Постанова № 39052559, 13.05.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 р. 12:36 Справа №818/568/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Кохан Т.І.,

представника позивача - Маківського О.В.,

представників відповідача: Будакова В.М., Пузиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0001001502/8554, яким застосовано штраф у розмірі 154 148, 62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті перевірки платіжної дисципліни відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року згідно договору про розстрочення податкового боргу №27 від 07.03.2013 року, наданого на податковий борг, який виник по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого до декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року чим було порушено абз. "а" п. 50.1 ст. 50 глави 2 розділу II, пункт 57.1 ст. 57 глави 4 розділ II, пункт 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Позивач вважає, що вказані в акті перевірки порушення строків сплати податкового зобов'язання не відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Згідно податкової декларації з ПДВ № 9074709095 від 20.11.2013 було задекларовано 1 661 989,00 грн. ПДВ за жовтень 2013 року сплачувався згідно платіжного доручення № 1893519 від 18.12.2013, перераховано 1 836 388, 00 грн. (з яких 1661989,00 грн. - сума платежу, 166199, 00 грн. - штраф 10% та 8200, 00 - пеня).

07.03.2013 між ДП «Сумський облавтодор» та ДПІ в м. Сумах був укладений договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) № 27.

Відповідно розділу І договору орган державної служби надав підприємству розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) на загальну суму 1 267 194,87 грн. під проценти строком з 06.03.2013 по 13.12.2013. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 ПК України.

Договором від 07.03.2013 № 27 та додатковими угодами від 30.04.2013 та від 14.11.2013 були визначені терміни та розміри щомісячної сплати узгоджених податкових боргів. Розстрочений згідно вказаного договору податковий борг, а також нараховані проценти, підприємство сплатило в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач вважає, що в результаті прийняття відповідачем рішення про розстрочення підприємству податкового боргу та укладення відповідного договору про розстрочення, визначені ПК України строки сплати податкового зобов'язання, розстроченого зазначеним договором, переносяться на строки сплати цих податків, передбачені договором про розстрочення.

Крім того, позивач зазначає, що ДПІ у м. Сумах вже була здійснена перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме перевірка податкової декларації за жовтень 2013 року від 20.11.2013 № 9074709095 та договору про розстрочення податкового боргу № 27 від 07.03.2013 згідно акту від 16.12.2013 № 2100/18-19-15-02/31931024. За результатами даної перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, які на даний час оскаржуються в судовому порядку.

На думку позивача, ДПІ у м. Сумах двічі здійснила камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за один і той же період та двічі винесла податкове повідомлення-рішення про накладення штрафу за одне й те ж саме порушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.

У письмовому запереченні, поданому до суду, представник відповідача зазначив, що в ході проведеної перевірки було встановлено несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкової декларації від 20.11.2013 за жовтень 2013 року, якою платник податків самостійно визначив суму податкового зобов'язання в сумі 1 661 989, 00 грн., граничний термін сплати якого становить 30.11.2013, але згідно платіжного доручення від 18.12.2013 № 1893519 суму сплаченого боргу (1 403 148, 17 грн.) було зараховано 19.12.2013, тобто, із затримкою на 18 днів.

Також, перевіркою встановлено порушення терміну сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкової декларації від 19.02.2013 № 9008009923 та договору про розстрочення податкового боргу від 07.03.2013 № 27, який становить 04.03.2013, але згідно платіжного доручення від 18.12.2013 № 1893519 суму сплаченого боргу (137 780,00 грн.) було зараховано 19.12.2013, тобто з затримкою на 3 дні (з 04.03.2013 по 07.03.2013) та на 289 днів (з 04.03.2013 по 19.12.2013).

Крім того, ДП «Сумський облавтодор» подало до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданий до декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (№ 9080127672 від 13.12.2013) на суму 558, 00 грн., граничний термін сплати якої становить 13.12.2013, але фактично зараховано до бюджету 19.12.2013 згідно платіжного доручення від 18.12.2013 № 1893519, тобто з затримкою на 5 днів.

Отже, відповідачем було встановлено порушення позивачем абз. а) п.50.1 ст.50, п.57.1 ст. 57, п.203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0001001502/8554, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, тобто у сумі 154 148,61 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

30.01.2014 посадовою особою ДПІ у м. Сумах проведено камеральну перевірку платіжної дисципліни до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість, згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, згідно договору про розстрочення податкового боргу від 07.03.2013 № 27, наданого на податковий борг, який виник по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок поданого до декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 30.01.2013 № 289/18-19-15-02/31931024 (а.с. 7-9), яким встановлено несвоєчасну сплату позивачем до бюджету податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року (від 20.11.2013 № 9074709095), згідно договору про розстрочення податкового боргу від 07.03.2013 № 27, наданого на податковий борг, який виник по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого до декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року (від 13.12.2013 № 9080127672), чим порушено абзац а пункт 50.1 статті 50 глави 2 розділу II, пункт 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ пункт 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0001001502/8554, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 154 148, 62 грн. (а.с. 10).

Статтею 14 п.п.14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В силу п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень (п. 100.13 ст.100 Податкового кодексу України).

За змістом п. 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року N 1261 (надалі - Порядку №1261) розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що ведеться органами державної податкової служби.

Пунктом 1.9 Порядку № 1261 передбачено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.

Суд встановив, що на підставі відповідних заяв позивача, згідно ст.100 Податкового кодексу України рішенням від 06.03.2013 № 2638/10/19-109 відповідачем надане розстрочення податкового боргу з ПДВ у сумі 1 267 194,87 грн. на період з 06.03.2013 по 13.12.2013 зі строками сплати: 12.04.2013 - 140 799,00 грн.; 14.05.2013 - 140 799,00 грн.; 14.06.2013 - 140 799,00 грн.; 12.07.2013 - 140 799,00 грн.; 14.08.2013 - 140 799,00 грн.; 13.09.2013 - 140 799,00 грн.; 14.10.2013 - 140 799,00 грн.; 14.11.2013 - 140 799,00 грн.; 13.12.2013 - 140 802,87 грн. (а.с. 145).

07.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) № 27, відповідно до якого орган державної податкової служби надає платнику розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) на загальну суму 1 267 194, 87 грн. під проценти строком з 06.03.2013 по 13.12.2013, розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 Податкового Кодексу України (а.с. 12-14).

Визначені цим рішенням та укладеним на його виконання договором про розстрочення суми грошових зобов'язань позивач сплачував своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, відповідно до яких позивачем здійснювалась оплата податкового боргу та відсотків за користування розстрочкою погашення боргу (а.с. 50-67).

Здійснюючи платіж 01.06.2014 по даному договору розстрочки, позивачем було здійснено нарахування процентів за весь час користування розстрочкою (за 32 дні - з 30.04.2013 по 01.06.2013).

Як встановлено судом із пояснень представника відповідача та матеріалів справи, в січні 2014 року здійснивши камеральну перевірку податкової звітності позивача з ПДВ, відповідач на підставі ст.126 Податкового кодексу України нарахував позивачеві штрафні санкції за несвоєчасну сплату розстроченого договором про розстрочення податкового боргу від 07.03.2013 № 27 за період з дати виникнення податкового боргу до дати укладання договору про розстрочення.

Визначаючи кількість днів затримки сплати (прострочення платежу), яка має вирішальне значення для розміру штрафних санкцій, що підлягають застосуванню, окрім розміру узгодженого але не сплаченого податкового боргу по кожному з податків, відповідач враховував також дату виникнення і дату сплати боргу, вважаючи датою сплати дату розстрочення податкового боргу.

Досліджуючи правомірність дій відповідача щодо нарахування зазначених вище штрафних санкцій та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, суд враховує наведене нижче.

Згідно із п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Згідно із п.100.6 ст.100 Податкового кодексу України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Період при сплаті розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) дорівнює календарному місяцю або іншому строку за згодою сторін, який зафіксовано у договорі про розстрочення (відстрочення) (п.1.5 Порядку №1261).

Таким чином, виходячи з системного правового аналізу зазначених вище норм Податкового кодексу України та Порядку №1261, суд вважає, що у результаті прийняття відповідачем рішення про розстрочення позивачеві податкового боргу та укладення відповідного договору про розстрочення, визначені Податкового кодексу України строки сплати податкових зобов'язань, розстрочених зазначеним договором, переносяться на строки сплати цих податків та податкових платежів, передбачені договором про розстрочення.

Тому, строками сплати розстрочених грошових зобов'язань з ПДВ слід вважати не строки сплати цього податку, визначені Податковим кодексом України, а строки, передбачені договором про розстрочення податкового боргу від 07.03.2013 № 27, які визначені ст. 100 Податкового кодексу України як строки сплати цих зобов'язань.

Відтак, кількість днів затримки сплати розстрочених податкових зобов'язань для розрахунку штрафних санкцій, передбачених ст.126.1 ст.126 Податкового кодексу України слід визначати, виходячи з того, що днем виникнення заборгованості з узгодженого грошового зобов'язання з відповідного податку та податкового платежу є визначені договором про розстрочення податкового боргу терміни їх сплати.

Суд встановив, що визначаючи розміри штрафних санкцій, застосованих спірними податковими повідомленнями - рішеннями, відповідач невірно (без врахування строків, передбачених договором про розстрочення) визначив кількість днів затримки сплати, що в свою чергу спричинило невірний вибір відповідачем розміру штрафних санкцій, які слід застосувати за порушення ним строків сплати, визначених договором про розстрочення.

З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що нарахування проводилось відповідачем за весь період до повного погашення позивачем боргу без врахування факту укладання позивачем договору про розстрочення податкового боргу. Такі дії відповідача суперечать вимогам п. 3.9 Порядку № 1261, відповідно до вимог якого на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу). Аналогічну норму містить п. 3.9 "Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 574, який діяв на момент проведення відповідачем перевірки.

З наданого розрахунку штрафних санкцій та акту перевірки судом встановлено, що відповідачем враховано лише частину платіжних доручень наданих позивачем. Крім того, відповідачем не в повному обсязі враховувались суми, сплачені позивачем за договором про розстрочення податкового боргу від 07.03.2013 № 27.

Спростовуючи твердження податкового органу про нарахування ним штрафних санкцій у зв'язку зі спрямуванням коштів, сплачених позивачем як сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в погашення податкового боргу, суд виходить з наступного.

В силу п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Водночас, згідно з п.п.14.1.152. п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях останнього відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 1 661 989,00 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено з податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, позивачем 20.11.2013 було задекларовано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 661 989,00 грн. (а.с. 106-109), граничний термін сплати якого становив 30.11.2013.

Згідно платіжного доручення від 18.12.2013 № 1893519 (а.с. 11) на погашення суми податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2013 року 19.12.2013 позивачем перераховано 1 836 388,00 грн. (з яких 1 661 989,00 грн. - сума платежу, 166 199,00 грн. - штраф 10%, 8200,00 грн. - пеня за 18 днів затримки).

За таких обставин, судом встановлено, що на момент здійснення посадовими особами відповідача камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, позивачем було сплачено у повному обсязі як основну суму платежу за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, так і штрафні санкції і пеню у повному обсязі. Дана обставина підтверджується, також, копією картки особового рахунку платника податків (а.с. 190, зворотній бік).

Щодо твердження відповідача стосовно несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з ПДВ згідно уточнюючого розрахунку позивача у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у поданій декларації за липень 2013 року на суму 558,00 грн. суд зазначає наступне.

11.12.2013 позивачем подано уточнюючий розрахунок зі сплати ПДВ за липень 2013 року на суму 558,00 грн. (а.с. 70-77).

13.12.2013 позивачем до відповідача надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ до декларації за липень 2013 року з від'ємним значенням на суму -558,00 грн. (а.с. 79-86).

Матеріалами справи підтверджується, що дане від'ємне значення було сформовано за рахунок того, що на момент подачі вказаного уточнюючого розрахунку у позивача виникла переплата податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, суд також враховує, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 № 0001001502/8554 слугував акт камеральної перевірки податкової звітності позивача.

Згідно із пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

За змістом листа ДПА України від 23.03.2011 N 8073/7/16-1617 «Щодо питань адміністрування податку на додану вартість» під час камеральних перевірок аналізуються розбіжності, виявлені за результатами електронної обробки (звірки) податкової звітності з податку на додану вартість та обробки даних Єдиного реєстру податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Зазначеним вище Листом ДПА України роз'яснено, що за результатами проведених камеральних перевірок працівники підрозділів оподаткування юридичних осіб проводять:

- складання актів, підготовку та направлення податкових повідомлень-рішень з метою застосування згідно пункту 120.1 статті 120 Кодексу штрафних санкцій до платників податків, які не подали у встановлені терміни до податкового органу податкову звітність з ПДВ;

- складання актів у разі якщо результати камеральної перевірки податкової звітності платника свідчать про наявність у такій звітності помилок (порушень);

- підготовку та направлення податкових повідомлень-рішень у разі якщо результати камеральної перевірки податкової звітності платника свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, завищення суми бюджетного відшкодування, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість (згідно пункту 123.1 статті 123 Кодексу);

- оформлення довідок про неможливість вручення платнику податку документа (листа, акта камеральної перевірки, податкового повідомлення-рішення тощо) та передача до підрозділу податкової міліції з метою встановлення місцезнаходження платника податків;

- формування висновків за наслідками камеральних перевірок податкової звітності та опрацювання іншої наявної в базах даних та звітній частині облікової справи платника податкової інформації (результатів Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, розбіжностей у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних контрагентів, даних митних органів, інформації Єдиного реєстру податкових накладних тощо).

Таким чином, в процесі камеральної перевірки податкової звітності досліджується лише правильність її заповнення та своєчасність подання такої звітності. Водночас, у відповідності до положень пп. 75.1.1 ст. 75 та п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки не може були дослідження своєчасності сплати платником податків податкових зобов'язань.

Тому, здійснивши в межах камеральної перевірки податкової звітності позивача з ПДВ, перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість відповідач перевищив надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Суд вважає, що акт камеральної перевірки від 30.01.2014 № 289/18-19-15-02/31931024, складений відповідачем з порушенням пп.75.1.1 ст.75 та п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України, не може слугувати доказом порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та, відповідно, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 013.02.2014 № 0001001502/8554.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 року № 0001001502/8554, а відтак позовні вимоги позивача про його скасування підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 13.02.2014 № 0001001502/8554, яким Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 154 148, 62 грн. за платежем податок на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, ідентифікаційний код 31931024) судовий збір у розмірі 308 (триста вісім) грн. 29 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 19.05.2014.