Вирок № 39051751, 04.06.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5093/13-к

Провадження № 1-кп/344/14/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Кишакевича Л.Ю.,

з участю: секретаря Кулеші С.І.,

прокурора Васильчука А.Б.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Побережжя Тисменицького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Злочин вчинено за наступних обставин.

Так, 04.10.2012 року приблизно о 09.20 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_2 рухався по вулиці Привокзальній в м.Івано-Франківську. Перед виїздом у дорогу, для забезпечення безпеки дорожнього руху, ОСОБА_2 не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, який через часткову відмову робочої гальмівної системи перебував у технічно несправному стані. Проїжджаючи у напрямку вулиці Вовчинецької, по відрізку дороги, де проїзна частина призначена для двох напрямків руху і має по дві смуги у кожному напрямку, протилежні потоки яких розділені подвійною суцільною лінією дорожньої розмітки - 1.3., водій ОСОБА_2 рухався автомобілем по смузі руху, що ближче до тротуару справа. Дещо попереду нього у попутному напрямку, по смузі руху, що ближче до осьової лінії дорожньої розмітки рухався невстановлений маршрутний автобус. У цей час, у напрямку зліва направо відносно руху транспортних засобів, проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході, що позначений дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра», переходила пішохід ОСОБА_3 Відповідно до п. 4.16 а) Правил дорожнього руху України, під час переходу проїзної частини позначеної нерегульованим пішохідним переходом, ОСОБА_3 мала перевагу у русі, а водій ОСОБА_2 відповідно до п.18.1 цих правил, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Водій невстановленого маршрутного автобуса, що рухався у лівій смузі, зменшив швидкість руху, щоб пропустити пішохода ОСОБА_3, а водій ОСОБА_2, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, ігноруючи вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху, не зменшив швидкість автомобіля, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_2 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п. 2.3. де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1., який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 18.1., який зобов'язує водія транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; п. 18.4., який вказує, що якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека; п. 31.1, який вказує, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств виробників та іншої нормативно-технічної документації. У результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому обох кісток правої гомілки, закритого через суглобового перелому зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки, закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки з ушкодженням зовнішнього меніска та бокових зв'язок лівого колінного суглобу, гематом лівого колінного суглобу та лівої гомілки, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 спочатку свою вину в скоєному не визнав, а у кінці судового засідання свою вину визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, обвинувачений ОСОБА_2 суду показав, що 04.10.2012 року приблизно о 09.20 год. керуючи автомобілем НОМЕР_2 рухався по смузі руху, що ближче до тротуару справа, у напрямку вулиці Вовчинецької в м.Івано-Франківську. Коли наближався до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість та не зупинився щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_3 Визнав, що грубо порушив Правила дорожнього руху України та керуючи технічно несправним автомобілем вчинив інкриміновану йому дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої завдав потерпілій тілесні ушкодження. Потерпілій відшкодував завдані збитки в сумі 12500 гривень. У вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями потерпілої та свідків.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 04.10.2012 року о 09.20 год. переконавшись у тому, що немає перешкод, зліва на право переходила дорогу. Зліва для висадки людей зупинився автобус, а з правої сторони приблизно на відстані 10 метрів побачила автобус, який повільно наближався в її сторону. Зрозуміла, що має можливість перейти дорогу, тому рухалась далі по пішохідному переході. Потім відчула сильний удар, після чого втратила свідомість. У подальшому зрозуміла, що впала на капот автомобіля червоного кольору. Вважає, що транспортний засіб обвинуваченого, який здійснив на неї наїзд, рухався з великою швидкістю і тому не бачила його.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що осінню 2012 року по вул.Привокзальній в м.Івано-Франківську почула стук машини. Через дорогу, напроти квіткового ринку побачила жінку, яка лежала на землі і в цей час біля неї вже були люди. Бачила, що речі потерпілої були розкидані по дорозі. Зі слів очевидців даної події їй стало відомо, що керуючи автомобілем обвинувачений ОСОБА_2 здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3, коли вона переходила дорогу по пішохідному переході.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що зранку 04.10.2012 року перебуваючи по вул. Привокзальній в м.Івано-Франківську почула сильний звук удару автомобіля. На місці дорожньо-транспортної пригоди автомобіля не бачила. Даний автомобіль, який вчинив ДТП, зупинився за перехрестям вул. Вовчинецької. Після дорожньо-транспортної пригоди пішла записати номер автомобяля, який здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3 Не була безпосереднім очевидцем того, як водій ОСОБА_2 автомобілем збив потерпілу. Ввважає, що в ході дорожньо-транспортної пригоди потерпіла опинилася на капоті автомобіля, з якого приблизно через 20 метрів за пішохідним переходом зкотилася на проїзну частину дороги. Біля пішохідного переходу бачила розкидані речі потерпілої.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину підтверджується також наступними дослідженими у судовому засіданні письмовими матеріалами кримінального провадження.

Так, із картки обліку інформації від 04.10.2012 року (т.2 а.с.2) слідує, що в органи внутрішніх справ м. Івано-Франківська поступило повідомлення про те, що по вул. Привокзальній в м. Івано-Франківську, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було травмовано пішохода.

Протоколами огляду місця події (т.2 а.с.3,62), план-схемою (т.2 а.с.4), та фототаблицею до них (т.2 а.с.5-11), встановлено, оглянуто і описано місце дорожньо-транспортної пригоди - проїзна частина дороги, напроти магазину «Вопак», що по вул. Привокзальній в м. Івано-Франківську. Також, під час вказаного огляду місця події з проїзної частини дороги було виявлено та вилучено: фрагмент автомобільної склоочисної щітки, осколки скла, уламки пластикової накладки автомобіля та плями бурого кольору.

Актом огляду затриманого транспорту від 04.10.2012 року (т.2 а.с.32), оглянуто та описано автомобіль НОМЕР_3, керуючи яким ОСОБА_2 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, а також встановлено та описано пошкодження, які малися на даному транспортному засобі.

Протоколом огляду від 16.10.2012 року (т.2 а.с.33), оглянуто та описано автомобіль НОМЕР_3, керуючи яким ОСОБА_2 вчинив вказану дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 (т.2 а.с.63) та схемою до нього (т.2 а.с.64), потерпіла ОСОБА_3 детально відтворила обставини переходу нею проїзної частини дороги позначеної нерегульованим пішохідним переходом та вказала на місце, де здійснив на неї наїзд водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2

З протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 (т.2 а.с.65) слідує, що свідок ОСОБА_6 вказала на місце розташування автомобіля НОМЕР_3, який від місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди зупинився за перехрестям на відстані 118 метрів.

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 (т.2 а.с.110-115) та схемою до нього (т.2 а.с.116) встановлено, що ОСОБА_2 визнав свою вину у тому, що 04.10.2012 року керуючи автомобілем НОМЕР_3 вчинив дорожньо-транспортну пригоду внаслідок якої потерпіла ОСОБА_3 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку експертизи від 07.03.2013 року (т.2 а.с.77-79) у ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження: закритий уламковий перелом обох кісток правої гомілки; закритий через суглобовий перелом зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки, закритий перелом лівої малогомілкової кістки з ушкодженням зовнішнього меніска та бокових зв'язок лівого колінного суглоба, гематоми лівого колінного суглоба та лівої гомілки, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення; садна в ділянці обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів.

Висновком експертизи № 09/17-414 від 29.11.2012 року (т.2 а.с.40-43) встановлено, що на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система автомобіля НОМЕР_3 знаходилась в стані часткової відмови. Характер, зовнішній вигляд та локалізація несправностей елементів робочої гальмівної системи автомобіля НОМЕР_3 свідчить про те, що стан часткової відмови гальмівної системи виник до настання даної ДТП. Враховуючи те, що стан часткової відмови робочої гальмівної системи виник до настання даної ДТП, а це в свою чергу свідчить про те, що водій автомобіля НОМЕР_3 мав можливість виявити дані несправності при виїзді з гаражу, вони повинні бути виявлені водієм при технічному обслуговуванні автомобіля, а також в процесі його руху по значно погіршених гальмівних властивостях та різний коефіцієнт зчеплення з дорожнім покриттям.

Згідно висновку експертизи № 09/17-96 від 22.03.2013 року (т.2 а.с.107-109) наїзд автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3, відносно елементів дороги, відбувався на проїзній частині дороги у поперечному напрямку: - на смузі, яка призначена для руху в напрямку до перехрестя вулиць Привокзальна-Грюнвальдська; у повздовжньому напрямку: - в місці, що передує виявленому першому осколку скла, який зафіксований на відстані 0,6 м від правого краю проїзної частини дороги.

Висновком експертизи № 09/17-113 від 27.03.2013 року (т.2 а.с.126-130) встановлено, що причиною настання даної ДТП - наїзд на пішохода, з технічної точки зору, були обставини, які пов'язані з невідповідністю дій водія ОСОБА_2 вимогам п.18.4 Правил дорожнього руху України.

Суд, дослідивши всі зібрані у кримінальному провадженні докази та оцінивши їх в своїй сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше несудимий, злочин вчинив вперше, позитивно характеризується, одружений, не працює, його передпенсійний вік, частково добровільно відшкодував завдані збитки, злочин вчинив з необережності, та обставини, що обтяжують і пом'якшують його покарання. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 - не встановлено. Обставинами, які пом'якшують його покарання є щире каяття у вчиненому.

За таких обставин справи, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому покарання йому слід обрати в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу. Крім того, враховуючи всі наведені обставини кримінального провадження, зокрема те, що обвинувачений крім того, що порушив правила безпеки дорожнього руху, порушив також і правила експлуатації транспорту, а також те, що наїзд на потерпілу було здійснено на пішохідному переході, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3, в частині спричинення матеріальної шкоди завданої злочином слід задовольнити повністю на суму, витрачену на лікування ОСОБА_3, яка підтверджена в судовому засіданні документально - 10693 гривні 60 копійок. Враховуючи, що між власником джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_2 та страховою компанією "Уніка" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчений страховим полісом №АА/7409281, а відповідно до вимог ст. 24 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик здійснює відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, то вказану матеріальну шкоду у розмірі 10693 гривні 60 копійок слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з цивільного відповідача - страхової компанії "Уніка". На підставі наведеного цивільний позов Івано-Франківської Обласної клінічної лікарні про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 слід задовольнити повністю та стягнути з цивільного відповідача - страхової компанії "Уніка", на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні - 1263 гривні 25 копійок.

Суд також вважає, що потерпілій ОСОБА_3 вчиненим злочином спричинено моральну шкоду: внаслідок одержаних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вона перенесла, як фізичну біль, так і психологічні страждання з-за втрати здоров'я, звичного нормального способу життя. Тому, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, те, що злочин вчинений з необережності, характер та глибину моральних страждань потерпілої ОСОБА_3, їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок отриманих середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд вважає, що позов в цій частині слід задовольнити частково та з врахуванням вимог розумності і справедливості розмір відшкодування моральної шкоди визначити у розмірі 20000 гривень.

Оскільки згідно ст. 26-1 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 року "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик відшкодовує потерпілому - фізичній особі, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що з розміру 10693 гривні 60 копійок страхової виплати становить 535 гривень, то саме цю частину моральної шкоди - 535 гривень слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з страхової компанії "Уніка". Враховуючи наведене, а також враховуючи добровільно відшкодовані ОСОБА_2 потерпілій 12500 гривень моральної шкоди, решту частину з визначених судом 20000 гривень морального відшкодуванння, що становить 6965 гривень, на підставі ст.1187 ЦК України, слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_3 з ОСОБА_2, який є володільцем даного джерела підвищеної небезпеки, автомобіля НОМЕР_3, і який несе майнову відповідальність за шкоду, заподіяну діями такого джерела.

Також, відповідно до ст. 84 ЦПК України, на користь потерпілої ОСОБА_3 слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, підтверджені в судовому засіданні документально - 2000 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання - 5100 (п'ять тисяч сто) гривень штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з страхової компанії "Уніка" (ідентифікаційний код юридичної особи: 20033533) на користь ОСОБА_3 - 10693 гривні 60 копійок матеріальної шкоди та 535 гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 6965 гривень моральної шкоди та 2000 гривень витрат на правову допомогу.

Цивільний позов Івано-Франківської обласної клінічної лікарні - задовольнити повністю. Стягнути з страхової компанії "Уніка" на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (р/р 35420004001179 ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код 01993150) - 1263 гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (т.2 а.с.39, 106, 125) - 1421 гривню судових витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Речові докази: склоочисна щітка, осколки скла, уламки пластикової накладки (т.2 а.с.34,35) - знищити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Л.Ю. Кишакевич

Копія вірна