Постанова № 39055655, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року

справа № 808/1603/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №808/1603/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» (далі - ТОВ «ЗЗКМ») 8 лютого 2013 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, згідно якого, просить визнати протиправними та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000090029 від 30.01.2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача щодо подання податкової звітності позивачем з недостовірними відомостями та помилками, викладені у акті №26/29-0/36911851 від 11 січня 2013 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем порушено норми податкового законодавства, оскільки судом встановлено факт подання податкової звітності з недостовірними відомостями.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що податковим законодавством не передбачено відповідальності за здійснення помилок у податкових номерах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку щодо подання позивачем податкової звітності за формою 1-ДФ за 3 квартал 2012 року.

За результатами якої складено акт №26/29-0/36911851 від 11 січня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем положень:

підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України за подання податкової звітності (форми №1-ДФ) за 3 квартал 2012 року з недостовірними відомостями та помилками.

Згідно вказаного акта відповідач вважає, що позивачем надано по строку податкову звітність з порушенням заповнення податкового розрахунку, що підтверджено самостійним виправленням помилок податковим агентом з внесенням змін до реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Враховуючи вказані обставини податковий орган дійшов висновку про наявність в діях позивача порушення порядку ведення податкового обліку при наданні звітного податкового розрахунку ф. №1- ДФ за 3 квартал 2012 року, що призвело до подання податкової звітності до податкового органу з недостовірними відомостями та помилками та відповідальність за яке передбачено пунктом 119.2 статті 119 розділу другого Податкового кодексу України

На підставі акта перевірки відповідачем 30.01.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000090029, яким позивачу:

- нараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 020,00 грн., у тому числі штраф 1 020,20 грн. (а.с. 19).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте правомірно.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно із п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 50.1 ст.50 Податкового кодексу України передбачено, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Обмеження щодо можливості подачі уточнюючих розрахунків визначені п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Згідно із п. 109.1. ст.119 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 109.2. цієї статті передбачено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Між тим, судом встановлено, що позивачем податкову звітність за формою №1-ДФ за 3 квартал 2012 року було подано своєчасно, при цьому позивачем було надано уточнюючий розрахунок податкової звітності (форми №1-ДФ) за 3 квартал 2012 року, в якому позивачем самостійно виправлено податкові номери які раніш було зазначено з помилками.

Отже встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи свідчать про своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності з помилками, які не стосуються сумарних показників сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, сум утриманого з них податку, та відсутності у зв'язку з цим втрат для бюджету, самостійного усунення виявлених помилок шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкової звітності (ф.№ 1-ДФ) за 3 квартал 2012 року – від 22.11.2012 року №9073746721, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, та відсутності підстав для застосування штрафних санкцій до позивача.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач вказаного обов’язку не виконав.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових металів» - задовольнити, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі №808/1603/13-а – скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкове повідомлення рішення №0000090029 від 30.01.2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 26 травня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко