Постанова № 39053155, 03.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1916/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Іванюк Є.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Тарасенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193-25 від 30.04.2014.

В обґрунтування своїх вимог позивач, з посиланням на ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стверджує, що він, як пенсіонер, звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування. У зв'язку з цим просить вищевказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) скасувати, як незаконну.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_1 не має правових підстав для звільнення від сплати єдиного внеску, оскільки він ще не досяг загальновстановленого пенсійного віку 60 років, а отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку. Тому оскаржувана вимога про сплату недоїмки винесена правомірно.

У судовому засіданні представник відповідача підтримала заперечення проти позову та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 19.11.2008 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 (а.с. 16), свідоцтво платника єдиного податку серія НОМЕР_3 (а.с. 17).

30.04.2014 Полтавською ОДПІ винесено вимогу №Ф-193-25 (а.с. 18) про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску в розмірі 2 875,48 грн., який виник станом на 28.02.2014.

Вказана вимога була отримана позивачем 10.05.2014, про що свідчить підпис ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 50).

На звернення позивача щодо правомірності стягнення з нього заборгованості зі сплати єдиного внеску Полтавською ОДПІ 30.04.2014 була надана відповідь за вих. №782/16-24-17.1-45 (а.с. 19), в якій відповідач повідомив про те, що особи, які отримують пенсію на пільгових умовах, не звільняються від обов'язку сплати єдиного внеску до досягнення загального пенсійного віку.

Не погодившись із мотивами нарахування єдиного внеску, позивач оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 № 3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими ст. 4 цього Закону доповнено ч. 4 такого змісту: "особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до внеску закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Як встановлено в ході судового розгляду постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 27.05.2013, яке залишене без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013, Управління Пенсійного фонду України у Полтавському районі Полтавської області, крім іншого, зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах відповідно до вимог п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення з 10.09.2012 (а.с. 8-11).

Таким чином позивачу було призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку. На момент призначення пенсії за судовим рішенням вік ОСОБА_1 становив 55 років.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що до ФОП ОСОБА_1 не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, оскільки він не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Зазначена норма не містить положення про виключення з даного переліку осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом (ст. 1).

За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (ст. 2).

Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років (ст. 12).

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений ст. 12 цього Закону, знижується на 1 рік (ст. 13).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком призначену та пільгових умовах, а ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI не містить застережень щодо неможливості поширення її дії на коло осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_1, у відповідності до вимог ст. 12 Закону №1058-IV, уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Отже вимога позивача про визнання протиправною та скасування вимоги Полтавської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193-25 від 30.04.2014 є обґрунтованою, такою, що підтверджена матеріалами справи, а тому позову підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-193-25 від 30.04.2014.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (місцезнаходження: вул. М.Бірюзова, 47, м. Полтава; ідентифікаційний код 38719466) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04.06.2014.

Суддя Є.Б. Супрун