Постанова № 39049853, 24.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2014 року 09:15 № 826/3595/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.03.14 №0009150226 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 054 463, 00 грн., та накладення штрафу у розмірі 2 527 251,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення підприємством податкового законодавства та зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і застосування штрафних (фінансових) санкції є необґрунтованим, та порушують його права і законі інтереси. За наведених обставин позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та просить його скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним та обґрунтованим, винесеним на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із поданням позивачем та відповідачем клопотання про розгляд даної справи за відсутності їх представників, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами ДПІ на підставі наказу від 23.01.2014 № 132, направлення від 23.01.2014 № 22/26-59-15-02-24 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сінтез Ресурс» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 5 054 463,00 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за листопад 2013 року (вх. № 9081473746 від 18.12.2013), за результатами якої складено акт від 14.02.2014 № 33/26-59-15-02-27 (далі - акт № 33/26-59-15-02-27).

Відповідно до вказаного акту, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого завищено задекларовану суму податку на додану вартість до бюджетного відшкодування за листопад 2013 року в розмірі 5 054 463,00 грн.

На підставі акту перевірки № 33/26-59-15-02-27 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.03.14 №0009150226 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Сінтез Ресурс» у розмірі 5 054 463,00 грн., та накладення штрафу у розмірі 2 527 251,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Сінтез Ресурс» оскаржило його до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року (вх. №9081473746 від 18.12.2013 року), у рядку 19 якої відобразив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке склало 5 932 336,00 грн. У рядку 23.1 даної декларації ТОВ «Сінтез Ресурс» визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку у розмірі 5 054 463,00 грн.

Дана сума сформована позивачем з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень, жовтень 2013 року.

На підтвердження наявності права на формування податкового кредиту за вказаний період, ТОВ «Сінтез Ресурс» надало до матеріалів справи копії первинних документів (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, специфікації, товарно-транспортні накладні та банківські виписки), на підставі яких було включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту та в результаті чого виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (Т. ІІ-ХХV, а.с. 1-81 Т. ХХVІ).

Відповідач зазначив, що в ході перевірки ним було досліджено первинні документи, на підставі яких позивач сформував податковий та встановлено, що фактичне здійснення таких операцій підтверджується первинними документами, порушень в ході здійснення операцій з постачання (імпорту, експорту) не виявлено, про що зазначено в акті від 14.02.2014 №33/26-59-15-02-27.

Однак, позивач вказав на те, згідно оборотньо-сальдової відомості ТОВ «Сінтез Ресірс» по рахунку 63 станом на 01.09.2013 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 756 631 873,38 грн., станом на 01.10.2013 - на загальну суму 745 453 558,35 грн., станом на 31.10.2013 - на загальну суму 713 160 565,67 грн., станом на 30.11.2013 - на загальну суму 700 121 026,74 грн.

За даними регістрів аналітичного обліку субрахунку 63.1 ТОВ «Сінтез Ресурс» станом на 01.09.2013 обліковується дебіторська заборгованість на загальну суму 764 998 814,11 грн. по контрагентам: ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»; ПрАТ «Кримський титан»; ПАТ «Сумихімпром». Станом на 30.11.2013 дебіторська заборгованість по зазначеним контрагентам обліковується у розмірі 704 325 095,35 грн.

Відповідач зазначив, що до перевірки позивач надав документи на оплату товарно-матеріальних цінностей (банківські виписки за вересень, жовтень та листопад 2013 року), у яких в призначенні платежу не вказано рахунки-фактури або видаткові накладні, на підставі яких здійснюється оплата.

З огляду на відсутність вказаних реквізитів у банківських виписках, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Сінтез Ресурс» включило до розрахунку суми бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, які фактично сплачені постачальникам не за отримані товари у перевіряємих періодах, враховуючи наявність дебіторської заборгованості по бухгальтерьскому рахунку 63.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача з огляду на наступне.

Згідно з положеннями Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 № 291, за кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, абзацу 1 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, непідтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200. 3 статті 200 Кодексу).

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, з правового аналізу викладених законодавчих норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично ним сплачується у будь-якому попередньому або звітному податковому періоді.

Суд дійшов висновку, що вищезазначеними нормами Податкового кодексу України підставою для бюджетного відшкодування визначено саме сплату сум, що позивачем підтверджено, а відповідачем не заперечується. При цьому, жодною нормою Податкового кодексу не визначено обмеження щодо сплати за фактично поставлений товар, чи товар, який має бути поставлено у майбутньому.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що позивач сплатив контрагентам суми на підставі укладених договорів (контрактів) та отримав податкові накладні та товар, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що відповідач також зазначив в акті від 14.02.2014 №33/26-59-15-02-27.

Крім того, відповідач не заперечує реальності господарських операцій, за результатами яких виникло від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість.

Посилання відповідача на ускладнення з'ясування призначення та зарахування позивачем коштів, сплачених контрагентам, у зв'язку з відсутністю в банківських виписках реквізитів рахунків-фактур та видаткових накладних суд відхиляє, оскільки дана обставина не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних санкцій до платника податків.

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Мін'юсті України 29.03.2004 за №377/8976 (далі - Інструкція №22) встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції №22 реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Суд встановив, що в платіжних дорученнях, наданих позивачем до матеріалів справи, в реквізиті «Призначення платежу» зазначено номери та дати договорів за якими проводиться оплата, що є достатнім для ідентифікації господарської операції, в ході здійснення якої здійснюється платіж.

Законодавством не передбачено обов'язок платника вказувати в реквізиті «Призначення платежу» в платіжному дорученні саме номер рахунку-фактури та/або видаткової накладної.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач необґрунтовано зменшив суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Сінтез Ресурс» у розмірі 5 054 463,00 грн., та наклав штраф у розмірі 2 527 251,50 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 03.03.14 №0009150226, з огляду на що, воно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03.03.2014 №0009150226.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс» (код ЄДРПОУ 35647310) судові витрати в сумі 4 872,00 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський