Ухвала суду № 39053362, 29.05.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2830/13-к

Провадження №11-кп/772/287/2014

Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції Соколов В. О.

Доповідач Пасько Д. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

Суддів: Гончарука М.М., Старинця Ю.В.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

Захисника: ОСОБА_2

При секретарі: Воронюк О.О.

Обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянув 29 травня 2014 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальне провадження №12012020110000093 від 24.11.2012 р. за апеляційними скаргами обвинуваченого та його захисника, а також прокурора на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець станиці Солдатської

Прохладненського району

Кабардино-Балкарської автономної республіки

Російської Федерації, прож. АДРЕСА_1,

громадянин Російської Федерації, росіянин,

раніше судимий Даніловським районним судом

Ярославської області за ст. 158 ч. 2 п. «б» КК РФ,

за що перебуває в розшуку в РФ від 13.12.2007 р.

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України по епізоду вчинення крадіжки в ніч з 26 на 27 серпня 2013 року з храму Різдва Пресвятої Богородиці Московського патріархату в с. Озиринці Могилів-Подільського району Вінницької області на п'ять років позбавлення волі.

- за ст. 358 ч. 4 КК України на один рік і шість місяців обмеження волі.

На підставі ст. ст. 70 ч. 1, 72 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначено у виді п'яти років позбавлення волі.

Він же виправданий за ст. 185 ч. 3 КК України по епізодам вчинення крадіжок: 30.09-05.10.2012 року з Свято-Луківського храму Православної церкви в с. Сірнички Локачинського району Волинської області; 21.11-23.11.2012 р. з Свято-Михайлівського храму Православної церкви в с. Дроздні Ковельського району Волинської області; 03.02-09.02.2013 з Свято-Стефанівського храму Православної церкви в с. Усичі Луцького району Волинської області.

Відмовлено в задоволенні цивільних позовів ОСОБА_5 на суму 19500 грн. та ОСОБА_6 на суму 120000 грн.

З ОСОБА_3 на користь держави стягнуто судові витрати в сумі 5264 грн. 60 коп.

Вирішено питання з речовими доказами.

Як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він в ніч з 26 на 27 серпня 2013 р. в с. Озаринці Могилів-Подільського району Вінницької області шляхом зламу замка та віджиму дверей з проникненням до храму Різдва Пресвятої Богородиці Московського патріархату по проспекту Щорса, 1, вчинив крадіжку двох ікон та «Євангеліє» загальною вартістю 20309 грн., які завантажив до автомобіля марки «КІА Спортейдж» держномер НОМЕР_1 та з місця події зник, а 27.08.2013 року біля 11.40 год. був зупинений працівниками міліції на посту ДПС с. Краснопілки Гайсинського району Вінницької області, де шляхом пред'явлення і надання працівникам міліції використав завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2, видане 15.08.1997 р. гр-ну ОСОБА_7, яке має ознаки внесення змін шляхом переклейки фотокартки, тобто він використав завідомо підроблений документ.

ОСОБА_3 також обвинувачувався у вчиненні з проникненням до приміщень ще трьох епізодів крадіжок чужого майна з релігійних споруд у Волинській області, а саме:

- в період часу з 30.09-05.10.2012 р. з Свято-Луківського храму Православної церкви в с. Сірнички Локачинського району на загальну суму 19500 грн.;

- в період часу з 14.30 год. 21.11.2012 р. по 14.00 год. 23.11.2012 р. з Свято- Михайлівського храму Православної церкви Московського патріархату в с. Дроздні Ковельського району на загальну суму 111000 грн.;

- в період часу з 03.02.2013 р. по 14.00 09.02.2013 р. з Свято-Стефанівського храму Православної церкви Московського патріархату на загальну суму 11000 грн., але за вироком суду за цими епізодами крадіжки він виправданий за недоведеності його винуватості.

В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування вироку як незаконного у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та м'якістю призначеного покарання.

Своє прохання прокурор мотивує тим, що суд зробив хибні висновки щодо оцінки доказів у кримінальному провадженні, однобоко оцінив докази по справі, зокрема, показання свідка ОСОБА_8 щодо придбання ним ікон і церковної книги саме у ОСОБА_3 та інші пов'язані з цими епізодами доказами і дійшов помилкового висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_3 трьох епізодів крадіжок у Волинській області, по яких він виправданий.

У зв'язку з безпідставним виправданням за трьома епізодами крадіжок, на думку прокурора, суд призначив ОСОБА_3 надто м'яке покарання, до того ж зайво застосував положення ст. 72 КК України при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів, що необхідно виключити з резолютивної частини вироку.

Після скасування вироку місцевого суду прокурор просить постановити новий вирок, у якому визнати ОСОБА_3 винним в усіх епізодах крадіжок чужого майна з церков та храмів і призначити йому більш суворе покарання.

Адвокат у своїй апеляції просить з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, а обвинувачений ОСОБА_3, не погоджуючись з позицією адвоката, просить вирок змінити, виправдати його за ст. 185 ч. 3 КК України, а за ст. 358 ч. 4 КК України, яку він визнає, призначити справедливе покарання.

Своє прохання ОСОБА_3 мотивує тим, що, на його думку, місцевий суд неналежним чином з'ясував обставини справи, упереджено оцінив докази та взяв до уваги деякі докази, які є недопустимими, зокрема, висновок експерта (а.с. 236-241 т. 3), який не був відкритим і він ознайомився з ним лише в суді, не звернув увагу на суперечливі показання потерпілого щодо грошової суми, яка була викрадена в с. Озаринці, не взяв до уваги наявність пом'якшуючих покарання обставин, всіх позитивних даних щодо його особи, не вирішив питання щодо всіх речових доказів.

Заслухавши доповідача, виступ обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав доводи, викладені в його апеляції, виступ адвоката, яка обґрунтувала доводи щодо недоведеності вчинення ОСОБА_3 крадіжок майна з релігійних споруд, виступ прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, перевіривши матеріали справи, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора частково обґрунтована і підлягає частковому задоволенню, а інші апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

На думку апеляційного суду місцевий суд дослідив докази відповідно до положень параграфа 3 КПК України, який регламентує процедуру судового розгляду, а докази оцінив згідно ст. 94 КПК України.

Апеляційний суд погоджується з тією оцінкою доказів, які здійснив місцевий суд у вироку і не знаходить підстав для того, щоб пристати до тієї оцінки доказів, які пропонують у своїх апеляційних скаргах прокурор та обвинувачений і вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що відповідає положенням ст. 370 КПК України, крім застосування ст. 72 КК України при призначенні остаточного покарання ОСОБА_3

Судом досить повно проаналізовані докази провини ОСОБА_3 по епізоду крадіжки з храму в с. Озаринці, в тому числі показання ОСОБА_3 про те, що в ніч, в яку була скоєна крадіжка, він був в цьому селі, а також, що з багажника його автомобіля працівники міліції, які зупинили його під час руху на посту ДПС біля с. Краснопілки, були вилучені 2 ікони та церковна книга «Євангеліє». Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив, що це саме ці ікони та книга, які були викрадені з храму. Суд дав оцінку і іншим доказам, а доводи ОСОБА_3 про те, що вилучене йому не належало, а було залишено в його автомобілі іншою особою на ім'я «ОСОБА_10», про якого він нічого конкретного сказати не зміг, обґрунтовано оцінив як надумані з метою уникнути відповідальності за вчинене, і які спростовуються іншими доказами по цьому епізоду, що становлять той комплекс доказів, який підтверджує вчинення крадіжки церковного майна ОСОБА_3 з храму в с. Озаринці.

Висновок криміналістичної експертизи (а.с. 236-241 т. 3), на який посилається обвинувачений як не відкритий йому вчасно був йому відкритий під час судового розгляду, що узгоджується з положеннями ст. 290 ч. 11 КПК України.

Питання щодо можливості призначення ОСОБА_3 покарання без реального позбавлення його волі суд вирішував при постановленні вироку і виклав мотиви обрання реального позбавлення волі, з чим погоджується апеляційний суд.

Мотиви виправдання ОСОБА_3 по трьох епізодах крадіжок церковного майна на Волині суд досить повно виклав у вироку, здійснивши відповідну оцінку доказів, яка не допускала визнання ОСОБА_3 винним на елементах вірогідності та припущень і всі сумніви щодо доказаності його вини суд витлумачив на користь обвинуваченого.

Інший варіант оцінки доказів по цих епізодах, який пропонує прокурор, не переконав апеляційний суд у наявності достатніх доказів, що доводять провину ОСОБА_3 у вчиненні тих крадіжок.

Питання щодо долі решти речових доказів, на які вказує ОСОБА_3 має бути вирішено місцевим судом в порядку ч. 14 ст. 537 КПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 376 ч. 2, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляцію прокурора задовольнити частково, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 та його адвоката залишити без задоволення.

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду від 29 січня 2014 року стосовно ОСОБА_3 змінити, виключивши з резолютивної частини вироку посилання на застосування ст. 72 КК України при призначенні ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю злочинів.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу можуть бути подані касаційні скарги безпосередньо до касаційного суду - Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

З оригіналом згідно: