 по 31.12.2007; за результатами якої складено акт від 16.05.2008 № 597/23-100/00132546.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пункту 1 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4. п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 та п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. «а» п.19.2 ст.19, п.п. «а» п.п.20.3.1 п.20.3.2, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001412342/2/23-121 від 03.10.2008р., яким донараховано податок на прибуток в розмірі 54 007,50 грн., в тому числі основного платежу на 36 005,00 грн., штрафні (фінансові) санкції на 18 002,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001271742/2/17-123 від 02.10.2008р., яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 52 465,05 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 930,10 грн., а всього 157 395,15 грн.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2008р. №0001422342/0/23-121 сума штрафних (фінансових) санкцій визначена в розмірі 127 100.00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли внаслідок суми коригувань, що відображена у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 та за 2006 рік, як самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003р. №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» (із змінами та доповненнями) у рядку 05 Декларації з податку на прибуток підприємства відображається коригування усіх загальних валових витрат, що зазнало підприємство, а не лише витрат на придбання товарів (робіт, послуг), про які зазначено у акті перевірки.

Судами встановлено, коригування показників Декларацій за 2005 та 2006 роки документально оформлене позивачем бухгалтерськими довідками від 03.02.2006р. та 07.02.2007р. та відповідає пп.5.2.7 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який передбачає, що до валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Стосовно висновку податкового органу, що позивач при нарахуванні окремим категоріям працівників надбавки за пересувний та роз'їзний характер робіт позивач не утримав та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон» встановлений розмір компенсації працівнику за службове відрядження, який застосовується і для розрахунку компенсації за роз'їзний (пересувний) характеру робіт.

Суди попередніх інстанцій правомірно встановили, що надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що виплачуються у розмірі, передбаченому колективним договором, який не перевищує граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Стосовно висновку податкового органу, щодо порушення позивачем п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно видаткової накладної № ЕЛ-0000018 від 15.06.2007 здійснено продаж цукру приватному підприємцю, кошти від реалізації якого за дорученням здані на рахунок підприємства, відкритий у банку.

Пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачає, що уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суди попередніх інстанцій встановили що готівка, яка надійшла до позивача була своєчасно оприбуткована, а тому, рішення про застосування штрафних санкцій не відповідають вимогам чинного законодавства

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі № 2а-4200/10/1670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Рівне відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі № 2а-4200/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М.Шипуліна