Постанова № 39056986, 29.05.2014, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 травня 2014 р. Справа № 820/6860/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Костроміна В.С.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне аграрно орендне підприємство "Зоря" (надалі за текстом - ПАОП "Зоря", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - Красноградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області від 10.02.2014 року № 0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватному аграрно орендному підприємству "Зоря" на 92573,00 грн., яке включає податок на додану вартість в сумі 61715,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 30858,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне аграрно орендне підприємство "Зоря" зареєстроване 19.01.2000 року Красноградською районною державною адміністрацією за № 14631200000000162, місцезнаходження: Харківська обл., Красноградський р-н., с. Миколо-Комишувата, вул. Українська, 1. Позивач перебуває на обліку в Красноградській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з 24.01.2000 року за № 566 , код ЄДРПОУ 30377984.

Фахівцем податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного аграрно орендного підприємства "Зоря", код за ЄДРПОУ 30377984 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "СФГ Нікопольське", код 38361070, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.10.2013 року № 133/20-16-22/30377984, яким встановлено такі порушення:

- ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок за підсумками поточного звітного періоду на 61715,00 грн., в тому числі за липень 2013 року на суму 61715,00 грн..

ПАОП "Зоря" не погодившись з вказаним Актом, надало 06.11.2013 року за № 468 заперечення до Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській обл..

У відповіді Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській обл. від 13.10.2013 року за № 275/20-16-22/28 зазначено, що всі порушення, викладені в акті перевірки від 31.10.2013 року № 133/20-16-22/30377984 є підтверджені належними доказами, а дії відповідача не відповідають діючому законодавству.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0000082200 про збільшення суми грошового зобо'язання з податку на додану вартість в розмірі 61715,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 92573,00 грн..

В подальшому, позивачем від 28.11.2013 року за № 553 було подано скаргу до ГУ Міндоходів у Харківській області на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Головне управління Міндоходів у Харківській області рішенням від 30.01.2014 року № 590/10/20-40-10-04-17 скасувало податкове повідомлення-рішення Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів України у Харківській області від 18.11.13 № 0000082200 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на додану вартість у сумі 61715,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу ПАОП «Зоря» без задоволення.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000052200 про збільшення суми грошового зобо'язання з податку на додану вартість в розмірі 61715,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 30858,00 грн.

В подальшому, позивачем від 10.02.2014 року за № 56 було подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України на зазначене податкове повідомлення-рішення.

Міністерство доходів і зборів України рішенням від 01.04.2014 року за № 5790/6/99-99-10-01-05 за результатами скарги ПАОП "Зоря" від 10.02.2014 року № 56, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000052200, а скаргу ПАОП "Зоря" без задоволення.

Судом встановлено, що між ПАОП "Зоря" та ПП "СФГ Нікопольське" укладено договір поставки від 03.07.2013 року № 03/077, а також по договору поставки укладено Додаток № 1 від 04.07.2013 року на поставку соди харчової, Додаток № 2 від 05.07.2013 року на поставку шрота соняшникова, Додаток № 3 від 08.07.2013 року на поставку шрота соняшникова, Додаток № 4 від 12.07.2013 року на поставку макухи соняшникової, Додаток № 5 від 25.07.2013 року на поставку макухи соняшникової.

Згідно з договором від 03.07.2013 року № 03/077 ПП "СФГ Нікопольське" та укладених додатків до нього було поставлено на адресу ПАОП "Зоря" шрот соняшниковий, макуху соняшникову та соду харчову, що підтверджується податковими накладними від 04.07.2013 року № 49, 05.07.2013 року № 57, 08.07.2013 року № 79, 11.07.2013 року № 118, 11.07.2013 року № 119, 25.07.2013 року № 214, видатковими накладними від 04.07.2013 року № 182, 05.07.2013 року № 193, 08.07.2013 року № 213, 13.07.2013 року № 276, 25.07.2013 року № 345 та товаро-транспортними накладними від 04.07.2013 року БЗС № 04/074, від 05.07.2013 року БЗС № 05/074, від 08.08.2013 року БЗС № 08/071, від 12.07.2013 року БЗС № 12/073, від 25.07.2013 року БЗС № 25/072.

В матеріалах справи містяться посвідчення якості товару, а саме шроту соняшникового та жмиху соняшникового № 04/07-2 від 04.07.2013 року, 07/07-3 від 07.07.2013 року, 12/07-4 від 12.07.2013 року, 24/07-1 від 24.07.2013 року, відповідно до яких, продукція відповідає вимогам ДСТУ.

З матеріалів справи вбачається, що отриманий товар було оплачено по рахунку № 26004707226320 згідно з платіжними дорученнями № 1783 від 05.07.2013 року на суму 80200,00 грн.; № 2016 від 30.07.2013 року на суму 80000,00 грн.; № 1833 від 11.07.2013 року на суму 21000,00 грн.; № 1746 від 04.07.2013 року на суму 110062,51 грн.; № 1747 від 04.07.2013 року на суму 7537,49 грн.; № 1823 від 11.07.2013 року на суму 66150,00 грн., на загальну суму 308575,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 61715,00 грн..

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зважування придбаного товару здійснювалась на електронних вагах марки JU № 3075 для статистичного зважування автомобілів, максимальна вага становить 80 тон, ваги проходили регулярну повірку та знаходяться на балансі підприємства. Зважування вантажу відображено в книзі вагаря № 50.

Відповідно до книги № 17, після зважування, придбаний товар було вивантажено на складі № 1 за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Миколо-Комишувата, вул. Шкільна, 24. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності та технічного паспорту, загальна площа складу приміщень для вивантаження товару складає 1534,1 кв. м.

Відповідно до пункту 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів. Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.8.ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Пунктом 201.10 ст. 201 зазначеного кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладку після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, ПАОП "Зоря" на законних підставах у липні 2013 року було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на суму 61715,00 грн., в тому числі за липень 2013 року - 61715,00 грн. при проведенні господарських операцій з ПП "СФГ Нікопольське".

Щодо порушення позивачем п. 138.2 ст. 138 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, яке зазначено в акті перевірки від 31.10.2013 року № 133/20-16-22/30377984, суд зазначає, що первинні документи, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, твердження податкового органу про відсутність підстав для включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вартості отриманих матеріальних цінностей є безпідставним.

Суд зазначає, що висновки відповідача щодо порушення ПАОП "Зоря" податкового законодавства при формуванні валових витрат, податкового кредиту та розміру податку на прибуток ґрунтуються на даних перевірки ПП «СФГ Нікопольське», якими встановлено неможливість проведення перевірки зазначеного контрагента за його юридичною адресою.

Суд констатує, що відомості щодо юридичної особи, її посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є відкритими і загальнодоступними, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про Державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Посилання представника відповідача на обставини, що ПП "СФГ Нікопольське" відсутнє за місцем знаходження, директор підприємства не зареєстрований у вказаному місті, підприємство не має найманих працівників, виробничих потужностей, необхідних для виконання зобов'язань перед конрагентами, суд не бере до уваги, оскільки суду не надано доказів, які б підтверджували зазначені обставини на час виникнення правовідносин.

Таким чином, ПП "СФГ Нікопольське" виконало свої зобов'язання за договором, а ПАОП "Зоря" прийняло виконані роботи, що підтверджується матеріалами справи.

Дефектність первинних документів, які було укладено між позивачем та зазначеним вище контрагентом, а також факт нереальності проведення фінансово-господарських операцій судом в ході розгляду справи не виявлено, а представником податкового органу не наведено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України та підпункту 4.1.4 пункту 4.1. ст. 4 Податкового кодексу України встановлено презумпція правомірності правочинів та рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Конституційні права людини та громадянина, порушення яких є підставою нікчемності правочину, що порушує публічний порядок, закріплені в Основному Законі держави - Конституції України, яка в ст. 3 найвищою соціальною цінністю проголошує людину, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканність і безпеку. Крім цього, у разі спрямованості правочину на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, дії особи кваліфікуватимуться як злочини або адміністративні проступки, і, як наслідок, будуть порушувати Кримінальний кодекс України або Кодекс України про адміністративні правопорушення. Законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів, керуючись тим, що публічний порядок держави порушується у разі порушення нормативних актів, у яких він закріплений, а саме: Конституції України, Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Можливість такого порядку встановлення умислу сторін також прямо витікає з висновку про те, що однією з ознак правочину, що порушує публічний порядок, є заборона його нормами кримінального чи адміністративного законодавства. Ці правочини порушують виключно публічно-правові норми, які одночасно становлять правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

А відтак, під правочини, що порушують публічний порядок, підпадають правочини, спрямовані (вчинені з умислом) на порушення публічних нормативно-правових актів: Конституції України, валютного, митного, податкового, антимонопольного та іншого публічно-правового законодавства, у якому закріплені основи державного ладу, політичної системи, економічної безпеки держави, і у той же час є злочинами чи адміністративно-правовими деліктами. Це, зокрема, правочини, що спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; ухилення суб'єктами господарювання від сплати податків; незаконне відчуження або користування об'єктами права власності українського народу; правочини, спрямовані на незаконний обіг вилучених з вільного обігу предметів або предметів, обіг яких обмежено; правочини, вчинені з метою порушення антимонопольного законодавства та спрямовані на зайняття забороненими видами господарської діяльності, а також інші, спрямовані на порушення публічно-правових нормативних актів.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентом, є чинними та не визнаними у встановленому порядку недійсними, крім того позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом. Отже, позивачем було повністю дотримано вимоги ПК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем зазначених вище норм податкового законодавства.

Відповідно до п.п.1, 3 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте податковим органом, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Харківській області (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Короленко, 85) від 10.02.2014 року № 0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватному аграрно орендному підприємству "Зоря" (63310, Харківська область, Красноградський район, с. Миколо-Комишувата, вул. Українська, 1, код ЄДРПОУ 30377984) на 92573,00 грн., яке включає податок на додану вартість в сумі 61715,00 грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 30858,00 грн..

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Приватного аграрно орендного підприємства "Зоря" (63310, Харківська область, Красноградський район, с. Миколо-Комишувата, вул. Українська, 1, код ЄДРПОУ 30377984) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі185 (сто вісімдесят п'ять) гривень 13 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови буде складено 04 червня 2014 року.

Суддя Супрун Ю.О.