Постанова № 39052200, 02.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року 810/2560/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Єніча В.С.,

представника відповідача 1 - Юрченко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» до Київської митниці Міндоходів (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач 2) про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

25 квітня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» (ТОВ «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ», товариство) із позовом до Київської митниці Міндоходів (Київська митниця, митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач 2) про визнання протиправними дій щодо відмови у поверненні надмірно сплачених податку на додану вартість у сумі 166054,90 грн. та ввізного мита у розмірі 75479,50 грн., а також стягнення на користь позивача вказаних сум.

Зазначали, що у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості, скасованого у судовому порядку, товариством надмірно сплачено митні платежі як умова розмитнення товарів та випуск їх у вільний обіг. Вказали, що звернулися із відповідною заявою про повернення коштів до митного органу, однак позивачу відмовлено у розгляді такої заяви по суті.

Посилаючись на порушення відповідачами права підприємства на повернення надмірно сплачених до бюджету сум податку на додану вартість і ввізного мита, просили визнати дії Київської митниці Міндоходів щодо відмови у такому поверненні протиправними та стягнути зазначені кошти з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечувала; вказала, у тому числі і у письмових запереченнях, що у ході судового розгляду справи №2а-6008/12/1070 позивачем разом із вимогою про скасування рішення митного органу від 17 вересня 2012 року №125000004/2012/011142/2 про коригування митної вартості товарів, заявлено і вимогу про стягнення на користь позивача помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, однак судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення на користь позивача вказаних коштів. Зазначала, що позов підлягає залишенню без розгляду з підстав наявності у провадженні суду адміністративної справи між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві просив розглянути справу без участі представника такого відповідача; подав письмові заперечення, в яких звертав увагу на те, що казначейське обслуговування Київської митниці Міндоходів як організації здійснюється у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Київській області, а повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів проводиться на підставі висновку митного органу, який оформлював митну декларацію.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі №2а-6008/12/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» до Київської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області адміністративний позов задоволено частково, рішення митниці від 17 вересня 2012 року №125000004/2012/011142/2 про коригування митної вартості товарів визнано протиправним та скасовано (а.с.7-19). Таке рішення суду першої інстанції ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2013 року (а.с.20-27) та Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2013 року - залишено без змін (а.с.28-33).

Судом з'ясовано, що у зв'язку із прийняттям митним органом протиправного рішення про коригування митної вартості від 17 вересня 2012 року №125000004/2012/011142/2 товариством сплачено податок на додану вартість більше на 166054,90 грн. і ввізне мито більше на 75479,50 грн. за розмір таких платежів, першопочатково визначених від митної вартості товару за ціною договору. При цьому, у задоволенні позову у частині стягнення таких сум у справі №2а-6008/12/1070 відмовлено у зв'язку з неподанням заяви про повернення надмірно сплачених коштів.

Так, як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського окружного адміністративного суду у справі №2а-6008/12/1070, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачеві у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару. При цьому, судом було встановлено, що документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ромсат» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У судовому рішенні вказано, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), у судовому засіданні спростовані.

11 березня 2014 року ТОВ «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» звернулось до Київської митниці Міндоходів із заявою про повернення надмірно сплачених до бюджету митних платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, зокрема податку на додану вартість у розмірі 166054,90 грн. та мита у сумі 75479,50 грн. на поточний рахунок, зазначений у такій заяві (а.с.34-36).

14 березня 2014 року листом №061-47/4/12-1849 Київська митниця Міндоходів, у відповідь на подану заяву, повідомила підприємство про відсутність підстав для повернення коштів. Вказали, що в частині стягнення податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України в сумі 166054,09 грн. та мита при ввезенні товарів на митну територію України в сумі 75479,50 грн. суди відмовили повністю. Також звертали увагу, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», де, у відповідності до статті 2, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, а станом на 20 березня 2014 року виконавчих документів від органів ДВС на адресу Київської митниці не надходило (а.с.37-38).

У ході судового засідання з'ясовано, що цій відмові передували дві інші відмови на аналогічні заяви про повернення надмірно сплачених коштів від 12 грудня 2012 року та від 8 лютого 2014 року, які містили такі ж підстави для їх обґрунтування (а.с.85-86).

Крім того, досліджено аркуш коригування митної декларації №125120105/2012/275641 від 11 жовтня 2012 року (а.с.56,61), копію митної декларації №125120105/2012/275641 від 11 жовтня 2012 року (а.с.57), з яких вбачається, що після коригування митним органом митної вартості товару позивачем, з метою виписку товарів у вільний обіг, додатково сплачено 166054,90 грн. суми податку на додану вартість та 75479,50 грн. суми ввізного мита. На підтвердження сплати митних платежів на рахунки у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві позивачем подано платіжні доручення (а.с.62,64,66), надано і банківські виписки (а.с.63,65,67).

Суд також встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «РОМСАТ» (а.с.78-80).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного та Податкового кодексів України, а також іншими законами України з питань оподаткування.

За правилами статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

У відповідності до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За нормами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

За приписами частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364, затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Цей Порядок, з урахуванням змін, розроблено відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України.

Вказаним Порядком передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Подання вказаної заяви обумовлює подальші дії митного органу щодо перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, складання висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, та направлення висновку органу Державного казначейства України для перерахування коштів заявникові.

Суд звертає увагу, що представник позивача в обґрунтування заперечень послалася на наказ Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 року №611/147 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи», разом із тим, у відповідності до наказу Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за №146/24923, «Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань» наказ №611/147 визнано таким, що втратив чинність.

У той же час Порядок, затверджений наказом №882/1188, регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

У пункті 5 такого Порядку передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Крім того, представник митниці стверджувала, що повернення сум митних платежів здійснюється за умови, якщо така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Такі твердження обґрунтовувала положеннями частини п'ятої статті 78 Податкового кодексу України. При цьому, статтею 78 Податкового кодексу України врегульовано порядок проведення документальних позапланових перевірок, а у частина п'ята, зокрема, визначає порядок допуску посадових осіб контролюючих органі до проведення такої перевірки. Тобто такі доводи митниці є помилковими.

Таким чином, право на повернення сплачених податків і зборів пов'язане із встановленням факту надмірної (помилкової) сплати відповідних коштів до бюджету та поданням заяви про повернення відповідних платежів.

У випадку, який розглядається, факт надмірної сплати було встановлено у судовому рішенні, яке набрало законної сили. У такому ж судовому рішенні встановлено, що подані позивачем при митному оформленні документи були достатніми для визначення митної вартості за основним методом (ціною договору).

Разом із тим, з метою випуску товарів у вільний обіг для використання в господарській діяльності позивач був змушений сплатити митні платежі у більшому розмірі виходячи із протиправно визначеної митним органом митної вартості товарів за резервним методом.

Тобто, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за ціною договору.

З огляду на вказане, внаслідок протиправних дій митного органу, сплачені позивачем до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством, є надмірно сплаченими та повинні бути повернуті товариству.

У той же час позивач звертався до митного органу із заявами про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість і ввізного мита, претензій щодо оформлення яких відповідачем 1 висловлено не було, як і не заперечувався розмір заявленої до стягнення суми, не зазначено і про наявність податкового боргу у такого підприємства.

При цьому, відповідь митниці надана не по суті поданої позивачем заяви, не ґрунтується на нормах Митного кодексу України і Порядку №618 та суперечить фактичним обставинам справи.

Суд також вказує на помилковість тверджень митного органу щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду через знаходження у провадженні суду адміністративної справи про спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або ж, як вказано у додаткових запереченнях відповідача 2, для відмови у задоволенні позову із такої підстави. Так, залишення позову без розгляду за таких обставин можливе лише за умови, якщо спір виник між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету, позов заявлений з тих самих підстав. При цьому, відсутність хоча б однієї з названих ознак виключає залишення позовної заяви без розгляду на такій підставі.

Дослідивши зміст позовної заяви у цьому випадку та судових рішень у справі №2а-6008/12/1070, судом встановлено, що підстави заявлених позовних вимог у вказаних судових справах не є однаковими.

Так, у справі №2а-6008/12/1070 позовні вимоги про стягнення на користь позивача помилково та надмірно зарахованих до бюджету митних платежів не були задоволені у зв'язку із їх передчасністю, оскільки на час розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій вказаної справи позивач не звертався до митного органу із відповідною заявою, а тому право на повернення переплачених платежів у позивача не виникало.

У випадку ж, який розглядається, митницею, за результатами розгляду заяв позивача, було відмовлено у поверненні вказаної суми.

Суд підкреслює, що Київська митниця не спростувала доводів товариства і наданих ним доказів про наявність підстав для повернення надмірно сплачених сум ввізного мита і податку на додану вартість.

За положеннями статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За нормами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням встановлених та викладених вище обставин суд вважає, що порушене право позивача на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених через протиправне та скасоване судом рішення митного органу по коригуванню митної вартості товару, - підлягає поновленню шляхом задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим вважає за необхідне визнати відповідні дії протиправними та стягнути надмірно сплачену суму податку на додану вартість і ввізного мита на користь позивача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 557,07 грн. згідно платіжних доручень №3138 від 23 квітня 2014 року та №3253 від 7 травня 2014 року, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Київської митниці Міндоходів щодо відмови у поверненні надмірно сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» суми податку на додану вартість у розмірі 166054 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. та суми ввізного мита у розмірі 75479 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 50 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 166054 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятдесят чотири) грн. 90 коп. та ввізного мита у розмірі 75479 (сімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 50 коп.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «РОМСАТ» сплачений судовий збір у сумі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 07 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 04 червня 2014 р.