Ухвала суду № 390500, 17.01.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

17.01.07 Справа № 5/2070-12/268А

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Чаплик І.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з”явився,

позивача – з”явився,

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів

на постанову господарського суду Львівської області від 19.09.2006 року, суддя Запотічняк О.Д., в справі №5/2070-12/268А,

за позовом приватного підприємства «Лонкаме», м.Львів

до відповідача державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів

про скасування податкового повідомлення-рішення №5891530/0/14498 від 14.06.2006 р.,

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 19.09.2006 року задоволено позов приватного підприємства «Лонкаме»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №5891530/0/14498 від 14.06.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 78780 грн. та штрафні санкції в розмірі 3939 грн.

Постанова суду мотивована тим, що висновок податкового органу про безпідставне завищення позивачем валових витрат в результаті включення до них витрат на поліпшення основних фондів в розмірі 350000 грн., а не 35000 грн., є помилковим, оскільки в спірному випадку лише допущена описка при заповнення податкової декларації, яка не призвела до заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, що підтверджується також актом перевірки № 49/23-2/20813337 від 24.02.2006 р.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що в порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та Порядку складання декларації з прибутку підприємства, затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року (із змінами та доповненнями), позивачем безпідставно включено до витрат на поліпшення основних фондів повну вартість основних фондів, а не встановлених п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 вказаного закону 10% вартості основних фондів, що призвело до завищення валових витрат на суму 315000 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2005 рік на суму 78,78 тис.грн..

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що зазначення спірних витрат в розмірі 350000 грн. є лише опискою, яка не призвела до заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, оскільки за умови відображення в декларації суми покращення 35000 грн., сума скоригованих валових витрат у рядку 06 Декларації мала би скласти 2203400 грн. (а не 2518400 грн. як вказано позивачем в декларації), а об'єкт оподаткування склав би 428300 грн.. (а не 113300 грн. як визначено позивачем).

Скаржник також вважає безпідставним посилання позивача на відомості таблиці 3 Декларації, в якій визначено суму амортизаційних відрахувань в розмірі 35000 грн., оскільки даний факт не спростовує правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, так як підставою для визначення суми податку належної до сплати в бюджет є не таблиця 3 Декларації, а відомості рядка 04, в якому позивачем безпідставно враховано суму 315000 грн.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що у спірному випадку позивачем в податковій декларації із податку на прибуток підприємства за 2005 рік була допущена звичайна описка, яка жодним чином не призвела до заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, а тому відсутні підстави для визначення податкового зхобов»язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підставою прийняття ДПІ у Шевченківському районі м.Львова податкового повідомлення-рішення №5891530/0/14498 від 14.06.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 78780 грн. та штрафні санкції в розмірі 3939 грн., є зафіксований актом перевірки №201/15-1/20813337 від 23.05.2006 року факт порушення п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вбачається з акту перевірки згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2005 р. до валових витрат позивачем віднесено витрати на поліпшення основних фондів в сумі 350000 грн. Відповідно до додатку до декларації з податку на прибуток підприємств за 2005 р., балансова вартість основних засобів на початок звітного періоду становить 350000 грн.

Відповідно до п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, тобто в ромірі 35000 грн.

Такимч чином, суть порушення в спірному випадку є те, що позивачем безпідставно включено до валових витрат витрати на поліпшення основних фондів в розмірі 350000 грн., а не .35000 грн., що призвело завищення валових витрат на суму 315000 грн. та заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2005 р. на суму 78,78 тис. грн.

Проте, такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.

Відповідно до п.п.5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму несплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.п.4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільдвими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що у рядку 4.10 декларації по податку на прибуток підприємства за 2005 р. позивачем було помилково записана сума витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 350000 грн. тоді як слід було записати 35000 грн. Проте, як вбачається з декларації (рядок 04, 06) загальна сума валових витрат та скоригованих валових витрат за 2005 р. записана позивачем в розмірі 2518400 грн., а отже розмір оподатковуваного прибутку та сума податкового зобовязання за 2005 р. відповідно в сумі 113300 грн. і 28300 грн. були визначені позивачем правильно.

Факт включення до валових витрат за 2005 рік витрат на поліпшення основних фондів в розмірі 35000 грн. підтверджується таблицею №3 додатку К1/1 до декларації та актом перевірки №49/23-2/20813337 від 24.02.2006 р., складеним на підставі проведеної позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства приватним підприємством "Лонкаме" за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. Цим актом встановлено, що витрати позивача за 2005 р. становлять 2518400 грн., що відповідає даним, зазначеним в декларації по податку на прибуток за 2005 р.

З наведеного податковим органом безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 78780 грн. та штрафні санкції в розмірі 3939 грн., оскільки помилка при внесенні до податкової декларації суми витрат на поліпшення основних фондів не призвела до заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, а тому податкове повідомлення-рішення №5891530/0/14498 від 14.06.2006 р. підлягає скасуванню, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, суд,

ухвалив:

постанову господарського суду Львівської області від 19.09.2006 року в справі за номером 5/2070-12/268А залишити без змін, а апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко