Рішення № 39050466, 29.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/132/13-ц Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.Провадження № 22-ц/780/2547/14 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 56 29.05.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

29 травня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,

при секретарі: Франюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що АДРЕСА_2 листопада 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір №173-2007; договір про внесення змін до кредитного договору №173-2007 укладений 16 листопада 2010 року; договір про внесення змін до кредитного договору №173-2007 укладений 19 травня 2011 року, відповідно до яких позивач відкрив відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом кредитування в сумі 130000 доларів США строком до 28 вересня 2011 року.

Одночасно з укладанням кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікають із кредитного договору №173-2007 від АДРЕСА_2 листопада 2007 року, відповідно до якого в забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га., кадастровий номер 3222485200:04:021:0104, АДРЕСА_1 - об'єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, готовністю 62%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого має заборгованість, яка станом на 08 серпня 2012 року з урахуванням пені та трьох відсотків річних складає 164543,66 доларів США.

Просило суд, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 1315197,47 грн. заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га., кадастровий номер 3222485200:04:021:0104, АДРЕСА_1 - об'єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, готовністю 62%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» про визнання договору іпотеки недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що предметом договору іпотеки є майно, що не належить відповідачу, а сам іпотечний договір не містить істотних умов і суперечить Закону України «Про іпотеку».

Просив суд, визнати недійсним договір іпотеки укладений між сторонами АДРЕСА_2 листопада 2007 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» відмовити та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2

Крім цього, з апеляційною скаргою до суду звернулася ОСОБА_3, яка зазначає, що рішенням суду першої інстанції порушено її право, так як рішенням звернено стягнення на майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Вважає, рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленого з неповним з'ясуванням обставин справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» залишити без задоволення та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що АДРЕСА_2 листопада 2007 року між ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №173-2007; договір про внесення змін до кредитного договору №173-2007 укладений 16 листопада 2010 року; договір про внесення змін до кредитного договору №173-2007 укладений 19 травня 2011 року, відповідно до яких позивач відкрив відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію на споживчі потреби з лімітом кредитування в сумі 130000 доларів США строком до 28 вересня 2011 року (а.с. 15-19, 24, 25, Т. 1).

Одночасно з укладанням кредитного договору між сторонами було укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікають із кредитного договору №173-2007 від АДРЕСА_2 листопада 2007 року, відповідно до якого в забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передав в іпотеку земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га., кадастровий номер 3222485200:04:021:0104, АДРЕСА_1 - об'єкт незавершеного будівництва - садовий будинок, готовністю 62%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-14, Т. 1).

ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого має заборгованість, яка станом на 08 серпня 2012 року з урахуванням пені та трьох відсотків річних складає 164543,66 доларів США (а.с. 29-30, Т. 1).

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх зобов'язань за укладеним кредитним договором та договором іпотеки, а тому вимоги позивача є законними та обґрунтованими. Доводи ОСОБА_2 щодо недійсності укладеного договору іпотеки суд визнав не доведеними та прийшов до висновку про безпідставність зустрічного позову.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не можу суперечити правами та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Цивільним кодексом України встановлений перелік вимог, недодержання яких у момент вчинення правочину, є підставою для визнання його недійсним.

Договір іпотеки від АДРЕСА_2 листопада 2007 року не суперечить цивільному законодавству та іншим правовим актам, а також моральним засадам суспільства, особи, які їх вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, вказані правочини вчинені у формі встановленій законом, і спрямовані на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, умови укладених договорів сторонами визнавали та виконувались певний час відповідно до порядку встановленого такими договорами, жодних вимог щодо зміни окремих положень даних договорів сторонами не вимагалось, що підтверджує вільне волевиявлення сторін при укладенні таких договорів, повне розуміння сторонами змісту таких договорів та наслідків їх укладання.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконане у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель справі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.п. 41-42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотеко держателю і не змінює обсяг його прав.

Суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір одночасно звернув стягнення на предмет іпотеки та стягнув суму заборгованості за кредитним договором, чим допустив подвійне стягнення.

Разом з тим, ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» передчасно звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва, що розташовані АДРЕСА_1, оскільки після завершення будівництва та введення садового будинку в експлуатацію йому було присвоєно АДРЕСА_2, тобто предмет іпотеки змінений. Суд першої інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки, якого не існує, що унеможливить його виконання.

Відповідно до п. 40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (ст.ст. 5, 6, 16 ЗУ «Про іпотеку»). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору у його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

Крім цього, в акті про право власності на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки, зазначено її адресу без визначення номера, зокрема АДРЕСА_1 чи АДРЕСА_2.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив фактичні обставини справи, дав їм неналежну правову оцінку, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий банк» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: