Постанова № 39056820, 30.05.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1406/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мандрика Х.С.,

представника позивача - Борецька О.Л.,

представника третьої особи - Бущан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції, третя особа - Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов.

Позивач просив :

- визнати протиправними дії начальника ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції щодо стягнення з ПАТ «Лубнигаз» виконавчого збору в межах виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 року про стягнення з ПАТ «Лубнигаз» заборгованості в сумі 2 269 126,01 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Лубенського МРУЮ від 31.03.2014 року про стягнення з ПАТ "Лубнигаз" виконавчого збору у розмірі 226 912,60 грн. за виконавчим провадженням №2593605;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Лубенського МРУЮ від 31.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження №2593605 в частині виділення в окреме провадження стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Лубенського МРУЮ від 03.04.2014 року про відкриття виконавчого провадження №42827145 про стягнення з ПАТ "Лубнигаз" виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду зі спірними діями та оскаржуваними постановами, винесеними в межах виконавчого провадження ВП№2593605, вважаючи їх протиправними та незаконними. Свою незгоду мотивував тим, що зазначене виконавче провадження з виконання Наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 року підлягало обов'язковому зупиненню до 01.01.2014 року на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» та ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції від 14.04.2006 року) у зв'язку з перебуванням ПАТ «Лубнигаз» з 10 листопада 2005 року у Реєстрі підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» за номером особового запису 206. Позивач наголошував на тому, що 12 квітня 2013 року повідомив орган державної виконавчої служби про відсутність заборгованості у ПАТ «Лубнигаз» за наказом №20/80. А тому вважає, що ним було погашено заборгованість у встановлений для добровільного виконання виконавчого документа строк. Оскільки виконавче провадження повинно було перебувати зупинене до 01.01.2014 року, виконавчі дії не повинні були здійснюватись державним виконавцем, а боржником добровільно виконано рішення суду, тому відсутні підстави і для стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн. Відтак, оскаржувані постанови є протиправними та безпідставними, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою від 27.05.2014 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області, якому було передано спірне виконавче провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, при цьому заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях зазначав, що виконавче провадження ВП№2593605, в межах якого винесено оскаржувані постанови та здійснено спірні дії, неодноразово зупинялось на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» та ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з перебуванням ПАТ «Лубнигаз» з 10 листопада 2005 року у Реєстрі підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу». Проте, постановою від 16.01.2013 року було поновлено виконавче провадження ВП№2593605. Позивач лише 12.04.2013 року, тобто за межами строку на добровільне виконання рішення, надав докази виконання Наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 та погашення у повному обсязі заборгованості. Таким чином має місце здійснення державним виконавцем виконавчих дій, а тому ПАТ «Лубнигаз» повинно сплатити виконавчий збір в розмірі 10 % від суми сплаченої заборгованості, тобто в розмірі 226 912,60 грн.

Представник третьої особи проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування свої заперечень посилався на те, що постановою від 06.12.2006 року було відкрито виконавче провадження №2593605 щодо виконання Наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 року, в рамках якого вчинено оскаржувані дії та винесено оскаржувані постанови. Постановою надано семиденний строк для добровільного виконання вищевказаного виконавчого документа. Проте, у встановлений державним виконавцем строк ПАТ «Лубнигаз» рішення суду не виконало, стягнуту заборгованість в сумі 2 269 126,01 грн. не сплатило. Докази повного погашення заборгованості боржником було надано держаній виконавчій службі лише 12.04.2013 року. Як на думку третьої особи, єдиною умовою стягнення виконавчого збору є невиконання боржником самостійно виконавчого документа. Законодавцем не передбачено залежність стягнення виконавчого збору від примусового виконання судового рішення. Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору належить до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому чинним законодавством про виконавче провадження порядку. З огляду на те, що ПАТ «Лубнигаз» було надано докази виконання Наказу №20/80 від 30.10.2006 року лише 12.04.2013 року, тобто за межами встановленого строку на добровільне виконання рішення, відповідачем правомірно стягнуто з боржника виконавчий збір в сумі 226 912,60 грн.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30 жовтня 2006 року Господарський суд Полтавської області видав наказ про стягнення з ПАТ «Лубнигаз» на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основного боргу в сумі 1 955 383,13 грн., суму пені в розмірі 225 934,95 грн., суму 3 % річних у розмірі 28 496,51 грн., інфляційних витрат в розмірі 37 652,77 грн. та суму витрат з оплати держмита в розмірі 99,89 грн.

На виконання означеного наказу 06 грудня 2006 року заступником начальника Державної виконавчої служби у Лубенському районі відкрито виконавче провадження ВП №2593605 про стягнення вищезазначеної заборгованості в загальній сумі 2 269 126,01 грн. (а.с. 62). Цією постановою ПАТ "Лубнигаз" надано строк для добровільного виконання рішення суду до 13.12.2006 року.

31 березня 2014 року начальником ВДВС Лубенського МРУЮ винесено постанову про стягнення з боржника (ПАТ «Лубнигаз») виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн. (а.с.7)

31 березня 2014 року начальником ВДВС Лубенського МРУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №2593605 з виконання Наказу №20/80 у зв'язку з виконанням боржником рішення суду та погашення заборгованості у повному обсязі. Вказаною постановою було виділено в окреме виконавче провадження постанову від 31.03.2014 року стягнення з боржника виконавчого збору.

На виконання постанови №2593605 від 31.03.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору постановою начальника ВДВС Лубенського МРУЮ від 03 березня 2014 року було відкрито виконавче провадження №42827145. Надано строк на самостійну сплату виконавчого збору до 10.04.2014 року.

Не погоджуючись з діями посадових осіб виконавчої служби щодо стягнення з ПАТ «Лубнигаз» виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн., вважаючи вищевказані постанови незаконними та такими, що порушують права й законні інтереси позивача, останній звернувся до суду для захисту, як на його думку, порушеного права.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, правомірність оскаржуваних дій та постанов, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.28 вказаного Закону, в разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, єдиною передумовою (підставою) для стягнення виконавчого збору є невиконання боржником рішення у строк, наданий для його добровільного виконання.

Згідно ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній від 14.04.2006 року на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №2593605 від 06.12.2006 року з виконання Наказу №20/80) передбачено перелік обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, серед яких, з - поміж іншого, внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

На даний час такі умови передбачено статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось у ході розгляду справи, що ПАТ «Лубнигаз» з 10 листопада 2005 року (тобто ще до відкриття первинного виконавчого провадження) було внесено до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» за номером особового запису 206. На час вчинення оскаржуваних дій та винесення спірних постанов позивач також перебував у вказаному реєстрі. (а.с. 109)

Згідно з п.3.7. ст.37 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», на строк участі підприємства паливно - енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.3.4 ст.3 Закону України «Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», термін дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу встановлено до 01.01.2014 року.

Таким чином з моменту відкриття виконавчого провадження і по 01.01.2014 року у державного виконавця існувала обставина, що зумовлює обов"язкове зупинення виконавчого провадження.

Задля вирішення даної справи суду необхідно було дослідити матеріали виконавчого провадження ВП№ 2593605 (стягнення з ПАТ "Лубнигаз" на користь НАК "Нафтогаз України") на предмет того, чи минув строк для добровільного виконання судового рішення, наданий постановою державного виконавця від 06.12.2006 року, з урахуванням зупинень та поновлень виконавчого провадження.

Ухвалами від 05 травня 2014 року, від 21 травня 2014 року, від 27 травня 2014 року суд зобов"язував відповідача та третю особу надати матеріали вказаного виконавчого провадження. Однак на неодноразові вимоги суду матеріалів виконавчого провадження ВП№ 2593605, ні відповідачем, ні залученою третьою особою надано не було без пояснення причин.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважав, що відповідач не доводив і не довів правомірність стягнення ним виконавчого збору і тому суд змушений приймати рішення на підставі наявних доказів.

Відповідач повідомляв, що виконавче провадження ВП№2593605 неодноразово зупинялось у зв'язку з перебуванням позивача у вищезазначеному Реєстрі на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу» та поновлялось у зв'язку із закінченням дії терміну процедури погашення заборгованості підприємствами паливно - енергетичного комплексу, визначеного вищевказаним Законом. Надав окремі постанови про зупинення та поновлення виконавчого провадження.

Однак за відсутності матеріалів виконавчого провадження в цілому суд позбавлений можливості вирахувати, чи минули строки для добровільного виконання рішення боржником.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2013 року ПАТ «Лубнигаз» було повідомлено відповідача про повне виконання Наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 року та сплату заборгованості на користь стягувача.

Вище вказувалися висновки суду про те, що весь час з моменту відкриття виконавчого провадження 06.12.2006 року і по 01.01.2014 року у державного виконавця були підстави для обов"язкового зупинення виконавчого провадження.

Згідно п.4 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Але хоча повідомлення про виконання рішення надійшло у квітні 2013 року, тільки 31.03.2014 року начальником ВДВС Лубенського МРУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №2593605.

Тобто, з наведеного випливає, що ПАТ «Лубнигаз» виконало рішення суду та сплатило стягнуту заборгованість в сумі 2 269 126,01 грн. в межах строку, на який виконавче провадження №2593605 повинно було бути зупинене, тобто строки для добровільного виконання рішення не минули.

Вказане не було спростовано у ході розгляду справи ні відповідачем, ні третьою особою.

Відтак, відсутні передбачені законом підстави для стягнення з ПАТ «Лубнигаз» виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню.

З огляду на викладене, відповідачем не було доведено правомірність стягнення з ПАТ «Лубнигаз» виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн. та законність оскаржуваної постанови від 31.03.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, винесеної в межах виконавчого провадження ВП № 2593605 щодо виконання Наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 року. Тому суд дійшов висновку про необхідність визнання постанови від 31.03.2014 року про стягнення з боржника, ПАТ "Лубнигаз", виконавчого збору протиправною та її скасування.

Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій начальника ВДВС Лубенського міськрайонного управління юстиції щодо стягнення з ПАТ «Лубнигаз» виконавчого збору в межах виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 про стягнення з ПАТ «Лубнигаз» заборгованості в сумі 2 269 126,01 грн., то вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що правові наслідки для позивача створює саме постанова ВП № 2593605 від 31.03.2014 року як рішення суб'єкта владних повноважень, правова оцінка якій надана судом вище. Дії з винесення постанови не є діями суб"єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є технічною частиною процедури прийняття рішення у формі постанови. Інших дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов'язки та інтереси позивача позивачем не наведено, а судом не виявлено.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанови ВДВС Лубенського МРУЮ від 31.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження №2593605 в частині виділення в окреме провадження стягнення виконавчого збору та постанови від 03.04.2014 року про відкриття виконавчого провадження №42827145 щодо стягнення з ПАТ "Лубнигаз" виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.17 закону України «Про виконавче провадження», виконавчим документом, з - поміж іншого, є постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Таким чином, постанова від 31.03.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, винесена в межах виконавчого провадження ВП№ 2593605 щодо виконання Наказу Господарського суду Полтавської області №20/80 від 30.10.2006 року, є виконавчим документом.

Згідно ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Зі вказаної норми логічно випливає, що в результаті визнання протиправною та скасування постанови від 31.03.2014 року ВП№ 2593605 про стягнення з боржника виконавчого збору, виконавче провадження №42827145 щодо стягнення з ПАТ "Лубнигаз" виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн., підлягає закінченню безумовно за законом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправною та скасування постанови від 31.03.2014 року ВП№ 2593605 про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки саме вказаний акт індивідуальної дії створює для ПАТ «Лубнигаз» правові наслідки.

Відтак позовні вимоги в частині скасування постанови ВДВС Лубенського МРУЮ від 31.03.2014 року про закінчення виконавчого провадження №2593605 в частині виділення в окреме провадження стягнення виконавчого збору та постанови від 03.04.2014 про відкриття виконавчого провадження №42827145 щодо стягнення з ПАТ "Лубнигаз" виконавчого збору в сумі 226 912,60 грн. задоволенню не підлягають.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови від 31.03.2014 року ВП№2593605 про стягнення з боржника виконавчого збору та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який частково довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Постанову ВДВС Лубенського МУЮ від 31 березня 2014 року про стягнення з ПАТ "Лубнигаз" виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП №2593605 - визнати протиправною та скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2014 року.

Суддя І.С. Шевяков