Постанова № 39049807, 03.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1362/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Хорішка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

11 квітня 2014 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу з орендної плати з фізичних осіб в сумі 2 445,88 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по орендній платі з фізичних осіб в сумі 2 445,88 грн., що підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями, податковою вимогою та обліковою карткою ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча в матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів поважності причин неприбуття відповідача у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (чинного з 01.01.2011 року) передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Судом встановлено, що 09.07.2010 року між Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди землі (а.с. 5-6), згідно умов якого відповідач прийняв в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування офісу, яка знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Зигіна, 19, площею 78 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:14:001:0174.

Згідно умов вказаного вище договору, орендна плата за користування даною земельною ділянкою має вноситися відповідачем у грошовій формі рівними частинами по 1/2 частині річної суми орендної плати.

13.08.2010 між сторонами було погоджено зміни до договору оренди земельної ділянки від 09.07.2010, відповідно до яких орендна плата за користування земельною ділянкою з 13.08.2010 згідно даного договору становить - 2211,51 грн. на рік.

Згідно п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

На виконання даної норми ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0002291705 від 30.03.2012, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" в сумі 2211,51 грн.

Дане податкове повідомлення - рішення отримано відповідачем 12.06.2012, що підтверджується його особистим підписом на корінці зазначеного податкового повідомлення - рішення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Станом на момент подання позову за рахунок самостійної сплати в розмірі 2095,93, за відповідачем рахується заборгованість у сумі 115,58 грн.

30.04.2013 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0052141705, яким ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" в сумі 2211,51 грн., яке направлялося на адресу відповідача та повернулося до контролюючого органу з відміткою поштової організації "за закінченням терміну зберігання".

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися.

Відповідно до вимог пункту 57.2 статті 57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податок з плати за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати, за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі з фізичних осіб в сумі 2 445,88 грн., що підтверджується витягом з картки особового рахунку відповідача, наявним в матеріалах справи

Відповідно до положень статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

ДПІ у м. Полтаві, як органом який здійснює контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), вживалися заходи по погашенню податкового боргу у встановленому законом порядку.

Так, 05.11.2013.2013 позивачем винесено податкову вимогу № 509-15, яка направлялася на адресу відповідача та повернулася до контролюючого органу з відміткою поштової організації "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи, що минуло 60 днів з дня направлення податкової вимоги відповідачу, а також несплату ним податкового боргу в установлений термін в добровільному порядку, суд вважає, що заявлена сума податкового боргу підлягає стягненню.

Згідно підпунктів 20.1.19 та 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частин; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 2 445,88 грн. (дві тисячі чотириста сорок п'ять гривень вісімдесят вісім копійок) на р/р 3321815700002, код бюджетної класифікації платежу 13050500, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 червня 2014 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва