Ухвала суду № 39048196, 30.05.2014, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/1677/14-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2014 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., прокурора Карабаш Ю.О., за участю особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_1, його законного представника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, при секретарі Чернявській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці Полтавської області клопотання слідчого СВ Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області капітана міліції Літвінчук Н.М. у кримінальному провадженні №12013180110002201 про застосування до неповнолітнього

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кременчука Полтавської області, громадянина України, учня 6 класу ЗОШ №9 міста Кременчука, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1;

примусових заходів виховного характеру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 128 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

8 листопада 2013 року близько 11 год. 00 хв. неповнолітній ОСОБА_1 знаходячись на території загальноосвітньої школи № 9, розташованої за адресою: Полтавська область місто Кременчук вулиця І. Приходька, під час сварки з неповнолітнім ОСОБА_5 штовхнув останнього, внаслідок чого він вдарився спиною об стіну та знепритомнів. Внаслідок необережних дій ОСОБА_1 неповнолітньому ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 7-го грудного хребця, закритої черепно-мозкової травми, яка викликала струс головного мозку, які за ступенем тяжкості відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1539 від 4 лютого 2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоровя.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозуміло, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 в присутності законного представника та захисника вину у заподіянні потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень визнав та просив застосувати до нього заходи виховного характеру. Законний представник ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_3 клопотання про застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру підтримали, просили клопотання задовольнити; цивільний позов законного представника потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3041 грн. визнає повністю, щодо визначеного розміру моральної шкоди вважає його надто завищеним, і тому визнає частково.

Потерпілий ОСОБА_5 та його законний представник в судовому засіданні подання підтримали, просили застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру, позовні вимоги підтримала повністю, просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3041 грн., та 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, зазначивши, що із зібраних доказів по кримінальному провадженню вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 128 КК України і оскільки останній є особою яка не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення зазначеного вище злочину, вважає за необхідне застосувати до нього примусові заходи виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.

Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що дії неповнолітнього ОСОБА_1 слід кваліфікувати за частиною 1 статті 128 КК України як необережне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Відповідно до вимог статті 22 КПК України кримінальній відповідальності за злочини, передбачені частино 2 статті 125 КК України підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.

Судом встановлено, що на час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 виповнилося одинадцять років, внаслідок чого він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 128 КК України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною 2 статті 105 КК України суд застосовує до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознак діяння, передбаченого Особливою частиною КК України.

Статтею 498 КПК України передбачено, що особа яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у віці 11 років і до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, не підлягає кримінальній відповідальності, але до неї можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Заслухавши думку прокурора, неповнолітнього. ОСОБА_1, законного представника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та його законного представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши надані докази, враховуючи вік та особу неповнолітнього ОСОБА_1, якій вперше вчинив суспільно-небезпечне діяння, приймаючи до уваги характеристику за місцем навчання останнього, зі змісту якої вбачається, що матір останнього не здатна забезпечити систематичний позитивний виховний вплив та постійний контроль за поведінкою сина, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру у вигляді обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.

Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_7 яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 2002 року народження, задовольнити частково: стягнути на її користь з законного представника особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_2 3014 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки злочинні дії останього погіршили соціальне благополуччя потерпілого, та вимагають від нього та його батьків додаткових зусиль для нормалізації свого життя.

Позовні вимоги старшого прокурора прокуратури міста Кременчука юриста 1 класу Карабаш Ю.О. в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити: стягнути на їх користь з законного представника особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_2 2284 грн. 62 коп. коштів, витрачених на стаціонарне лікування неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 2002 року народження, за період перебування останнього на лікуванні у травматологічному відділені Кременчуцької міської дитячої лікарні..

Керуючись ст. 22, ч.2 ст. 97, ст. 105 КК України, ст.ст. 369, 370-372, 376, 392-395, 498-502 КПК України -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого СВ Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області капітана міліції Літвінчук Н.М. у кримінальному провадженні №12013180110002201 про застосування до неповнолітнього

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кременчука Полтавської області, громадянина України, учня 6 класу ЗОШ №9 міста Кременчука, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 - примусових заходів виховного характеру за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України - задовольнити.

Обмежити ОСОБА_1 дозвілля і встановити строком на один рік особливі вимоги до його поведінки а саме заборонити ОСОБА_1 відлучатися з місця постійного проживання з 22.00 год. по 06.00 год., а також заборонити відвідувати дискотеки, розважальні центри та комп'ютерні клуби; змінювати без згоди органу, який здійснює за ним нагляд місце проживання, навчання або роботи, виїжджати в іншу місцевість.

Позовні вимоги законного представника потерпілого ОСОБА_7 яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 2002 року народження, задовольнити частково: стягнути на її користь з законного представника особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру ОСОБА_2 3014 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області в місцевий бюджет міста Кременчука (р/р 31415444700008 в ГУДК України Полтавської області код ЄДРПОУ 34698778 код платеже 24060300 МФО 831019) 2284 грн. 62 грн.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Зоріна Д.О.