Ухвала суду № 39052314, 26.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 р.Справа № 820/5501/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 820/5501/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо здійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460), щодо здійснення обміну посвідки на постійне проживання в Україні серія НОМЕР_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (код ЄДРПОУ 37764460) прийняти рішення за заявою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012 р.

Стягнуто з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 73,08 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.14 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач є громадянином Вєтнаму, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту НОМЕР_2, виданого 19.03.2009 року, термін дії - до 19.03.2019 року (а.с. 10), якому дозволено постійне проживання в Україні та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.

Судовим розглядом встановлено, що 27.08.2004 року позивачем в УГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі п.4 прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" отримано посвідку на постійне проживання серії ХР номер 11298 на підставі висновку від 27.08.2004 року, з безстроковим строком дії.(а.с.9)

Позивач при досягненні 45-річного віку звернувся 05.03.2014 року до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання, подавши відповідні документи, в тому числі паспорт громадянина Вєтнаму з відміткою про реєстрацію місця проживання, посвідку на постійне проживання серії ХР №11298, і сплатив державне мито.(а.с.7)

Листом від 17.03.2014 року № 04/4282 заступник начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області повідомив позивача та його представника про неможливість вирішення питання по суті у зв'язку з тим, що особиста справа громадянина Вєтнаму ОСОБА_1 вилучена на підставі постанови СУ ГУМВС в Харківській області.(а.с.14)

Позивач, вважаючи незаконним вказані дії відповідача щодо відмови в обміні позивачу бланку посвідки на постійне проживання в Україні, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача, як на підставу відмови позивачу в здійсненні обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, на вилучення слідчим управлінням особової справи є необґрунтованим та таким, що порушує права, свободи та законні інтереси позивача.

Відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року №1085/2010 створено Державну міграційну службу України, на яку покладено функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 658 "Про утворення Державної міграційної служби" утворено Головне управління Державної міграційної служби у Харківській області, яке виконує відповідні функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, відмову в його наданні та скасування такого дозволу; оформлення і видачі іноземцям документів для постійного проживання в Україні; реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляду справи належним відповідачем по даній справі є саме Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України "Про імміграцію".

Так, відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію", посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Стаття 12 Закону України "Про імміграцію" передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно абз.4 п.4 Прикінцевих Положень Закону України "Про імміграцію", вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Колегія суддів зауважує, що при наданні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні УГІРФО ГУМВС України в Харківський області керувалося абз. 4 п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", тобто проводило перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну не виявило та надало позивачу посвідку на постійне проживання в Україні.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 визначено, що цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем за наслідком звернення позивача рішення, не містить жодних правових підстав, з якими законодавцем визначено перелік законних підстав для прийняття рішення про відмову проведення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, а наведені ним в обґрунтування обставини є пасивною поведінкою суб'єкта владних повноважень, яка пов'язана з невиконанням останнім дій, які повинні були і могли бути вчинені в силу покладених на відповідача посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України, що в свою чергу несе негативний вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів позивача.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було фактично вирішено по суті питання щодо обміну позивачу бланку посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що будь - яких зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, відповідачем не наведено, колегія суддів вважає правильним висновок позивача, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність при розгляді заяви позивача щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку.

Пунктом 15 Порядку встановлено перелік документів для оформлення та обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцями та особою без громадянства 25- і 45-річного віку, а саме: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Пунктом 11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлено, що за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

Проте УГІРФО ГУМВС України в Харківській області не прийнято рішення по даній заяві про обмін посвідки або про відмову в обміні посвідки, що є порушенням вимог п.11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251, відповідно до якого саме на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управлінь МВС в областях, як на територіальний орган, покладено повноваження щодо прийняття рішень, пов'язаних з оформленням посвідки на постійне проживання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області безпідставно не була розглянута заява позивача про обмін посвідки та не прийнято рішення в межах своєї компетенції як територіального органу щодо обміну посвідки на постійне проживання, що свідчить про допущену бездіяльність, оскільки Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області зобов'язане було відповідно до вимог п.11 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів прийняти рішення про видачу або відмову у видачі посвідки.

Стосовно посилання відповідача про неможливість вирішення питання по суті у зв'язку з тим, що особиста справа громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 вилучена на підставі постанови СУ ГУМВС в Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.186 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції що діяла на час виникнення правовідносин) копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення документів. Копії вилучених документів виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів цих осіб (за їх згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів органів, що проводять вилучення, та засвідчуються підписом слідчого і завіряються печаткою. У разі неможливості виготовлення копій вилучених документів або встановлення їх власника під час вилучення слідчий вносить до протоколу слідчої дії запис про клопотання щодо надання копій документів і в десятиденний строк з дня вилучення документів надає відповідним особам їх копії або виносить вмотивовану постанову про відмову у видачі копій документів, яка може бути оскаржена прокурору або до суду.

Відповідачем, який є особою яка за законодавством має право користуватися цими документами, не витребувано копії матеріалів особистої справи громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 та безпідставно не розглянута заява позивача про обмін посвідки та не прийнято рішення щодо обміну посвідки на постійне проживання, що свідчить про допущену бездіяльність.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що відповідачем по справі не доведено правомірності дій та бездіяльності, щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне проживання в разі досягнення 45-річного віку.

Підстав для покладення на відповідача обов'язку, щодо здійснення обміну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку не встановлено, так як не реалізація суб'єктом владних повноважень законодавчо визначеної компетенції не є підставою для реалізації такої компетенції судом, бо матиме своїм наслідком заміну судом функцій, наданих законом іншому суб'єкту права.

Згідно положення ч.2 ст.11 КАС України у відповідності з яким суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача прийняти рішення за заявою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про обмін його посвідки на постійне проживання в Україні, серія НОМЕР_1, у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №251 від 28.03.2012 р., а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2014р. по справі № 820/5501/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В.