Ухвала суду № 390524, 22.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

22.01.07 Справа № А-8/129

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства аграрної фірми (далі ДП АФ) «Тисмениця»відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Івано-Франківський м’ясокомбінат»№14-06-05/а від 17.10.06р.

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.06р.

у справі №А-8/129

за позовом ДП АФ «Тисмениця» ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат», м.Тисмениця

до відповідача Державної податкової інспекції (далі ДПІ) в Тисменицькому районі, м.Тисмениця

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04.06р. №0000461500/0

за участю представників

від позивача –Білан Н.М. –представник (дов. у справі);

від відповідачів –Шамотайло Б.Ю. –представник (дов. у справі);

від прокуратури –Ярчак І.С. –прокурор відділу (посвідчення №121).

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 20.12.06р.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Сторони подали суду клопотання про відмову від технічної фіксації процесу.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.06р. у справі №А-8/129 (суддя Шіляк М.А.) в задоволені позову ДП АФ «Тисмениця»ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат»до ДПІ в Тисменицькому районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04.06р. №0000461500/0 відмовлено.

Постанова суду мотивована п.1.8 ст.1, ст.4, п.п.7.7., 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування суму 68469 грн. податку на додану вартість в спірному податковому періоді, так як сума фактично сплачена останнім постачальникам товарів в січні 2006р. становить лише 22220 грн.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, позивач оскаржує рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, наполягаючи, зокрема, на перевищені повноважень відповідачем при проведенні камеральної перевірки, що призвело до винесення незаконного податкового повідомлення-рішення, зокрема, податковим органом не зазначено в чому саме полягає порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду, а апеляційну скаргу задоволити.

У заперечені на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами апелянта, зазначаючи, що в даному випадку 46249,0 грн. податку на додану вартість не відповідає нормам пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", тому відповідно не бере участі в розрахунку бюджетного відшкодування, задекларованого позивачем у лютому 2006р. за січень 2006р., тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

актом перевірки №94-1520/32573828 від 14.04.06р. «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість»зафіксовано порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями (далі Закон №168/97-ВР), в результаті чого ним завищено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2006р. на 46249 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Тисменицькому районі 21.04.06р. прийняла податкове повідомлення-рішення №0000461500/0, яким згідно з п.п. «б», «в»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-Ш, із змінами та доповненнями, п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. №509-II, відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР ДП АФ «Тисмениця»ВАТ «Івано-Франківський м’ясокомбінат»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46249 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 20.03.06р. подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2006р., в якій вказано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 68469 грн.

Однак, актом перевірки встановлено, що за результатами перевірки відповідачем копій первинних документів, що підтверджують факт оплати позивачем (платником товарів (послуг)) постачальникам у січні 2006р., та копій реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за січень 2006р., заявленій позивачем сумі бюджетного відшкодування відповідає лише 22220 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки та доведено матеріалами справи, сума податку на додану вартість в розмірі 46249 грн. не відповідає нормам п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР. та призвела до завищення розрахунку бюджетного відшкодування за лютий 2006р.

Бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках передбачених Законом №168/97-ВР (п.1.8 ст.1 цього ж Закону).

Згідно нормам Закону №168/97-ВР право на відшкодування виникає при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто законодавством чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що Закон №168/97-ВР встановлює прямий зв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

З огляду на викладене, судова колегія, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає підставним залишити оскаржувану постанову суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 26.09.06р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г.Якімець