Ухвала суду № 39053567, 04.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/701/14 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А.

Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.

суддів: Мануйлова Ю.С.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10007/0325 філії-Запорізького обласного управління на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року, з виправленою ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року опискою, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10007/0325 філії-Запорізького обласного управління до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА :

В жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10007/0325 філії-Запорізького обласного управління (надалі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування позову зазначав, що 08.04.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», реорганізованим у ПАТ «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_3 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №1061-Ф, за яким відповідач отримав на споживчі цілі кредит в сумі 200000 грн. строком до 06.04.2018 року зі сплатою відсотків 15,5%річних.

Додатковим договором №1 від 28.05.2009 року сторони кредитного договору погодили, що заборгованість за кредитом погашається позичальником щомісячно, починаючи з жовтня 2009 року.

Додатковим договором №2 від 31.05.2010 року сторони кредитного договору погодили, що заборгованість за кредитом погашається позичальником щомісячно, починаючи з листопада 2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 08.04.2008 року між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки, за яким в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_3

Прийняті на себе зобов'язання щодо погашення основного боргу та нарахованих відсотків відповідно до встановленого графіку позичальник не виконав, станом на 23.10.2013 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 242 740 грн. 56 коп.

З посиланням на ці обставини просило суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_3, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації,визначеною на підставі оцінки майна,проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна,та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на умови кредитного договору та приписи Закону України «Про іпотеку». Зазначив, що на час звернення до суду з позовом, відповідач прострочив заборгованість по кредиту - 43754 грн., по відсоткам - 14179 грн., по пені - 28408 грн. та 2117 грн. В іншій частині заборгованість за умовами кредитного договору мала б сплачуватись відповідачем до квітня 2018 року, однак банк вимагає її дострокового повернення з огляду за невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечували проти позову в повному обсязі. Вважали, що на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача по кредитному договору від 08.04.2008 року відсутня, оскільки була стягнута рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.12.2011 року, позивач не пред'явив його у встановлений законом строк на примусове виконання, тому кредитні правовідносини сторін припинені. Відповідно до графіку погашення кредиту та відсотків,який є додатком до кредитного договору, відповідач має право сплачувати кредит до квітня 2018 року, тому сума по кредиту, що становить близько 190000 грн., строк сплати якої ще не настав, заявлена до стягнення позивачем безпідставно, а розмір простроченої заборгованості явно не співмірний з вартістю предмета іпотеки. Просили відмовити в позові як заявленому безпідставно.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 грудня 2014 року, з виправленою ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року опискою, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, залишив поза увагою фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не визначився з характером спірних відносин та нормою права, що їх регулює, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яка є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, 08.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 1061-Ф (далі Кредитний договір). На підставі п. п. 1.1 п.1 зазначеного договору Відповідачем було отримано кредит в сумі 200 000 грн. строком до 06 квітня 2018 року. За користування кредитом було встановлено плату в розмірі 15,5 % річних, які повинні сплачуватись згідно п.3.3.1, п. 1.5 Кредитного договору. Кредит надавався на споживчі цілі окремими частинами (траншами) за відновлюваною кредитною лінією, відкритою на строк 12 (дванадцять) місяців.

08.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк » України» та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки нерухомого май»на 12/1061-Ф (далі - Договір іпотеки). Згідно умов вказаного договору іпотеки, Іпотекодавець (ОСОБА_3) з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передав в Іпотеку, а Іпотекодержатель (банк) прийняв в Іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет Іпотеки, який належить Іпотекодавцю на праві власності. Предметом Іпотеки за цим Договором є нерухоме майно, а саме:

- двокімнатна квартира, загальною площею 44,74 кв. м., житловою площею 27,45 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно умов Кредитного договору Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погасити кредит, сплатити відсотки за користування кредитом.

Однак, свої зобов'язання за Кредитним договором відповідач не виконував, а саме: починаючи з травня 2011 року не погашав кредит та відсотки по кредиту, чим порушив п. І.5.1.3 Кредитного договору.

Станом на 23.10.2013 року у відповідача за Кредитним договором існує заборгованість, яка складається з :

- заборгованості за кредитом - 190 236 грн. 83 коп. (в тому числі прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 43754 грн. 65 коп. ) ;

- заборгованості за простроченими відсотками - 14 179 грн. 16 коп.;

- пені за прострочення відсотків - 2 117 грн. 39 коп.;

- пені за прострочення кредиту - 28 408 грн. 24 коп. ;

- заборгованості 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту - 1 042 грн. 07 коп.;

- заборгованості % річних від простроченої суми кредиту - 6 756 грн. 87 коп.

Загальна заборгованість по кредитному договору № 1061-Ф від 08.04.2008 року станом на 23.10.2013 року складає: 242 740 грн. 56 коп.

28.05.2012 року банк звертався до ОСОБА_3 з вимогою про необхідність погашення заборгованості (як простроченої, так і достроково всієї суми кредиту) та попереджав про наслідки її невиконання у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановивши вірно фактичні обставини справи, суд першої інстанції не звернув увагу на норми чинного законодавства України, що регулюють відповідні правовідносини, що потягнуло за собою ухвалення незаконного рішення у справі.

Так, відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що прострочена заборгованість за кредитом складає 88458 грн. 65 коп., а вартість предмету іпотеки погодженої сторонами (станом на 2008 рік) в сумі 357925 грн. У зв'язку з неспівмірністю суми простроченої заборгованості з сумою погодженої вартості предмету іпотеки суд дійшов висновку про невиправданість необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, висновок суду про право банку звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення тільки простроченої заборгованості, а не всієї суми боргу за кредитним договором є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526, ст.527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Крім того, згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 ЦК України.

За ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як визначено ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст.12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель мас право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.2.2.2 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту в цілому у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником забов'язань за кредитним договором, зокрема у випадку затримання сплати частини кредиту або відсотків за користування кредитом, або інших платежів за кредитним договором на один календарний місяць.

Відповідно до п.3.1.4. Договору іпотеки, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет Іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання Зобов'язання за Кредитним договором та/або цим Договором, в тому числі:

- при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до Кредитного договору строки суми кредиту, та/або

- при несплаті або частковій сплаті суми відсотків, та/або

- при несплаті або частковій сплаті суми комісійних винагород, та/або

- при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій, збитків та/або

- в разі невиконання зобов'язань, що визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет Іпотеки у випадку, якщо у момент настання Строку платежу Зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання Строку платежу у випадку невиконання Іпотекодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим Договором та/або Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих Іпотекодавцем у відповідності з цим Договором, виявиться (стане) недійсною.

Отже, з зазначених норм чинного законодавства України та умов кредитного договору, договору іпотеки чітко вбачається право банку, як кредитора та іпотекодержателя на захист свого майнового права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором строк виконання зобов'язань за кредитним договором у жовтні 2012 року змінено на підставі додаткової угоди до кредитного договору. Вказані пояснення представника банку суд до уваги не взяв, копію зазначеної додаткової угоди до матеріалів справи не долучив.

Таким чином, аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини та надані докази в обґрунтування позову, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтуються на Законі і відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи досліджені судом обставини справи та зібрані по ній докази, колегія суддів вважає, що достатніх правових підстав для відмови у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції не мав, а тому ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про задоволення позовних вимог.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 242 740 грн.56 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом у розмірі 190 236 грн.83 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 14179 грн.16 коп.; пені за прострочення відсотків - 2117 грн.39 коп.; пені за прострочення кредиту-28408 грн.24 коп.; заборгованості 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту-1042 грн.07 коп.; заборгованості 3% річних від простроченої суми кредиту-6756 грн.87 коп., за укладеним ВАТ »Державний ощадний банк України» (правонаступник - ПАТ »Державний ощадний банк України») з ОСОБА_3 Договором відновлювальної кредитної лінії №1061-Ф від 08.04.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,74 кв.м., житловою площею 27,45 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим за №Н-3087 31 жовтня 1997 року Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест»; зареєстровано у Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №265, за реєстровим №37694, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим « 7» квітня 2008 року Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації вартістю 357925 грн., шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною його реалізації, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності , на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Крім того, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ«Державний ощадний банк України» слід стягнути понесені судові витрати на оплату судового збору в суді першої та апеляційної інстанції відповідно 2427 грн.41 копа. та 1213 грн.71 коп.

Колегія суддів вважає, що при проведенні «системного зрівняльного аналізу» розрахунків заборгованості відповідача за кредитом, представником відповідача не враховано положення кредитного договору, переплутано окремі показники заборгованості, а також не враховано розмір облікової ставки НБУ, встановлений відповідними нормативними актами на конкретний період часу, внаслідок чого представник відповідача ОСОБА_4 прийшов до помилкового висновку про неправильність розрахунків заборгованості, наданих банком.

Зокрема, в «Додатку №1 Зрівняльний аналіз графіку сплати відсотків за кредитом...» в стовпчику «Сума сплати відсотків за даними графіка» ОСОБА_4 взято з Додатка до кредитного договору №1061-Ф від 31.05.2010 року показники «Погашення по кредиту», тобто ті платежі, які повинні були здійснюватися відповідачем в рахунок погашення тіла кредиту.

За таких обстави, про обґрунтованість висновків, зроблених на підставі вказаного «системного аналізу сплати відсотків за кредитом » мова не йде.

В «Додатку №2 Зрівняльний аналіз графіку сплати відсотків за кредитом та розрахунку заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором», представник відповідача ОСОБА_4 робить різницю між нарахованими відсотками на тіло кредиту (фактичну заборгованість) та тими відсотками, які б мали бути нараховані відповідачу згідно графіка, у випадку здійснення ним своєчасних платежів по тілу кредиту та відповідного зменшення фактичної заборгованості кредиту. Однак представник відповідача не врахував, що відсотки нараховуються на фактичну заборгованість по тілу кредиту, а платежів по погашенню саме тіла кредиту та його відповідного зменшення за період ди кредитного договору відповідач здійснив тільки на суму - 9763,17 грн. (що видно з розрахунку, наданого банком). Тобто, тіло кредиту не зменшувалося відповідно до графіка, а отже не було підстав зменшувати платежі за відсотками згідно графіка.

Так, згідно графіка, станом на жовтень 2013 року у боржника заборгованість за тілом кредиту мала складати - 142887,68 грн., однак у зв'язку з несплатою відповідачем платежів, фактично заборгованість склала - 190236,83 грн.

Відповідно до п. 1.5.1.1 Кредитного договору, відсотки нараховуються банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі Кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано Кредит.

Отже, відповідно до умов Кредитного договору, відсотки нараховувалися банком на суму фактичної заборгованості - 190236,83 грн., а не на планову суму згідно графіка до Кредитного договору.

За таких обставин, виведення різниці по сплаті відсотків на фактичну заборгованість за кредитом та тією, яка б мала бути у випадку здійснення відповідачем своєчасних платежів за кредитом, не дає будь-яких показників, які б свідчили про неправильність розрахунків заборгованості відповідача, наданих банком.

Стосовно наданих представником відповідача розрахунків пені, колегія суддів виходить з наступного.

01.10.2012 року між банком та відповідачем було укладено Додатковий договір №4 до Кредитного договору, згідно умов якого сторони змінили строк виконання зобов'язань за Кредитним договором та визначили, що кредит надасться позичальнику з остаточним терміном поверненням не пізніше 01.10.2012 року. Копію відповідного договору та відповідні пояснення представник банку надавав суду першої інстанції під час попереднього судового засідання, однак з невідомих причин судом першої інстанції вказаний договір до уваги прийнятий не був та до матеріалів справи не доданий, хоча інші документи, надані представником банку в тому ж засіданні судом долучено до матеріалів справи.

За таких обставин, починаючи з жовтня 2012 року (відповідне відображено і в розрахунку банку) все тіло кредиту було перенесено на прострочений рахунок. У зв'язку з вказаним, і пеня нараховувалася на весь прострочений кредит, а не на окремі платежі, які б мав сплачувати позичальник згідно графіка, як це зазначив в своїх розрахунках представник ОСОБА_4.

Крім того, при здійсненні своїх розрахунків, представник відповідача не врахував, що відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 21 березня 2012 року № 102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» та відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 209 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки з 23.06.2012 року та відповідно з 10 червня 2013 року змінювався.

Отже, розрахунки представника відповідача заборгованості щодо пені також обґрунтованими визнати не можна.

Безпідставним є твердження відповідача, що банком при нарахуванні пені взято період, який виходить за межі строку позовної давності щодо стягнення цього виду боргу (1 рік).

Так, із розрахунку чітко вбачається, що Розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту та Розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту здійснено за період з 23.10.2012 року по 23.10.2013року.

За таких обставин, надані представником відповідача заперечення, пояснення, розрахунки не спростовують підстав для задоволення позову в повному обсязі та правильність розрахунків банку.

Керуючись ст.ст.307,309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого без балансового відділення №10007/0325 філії-Запорізького обласного управління задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2013 року, з виправленою ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 березня 2014 року опискою, у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту :

«Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10007/0325 філії-Запорізького обласного управління до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості у розмірі 242 740 грн.56 коп., яка складається із : заборгованості за кредитом у розмірі 190 236 грн.83 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 14179 грн.16 коп.; пені за прострочення відсотків - 2117 грн.39 коп.; пені за прострочення кредиту-28408 грн.24 коп.; заборгованості 3% річних від простроченої суми відсотків по кредиту-1042 грн.07 коп.; заборгованості 3% річних від простроченої суми кредиту-6756 грн.87 коп., за укладеним ВАТ »Державний ощадний банк України» (правонаступник - ПАТ »Державний ощадний банк України») з ОСОБА_3 Договором відновлювальної кредитної лінії №1061-Ф від 08.04.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 44,74 кв.м., житловою площею 27,45 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, зареєстрованим за №Н-3087 31 жовтня 1997 року Запорізькою Товарною Біржею «Торг-Інвест»; зареєстровано у Орендному підприємстві Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №265, за реєстровим №37694, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим « 7» квітня 2008 року Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації вартістю 357925 грн., шляхом його реалізації на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною його реалізації, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності , на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10007/0325 філії-Запорізького обласного управління судові витрати: 2427 грн.41 коп. та 1213 грн.71 коп. судового збору».

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

судді: