Ухвала суду № 39057640, 24.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/40758/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 24.04.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011

у справі № 2а-5564/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар -

Еліт"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар - Еліт" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010 та зобов'язання вчинити певні дії

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси надати органам Державного казначейства України висновок про достовірність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо Товариства з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар-Еліт", в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси надати органам Державного казначейства України висновок про достовірність суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо Товариства з обмеженою відповідальністю „Французький бульвар-Еліт", в іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 залишити без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за період: за 1 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалося у грудні 2006 року; за 2 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 1 кварталі 2007 року; за 3 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 2 кварталі 2007 року; за 4 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 3 кварталі 2007 року; за квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 4 кварталі 2007 року; за травень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2008 року; за червень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у травні 2008 року; за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у червні 2008 року; за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у липні 2008 року; за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у серпні 2008 року; за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року; за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2008 року; за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2008 року та складено довідку №60/23-210/33933008 від 20.05.2009.

Відповідно до якої перевіркою не було встановлено заниження чи завищення показників від'ємного значення податку на додану вартість, яке підлягає відшкодуванню, зазначених у поданих податкових деклараціях за вказаний період.

Заяви позивача про повернення від'ємного значення ПДВ за зазначений період, відповідач не здійснив визначені законом дії щодо відшкодування ПДВ на користь позивача.

Відповідачем була повторно проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку за період: за 1 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2006 року; за 2 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 1 кварталі 2007 року; за 3 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 2 кварталі 2007 року; за 4 квартал 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 3 кварталі 2007 року; за квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у 4 кварталі 2007 року; за травень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні 2008 року; за червень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у травні 2008 року; за липень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося у червні 2008 року; за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у липні 2008 року; за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у серпні 2008 року; за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у вересні 2008 року; за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2008 року; за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у грудні 2008 року та складено акт №30/23-310/33933008 від 16.04.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000252350/0 від 29.04.2010, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на суму 5588018 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого було завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, яке підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок, в розмірі 5588018 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

У розгляді цієї справи відповідачем не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Відповідачем також не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (пункт 1.3 статті 1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

Так, п. 1.3 ст. 1 названого Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-5564/10/1570 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.08.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2011 у справі № 2а-5564/10/1570 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді О.І. Степашко Т.М. Шипуліна