Рішення № 39048072, 29.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/314/14-ц 29.05.2014 29.05.2014 29.05.2014

Провадження №22-ц/784/1470/14 Головуючий у 1 інстанції Гажа О. П.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Богатирьовій В.А.,

без участі осіб, які беруть участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" (далі - ПриватБанк) на заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2014 року за позовом ПриватБанку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

12 лютого 2014 року ПриватБанк подав у суд позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач вказував, що 8 вересня 2007 року він уклав з відповідачкою кредитний договір, за яким позичальниця отримала 3474 грн. кредиту строком до 8 вересня 2008 року під 1% місячних (умовний рік становить 360 днів).

Оскільки відповідачка своєчасно кредит не погасила, то судовим наказом Новоодеського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2008 року з неї стягнуто на користь банку заборгованість станом на 26 листопада 2008 року: 3474 грн. - по тілу кредиту; 3332,61 грн. - по процентах; 515,90 грн. комісії; 921,27 грн. пені; штрафи - 250 грн. (фіксована частина) і 412,19 грн. (процентна складова).

Посилаючись на те, що відповідачка судовий наказ не виконала і в подальшому підвищенні проценти за користування кредитними коштами не сплачує, позивач в остаточно уточнених 12 березня 2014 року позовних вимогах просив суд стягнути з неї кредитну заборгованість станом на 24 січня 2014 року, за вирахуванням сум, які підлягають стягненню за вказаним судом наказом, у загальному розмірі 43 239 грн. 99 коп. та штрафи - 500 грн. фіксована частина і 2162 грн. процентна складова, а всього 45 901 грн. 90 коп.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2014 року позов задоволено частково. З відповідачки на користь банку стягнуто лише 10 146 грн. 31 коп. процентів і 243 грн. 60 коп. судового збору, а в задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушення вимог процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення змінити та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог щодо неустойки.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що така відповідальність вже була покладена на відповідачку зазначеним судовим наказом.

Між тим, з такими висновками місцевого суду повністю погодитись не можна, оскільки ним не враховані всі умови кредитного договору та правила позовної давності.

Так, ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

До того ж, ч. 2 ст. 1050 цього ж Кодексу та умовами кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань банк має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та погашення позичальником заборгованості за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що 8 вересня 2007 року сторони уклали кредитний договір, за яким позичальниця отримала від банку 3474 грн. кредиту строком до 8 вересня 2008 року під 1% місячних (умовний рік становить 360 днів), а також зобов'язалась своєчасно та в повному розмірі погашати кредит і нараховані відсотки.

Оскільки відповідачка своєчасно кредит не погасила, то судовим наказом Новоодеського районного суду Миколаївської області від 4 грудня 2008 року з неї постановлено стягнути на користь банку заборгованість, яка утворилась станом на 26 листопада 2008 року: 3474 грн. - по тілу кредиту; 3332,61 грн. - по процентах; 515,90 грн. комісії; 921,27 грн. пені; штрафи - 250 грн. (фіксована частина) і 412,19 грн. (процентна складова).

Однак, відповідачка зазначений судовий наказ не виконала (24 липня 2009 року виконавче провадження закінчено у зв'язку з відсутністю майна боржниці, на яке можливо звернути стягнення) та продовжила користуватись кредитними коштами. Внаслідок цього, у неї станом на 24 січня 2014 року утворилось 10 146 грн. 31 коп. заборгованості по відсотках, стягнута оскарженим судовим рішенням, яке в цій частині не оскаржується.

Таким чином, встановивши обов'язок відповідачки сплачувати відсотки за користування спірними кредитними ресурсами, місцевий суд не звернув увагу на те, що умовами кредитного договору передбачено й обов'язок боржника сплатити пеню за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за день прострочки.

При зверненні до суду з указаним позовом ПриватБанк надав суду заяву ОСОБА_2 про видачу кредиту, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам і розрахунок заборгованості.

Однак, вказані Умови, пункт 5.5 яких передбачає збільшення терміну позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування ним і неустойки до 5 років, відповідачкою не підписані.

В той же час, ст. 259 ЦК України імперативно встановлено, що договір про збільшення позовної давності повинен бути укладений у письмовій формі.

Оскільки такий письмовий договір сторони не укладали, то до спірних правовідносин про стягнення неустойки застосовується п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яким установлено спеціальну позовну давність строком в один рік.

В зв'язку з чим, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача пеня за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків (10 146 грн. 31 коп.) в розмірі 5478 грн. (10146,31 х о,15% х 360 = 5478).

У той же час не викликає заперечень висновок місцевого суду про відмову в стягненні штрафів, оскільки така відповідальність на відповідачку вже була покладена зазначеним судовим наказом.

За таких обставин, відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, оскаржене рішення в частині стягнення пені скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" задовольнити частково.

Заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 1 квітня 2014 року в частині стягнення пені скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення таких позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" 5478 грн. пені.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: