Ухвала суду № 39049973, 29.05.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Токарєва М.С.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"29" травня 2014 р. Справа № 806/7868/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Кратюк А. О. ,

за участю сторін:

від позивача: Тітовніна О.В., Грігер О.В., представників за довіреностями,

від відповідача:Савицької І.С., представника за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" січня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області особа про визнання незаконними та скасування податкових ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2013 року №0001652201 та №0001662201. В обґрунтування позову позивач зазначає, що Житомирською ОДПІ Головного управляння Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ОНВІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складно акт №775/22-2/24705171 від 23.09.2013 року. На підставі даного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року №0001652201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1051354 грн. у т.ч. 700903 грн. - за основним платежам та 350451 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0001662201, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3621566 грн. у т.ч. 2897253 грн. - за основним платежем та 724313 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх такими, що винесені без з'ясування всіх обставин, а висновки, викладені у акті, на підставі якого винесено дані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються лише на припущеннях.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженої відповідальністю "ОНВІ" задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 17.10.2013 року №0001652201 та №0001662201.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Житомирською ОДПІ Головного управляння Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ОНВІ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складно акт №775/22-2/24705171 від 23.09.2013 року, яким встановлено порушення ТОВ "ОНВІ" п.п.135.1, 135.2 ст.135, п.п.138.1, 138.2, п.п.138.10.2, п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України в результаті чого податковий орган дійшов висновку, що підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 700903 грн. Крім того, було встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.23 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2897253 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 17.10.2013 року №0001652201, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1051354 грн. у т.ч. 700903 грн. - за основним платежам та 350451 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та за №0001662201, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3621566 грн. у т.ч. 2897253 грн. - за основним платежем та 724313 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, зі змісту акта перевірки слідує, що податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем в періоді, що перевірявся невірно визначено доходи, що враховуються при визначенні об"єкта оподаткування, в результаті чого позивачем занижено доходи від операційної діяльності, зокрема, перевіркою відображених показників у рядку 05 Декларації "Витрати операційної діяльності" за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року встановлено завищення позивачем показників у рядку 05 Декларації "Витрати операційної діяльності" на суму 3160120 грн., в тому числі:

І-півріччя 2012року - 79382 грн.;

3 квартали 2012 року - 2955729 грн.;

2012 рік - 3160120 грн.

З матеріалів справи слідує, що з метою здійснення господарських операцій позивачем було укладено господарські договори на поставку продукції (в основному - магнієвий сплав) з ТОВ "ВКФ "Мілана" та МППФ "Андромеда".

Зокрема, 29.06.12 між ТОВ "ОНВІ" та ТОВ "ВКФ "Мілана" укладено договір № 29/06, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити на адресу Покупця продукцію (магнієвий сплав та чушку магнієву) (а.с.138-139 т.1).

03.10.11 та 14.03.12 між ТОВ "ОНВІ" та МППФ "Андромеда" (Постачальник) укладено договори № 0310/1 та №1403/2, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язався поставити Покупцю магнієві сплави та брухт кольорових металів ( а.с.45-47 т.1).

На виконання умов вказаного договору МППФ "Андромеда" було поставлено позивачу 126,3 тонни продукції.

Оплата товару була проведена позивачем в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків.

Суму коштів, сплачених позивачем за отриманий товар віднесено до складу валових витрат, а суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару - до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами передбачено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704 та статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", яким встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до вказаної норми, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи слідує, що господарські операції між ТОВ "ОНВІ" та ТОВ "ВКФ "Мілана", а також МППФ "Андромеда" підтверджуються належним чином оформленими податковими та видатковими, а також товарно-транспортними накладними. Зауважень щодо вказаних документів у відповідача немає.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідач в акті перевірки також вказує, що контрагенти позивача - ТОВ "ВКФ "Мілана" та МППФ "Андромеда", відсутні за місцем свого зареєстрованого місцезнаходження, що підтверджується даними Ірпінської ОДПІ Київської області, викладеними у акті від 29.04.2013 року №146/22-4/14020271 та Бориспільської ОДПІ викладеними у акті від 18.04.2013 року №214/22-1/30523272. Крім того, у акті відповідач вказує, що МППФ "Андромеда" є підприємством з ознаками фіктивності, що було встановлено досудовим слідством по кримінальному провадженню внесеному у єдиний державний реєстр досудових розслідувань №320121100900000086 від 26.03.2013 року.

Проте відповідачем не надано жодних доказів того, що на момент вчинення господарських операцій з позивачем вказані контрагенти не були зареєстровані платниками податку на додану вартість та не мали свідоцтв платників ПДВ .

Крім того, відповідно до ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється в порядку кримінального судочинства.

В силу приписів ч. 4 ст. 72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Податковим органом вироку суду в кримінальній справі щодо фіктивного підприємництва ТОВ МППФ "Андромеда" суду не надано.

Слід також зазначити, що Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, відповідно до роз'яснення ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З матеріалів справи також слідує та встановлено судами, що придбаний у контрагентів ТОВ "ВКФ "Мілана" та МППФ "Андромеда" товар був використаний у господарській діяльності позивача та подальшому продавався з нарахуванням податку на додану вартість, тобто використовувався в операціях, що є об'єктом оподаткування. Наведені обставини підтверджуються копіями договорів укладеними з ПАТ "Металургічний комбінат "Азовсталь", які є у матеріалах справи.

Що стосується посилання відповідача у акті перевірки на відсутність у ТОВ "ОНВІ" наказів про відрядження водіїв до місця завантаження продукцією та складання ними фінансових звітів про понесені витрати, то суд першої інстанції обґрунтовано виходив з приписів Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.98 відповідно до якої постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

Відтак, поїздки водіїв ТОВ "ОНВІ" з м. Житомир до місця навантаження продукції (м.Буча та м. Бориспіль Київської області), що здійснювались протягом одного робочого дня, не являються службовими відрядженнями, у зв'язку з чим підстав для оформлення наказів на відрядження цих працівників та складання авансових звітів про понесені витрати не вбачається, а вимоги податкового органу про оформлення таких наказів та фінансових звітів є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, оскільки наявність наказів на відрядження водіїв не є визначальною умовою для підтвердження факту отримання товару.

Крім того, згідно з абзацом 7 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до Постанови N 663.

Слід зазначити, що акт перевірки №775/22-2/24705171 від 23.09.2013 року містить прямо протилежні твердження, зокрема у п.2.9 акту вказано, що при проведенні перевірки позивачем не було надано будь яких договорів (угод), додатків, додаткових угод, укладених з контрагентами ТОВ "ВКФ "Мілана" та МППФ "Андромеда", проте у п.3.1.2 та п.3.2.2 вказано, що перевірку проведено на підставі наступних документів: договорів купівлі-продажу, прибуткових накладних, актів виконаних робіт, головної книги, податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, вантажо-митних декларацій, зовнішньоекономічних контрактів, виписок банку, виробничих звітів.

Одночасно, посилання відповідача у акті на те, що позивачем не підтверджено факт отримання товару, у зв'язку з тим, що у видаткових накладних вказано, що товар отримували комірники, а при отриманні товару не було посилань на довіреності на його отримання, також було спростовано у ході розгляду справи. Як вбачається з копії посадової інструкції комірника наданої позивачем, відповідно до п.п.2.1. прийом товарів відноситься до його прямих посадових обов'язків.

Що стосується тверджень апелянта, що позивачем до складу податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ, сплачені митним органам та задекларовані за вантажно-митними деклараціями у квітні-грудні 2012 року, оскільки, ним не було дотримано вимог Постанови КМУ від 12.01.2011 року №15 то колегія суддів не приймає його до уваги зважаючи на наступне.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Враховуючи, що сума ПДВ, яка сплачується на митниці при імпорті товарів, основних фондів, визначається виходячи з їх митної вартості, податковий кредит платник формує виходячи з митної вартості таких товарів, основних фондів.

Відповідно до укладених договорів позивач здійснював ввезення на митну територію України відходів та брухту магнію, гранули магнію.

Відсутність будь-яких порушень в частині правильності застосування позивачем Постанови КМУ №15 від 12.01.2011 року при ввезенні товару підтверджено Актом №29/13/101000000/0024705171 від 31 травня 2013 року, який складений за результатами планової перевірки підприємства перевіряючими Житомирської митниці. За період з 01.05.2010 року по 28.02.2013 року не виявлено фактів неправильної класифікації товарів та неповноти декларування їх митної вартості. Також вказаною перевіркою не встановлено безпідставного застосування пільг в оподаткуванні при митному оформленні імпортованих позивачем товарів. Наведені обставини підтверджуються витягом з акту перевірки №29/13/101000000/0024705171 від 31 травня 2013 року (а.с.55-62 Т.1).

Відповідачем як в акті перевірки так і в судових засіданнях не спростовано висновків, викладених в акті перевірки Житомирської митниці №29/13/101000000/0024705171 від 31 травня 2013 року.

ТОВ "ОНВІ" за період квітень-грудень 2012 року при ввезенні товару на митну територію України відповідно до ст.ст.185, 187, 192 ПКУ сплатив 2282915 грн. податку на додану вартість. Ввезений товар використовувався позивачем в господарській діяльності, відтак, позивач в силу положень п.198.1, п. 198.3 ст. 198 ПКУ має право на віднесення вказаної суми до податкового кредиту.

Крім того, Статтею 43 ПКУ визначені умови повернення помилково сплачених грошових зобов'язань. Згідно з п. 43.1 ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. З огляду на вказану норму вбачається, що передумовою повернення платнику податків помилково сплачених коштів є відсутність у цього платника податкового боргу. Але навіть у випадку наявності у платника податків податкового боргу, помилково сплачені грошові зобов'язання можуть бути повернути платнику, якщо він «позбавиться» такого боргу. Відповідно до п. 43.2 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу.

Як уже зазначалось, відповідно до ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту та підтверджують витрати понесені підприємством.

З огляд у на наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішен.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" січня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "30" травня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" вул. Корольова, 150-а,м.Житомир,10025

3- відповідачу: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

- ,