Ухвала суду № 39055121, 13.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 року

справа № 804/7352/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задоволено частково: визнано протиправними дії Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті перевірки №79/222/30659892 від 19.04.2013 р. висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес» п.308.4 ст.308, п.302.1 ст.302, п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України стосовно безпідставної реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку; визнано протиправними дії Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті перевірки №79/222/30659892 від 19.04.2013 р. висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес» ст.ст. 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «Велес» при придбанні предмету незавершеного виробництва у рослинництві та послуг у ДП «Степове» та ДП «ДГ «Червоний шахтар» на загальну суму 2240391,00 грн., та подальшого продажу продукції сільськогосподарського виробництва (ячменю та соняшника) контрагентами-покупцями (TOB «Агрометал Трейд» та TOB «Олійний дім») на загальну суму 2587800,00 грн., в тому числі ПДВ - 431300,00 грн.; визнано протиправними дії Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті перевірки №79/222/30659892 від 19.04.2013 р. висновків про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Велес» п.209.15.1, п.209.6 ст.209, п. 187.1 ст.187, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 373399,00 грн. та подальшого завищення податкових зобов'язань на загальну суму 431300,00 грн.; визнано протиправною бездіяльність Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті №79/222/30659892 від 19.04.2013 р.. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Сторони в судове засідання не з’явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 29.03.2013р. №366 та повідомлень №197/222 від 29.04.2012р., від 01.04.2013р. №201/172, згідно зі ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка TOB «Велес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р..

За результатами перевірки складено Акт від 19.04.2013р. №79/222/30659892, за висновками якого встановлені порушення: п. 308.4 ст.308, п.302.1 ст.302, п.301.1 ст.301 Податкового кодексу України - TOB «Велес» безпідставно зареєстровано платником фіксованого сільськогосподарського податку; ст.ст. 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Велес» при придбанні предмету незавершеного виробництва у рослинництві та послуг у ДП «Степове» та ДП «ДГ «Червоний шахтар» на загальну суму 2240391,00 грн., в тому числі 373399,00 грн. ПДВ, та подальшому продажу продукції сільськогосподарського виробництва (ячменю та соняшника) контрагентам-покупцям (TOB «Агрометал Трейд» та TOB «Олійний дім») на загальну суму 2587800,00грн., в тому числі 431300,00грн. ПДВ; пп.209.15.1 п.209.15, п.209.6 ст.209, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 373399,00грн. та до завищення податкових зобов'язань на загальну суму 431300,00грн.; п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: підприємством до податкових розрахунків ф.№1 ДФ за II квартал 2012р. не включені суми доходів, які виплачені фізичним особам - підприємцям, а також подання за цей період недостовірних відомостей про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків (робітників) та сум утриманого з них податку.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо прийнятого Акту перевірки та викладеними в ньому висновками, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Предметом оскарження у даній справі є дії Криворізької північної МДПІ щодо проведення перевірки ТОВ «Велес» та складання відповідних висновків за її результатами.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо проведення перевірки ТОВ «Велес» та їх відповідність нормам діючого законодавства, разом з тим, висновки відповідача викладені в акті перевірки є безпідставними, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно до п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (пп.78.1.11); органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.73.3. ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб’єкту інформаційних відносин або його посадовій особі. Таким чином, передача запиту на отримання інформації до підрозділу податкової міліції не є законним способом отримання податкової інформації від платника.

Відповідно до п.5.2. Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок №984) визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача з дотриманням порядку отримання податкової інформації, встановленого статтею 73 ПК України.

У разі відмови з боку позивача - скласти акт про таку відмову, або у разі отримання таких документів дослідити їх та систематизовано, як того вимагає пункт 4 Розділу І Порядку №984, викласти факти, що містяться в таких первинних документах та надати їм об'єктивну оцінку.

Згідно до п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наказ та повідомлення вручені позивачу в день перевірки, що позбавило право позивача на підготовку та на надання всіх документів в підтвердження своєї господарської діяльності, що є неприпустимим.

Разом з тим, податковим органом не були виконані вимоги податкового законодавства щодо обов'язкового надсилання платнику податку запиту на інформацію, що є обов'язковою умовою, яка передує винесенню наказу про перевірку у випадку ненадання або неповної відповіді на запит.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини справи, є вірним висновок суду першої інстанції щодо порушення відповідачем приписів вказаних правових норм.

Стосовно виявлених в ході перевірки TOB «Велес» порушень податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що TOB «Велес» за перевіряємий період здійснювало реалізацію ячменю та соняшника покупцям: TOB «Агрометал-Трейд» (код ЄДРПОУ 37530438, ІПН 375304311061, юридична адреса: 28500, Кіровоградська область, м.Долинська, вул.Войкова, буд.1) та TOB «Олійний дім» (код ЄДРПОУ 35191360, ІПН 351913604182, юридична адреса: 53020, Криворізький район, с.Лозоватка, вул.Леніна, буд.135-Г).

Відповідач дійшов висновку, що придбання позивачем предмету незавершеного виробництва у рослинництві (посіви ярого ячменю та соняшника) та послуг у постачальників незавершеного виробництва ДП «Степове», ДП «Дослідне господарство «Червоний шахтар» Національної академії аграрних наук України» та TOB «ДПЗКУ-МТС» з подальшим продажем вказаним покупцям (TOB «Агрометал-Трейд» та TOB «Олійний дім») не підтверджено у зв'язку з відсутністю факту реального вчинення господарських операцій, а саме: акти виконаних робіт носять формальний характер (не вказано кількість відпрацьованих людино-годин, хто конкретно здійснював роботи по обробці ярого ячменю та соняшника та по збиранню сільськогосподарських культур, які механізми задіяні, на яких полях (№) здійснювалась робота та інша інформація, яка б вказувала на реальне здійснення господарських операцій між TOB «Верес» та його контрагентами-постачальниками. За твердженням податківців, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у TOB «Велес» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям на загальну суму поставки TOB «Агрометал-Трейд» та TOB «Олійний дім».

В Акті перевірки також зазначено, що відсутність факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99р. №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, судом встановлено, що виконання договорів між позивачем та TOB «Агрометал-Трейд» та TOB «Олійний дім» підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши дані обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що позивач та TOB «Агрометал-Трейд» та TOB «Олійний дім» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності у відповідності до вимог чинного законодавства.

В той же час, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦК України можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки не є безспірним.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають обставинам справи, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, при перевірці податкової звітності позивача встановлено відсутність декларації з податку на прибуток у зв'язку з реєстрацією TOB «Велес» платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п.302.1 ст.302 ПК України об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільгоспподатку закріплено у ст. 308 ПК України, зокрема обов'язок особи, яка набуває такого статусу подати відомості про земельні ділянки із зазначенням кожного документу, який встановлює право власності або користування земельною ділянкою.

Водночас, на відміну від розміру частки сільськогосподарського виробництва у розмірі 75%, законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Згідно до п.308.6. ст.308 ПК України визначається, що однією із підстав скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку є встановлення за результатами документальної перевірки порушення вимог ст. 301 Податкового кодексу України.

Будь-яких рішень відповідача щодо скасування реєстрації позивача у якості платника фіксованого сільськогосподарського податку прийнято не було, ані у період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., ані на дату проведення перевірки.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом за результатами перевірки та на підставі акту перевірки, податкове повідомлення-рішення не виносилося.

Відповідачем не надано доказів того, що за результатами проведеної перевірки ДПІ приймалися будь-які рішення, зокрема податкові повідомлення-рішення про визнання податкових зобов'язань, учинялися будь-які дії, зокрема, внесення до облікових даних платника податків відомостей про його податкові зобов'язання, враховуючи висновки, які зроблено в акті перевірки.

У відповідності до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем порушено вимоги п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, не прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною бездіяльності Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо не складання податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, які викладені в акті перевірки №79/222/30659892 від 19 квітня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, враховуючи протиправність висновків відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко