Постанова № 39047792, 30.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року № 813/3096/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Іванків З.О.,

з участю представників: позивача Головенька Р.М.,

відповідача Бегей І.М., Якубовича Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Куликівське УЖКГ» до Державної екологічної інспекції у Львівській області, третя особа на стороні позивача Куликівська селищна рада про визнання дій неправомірними,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство «Куликівське управління житлово-комунального господарства» (далі - КП «Куликівське УЖКГ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Львівській області (далі - Держекоінспекція у Львівській області) про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами для видобування прісної підземної води з власного підземного водозабору. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Статуту КП «Куликівське УЖКГ» засновником останнього є Куликівська селищна рада, якій і належить право власності на будівлю свердловини. Саму ж свердловину було передано на баланс КП «Куликівське УЖКГ» без паспорта, що в свою чергу унеможливило, як зазначив позивач, виготовлення спеціального дозволу на користування надрами для видобування прісної підземної води. Водночас, з метою виконання вимог припису Держекоінспекції у Львівській області № 1112-02 від 02.12.2013 року в частині вимог про отримання дозволу на спеціальне водокористування, було підготовлено відповідний пакет документів та укладено договір від 04.03.2014 року з ТОВ «Компанія центр ЛТД» на виготовлення паспорта свердловини та спеціального дозволу на користування надрами для видобування прісної підземної води з власного підземного водозабору. Після надходження претензії № 1097 від 18.12.2013 року було надіслано голові Куликівської селищної ради письмове звернення про необхідність виділення з бюджету селищної ради коштів для КП «Куликівське УЖКГ» на відшкодування збитків, заподіяних порушенням вимог природоохоронного законодавства в сумі 129215,43 грн. Коштів, необхідних для відшкодування завданих державі збитків, у бюджет Куликівської селищної ради на 2014 рік не закладено. З покликанням на Закон України «Про питну воду та питне водопостачання», а також на Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабміну України від 21.07.2005 року № 630 позивач наголошує на тому, що навіть без відповідного спеціального дозволу, відсутність якого спричинена не з його вини, неможливо зупинити водопостачання населенню смт. Куликів, оскільки це буде суперечити принципам гарантованого першочергового забезпечення населення питною водою, а також фізіологічних, санітарно-гігієнічних та побутових потреб. За таких обставин позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо нарахування саме йому збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів, оскільки відсутність спеціального дозволу в даному є наслідком бездіяльності селищної ради, якій і слід було виставити претензію.

Представники позивача Головенько Р.М. та Матвіяс І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача Бегей І.М., Якубович Ю.П. проти позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 22.05.2014 року (а.с. 34-37), а також у додаткових поясненнях, поданих суду 30.05.2014 року (а.с. 58-59). Зміст заперечень полягає у наступному. Претензію № 1097 від 18.12.2013 року про відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства виставлено КП «Куликівське УЖКГ» за наслідками проведеної планової перевірки, результати якої оформлено актом №2405/02/2002. Під час цієї перевірки було встановлено, що на балансі КП «Куликівське УЖКГ» є одна артезіанська свердловина, яка використовується для забезпечення господарських і питних потреб вторинних водокористувачів смт. Куликів. З покликанням на норми ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України відповідач зазначив, що спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі спеціального дозволу, порядок видачі якого затверджено постановою Кабміну України № 321 від 13.03.2002 року. Як встановлено під час перевірки КП «Куликівське УЖКГ» дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, в даному випадку прісної води, у названого підприємства немає, тобто позивач здійснює самовільне використання водних ресурсів. Загальний обсяг самовільного забору води КП «Куликівське УЖКГ» за період з 08.08.2011 року по 22.11.2013 року становить 9043 куб. м. На цій підставі Держекоінспекція у Львівській області і здійснила розрахунок розміру збитків, завданих державі такими неправомірними дійми позивача, і надіслала останньому претензію про необхідність відшкодування таких збитків. Щодо доводів позивача про те, що претензію № 1097 від 18.12.2013 року помилково скеровано КП «Куликівське УЖКГ» додав, що саме назване підприємство в силу вимог ст. 1166 ЦК України повинне відшкодовувати завдану державі шкоду. Ствердили, що Державна екологічна інспекція у Львівській області діяла у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому просили відмовити у задоволенні позову.

Представник залученої до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача Куликівської селищної ради Жовківського району Львівської області Бова Л.М. в судовому засіданні 27.05.2014 року позов підтримала. Пояснила, що кошти, необхідні для відшкодування завданих державі збитків, у бюджет Куликівської селищної ради на 2014 рік не закладено. Заперечила проти тверджень позивача щодо скерування претензії № 1097 від 18.12.2013 року на адресу Куликівської селищної ради та відшкодування останньою збитків, оскільки послуги з водопостачання надає не сільрада, а КП «Куликівське УЖКГ».

Суд заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, повно і всебічно дослідив долучені до справи докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, та встановив наступні обставини справи.

КП «Куликівське управління житлово-комунального господарства» зареєстроване як юридична особа 14.06.2000 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно з довідкою з ЄДРПОУ одним із основних видів діяльності названого підприємства є забір очищення та постачання води.

КП «Куликівське УЖКГ» діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням сесії Куликівської селищної ради від 17.02.2000 року та зареєстрованого розпорядженням голови Жовківської райдержадміністрації № 408 від 14.06.2000 року (а.с. 43-48).

Пунктом 1.3 Статуту передбачено, що назване підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші фінансові рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою. Власником майна, як зазначено в пункті 1.2 цього Статуту, є Куликівська селищна рада. Відповідно до пункту 2.4 Статуту до складу КП «Куликівське УЖКГ» входять десять виробничих підрозділів, зокрема підрозділ щодо обслуговування водопостачання та водовідведення.

Згідно з розпорядженням селищного голови смт. Куликів № 49 від 31.07.2009 року на баланс КП «Куликівське УЖКГ» безоплатно передано водонапірну башню Рожновського та два водонапірні насоси, а також електролічильник (а.с. 50).

У період з 19.11.2013 року по 02.12.2013 року Держекоінспекція у Львівській області провела планову перевірку КП «Куликівське УЖКГ» на предмет дотримання ним вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої складено акт № 2405/02/2002 (а.с. 60-65; далі - акт перевірки №2405/02/2002).

В акті перевірки серед іншого зазначено про те, що балансі підприємства є одна артезіанська свердловина та одна башта Рожновського. Свердловина є джерелом водопостачання Куликівської селищної ради та частини населення і підприємств смт. Куликів. Перевіркою встановлено, що в КП «Куликівське УЖКГ» відсутній паспорт свердловини та дозвіл на спеціальне водокористування. Забір підземних вод здійснюється самовільно, що є порушенням вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Згідно з актом перевірки №2405/02/2002 під час перевірки КП «Куликівське УЖКГ» надало інспектору наступні документи:

- довідку за № 014 від 22.11.2013 року про те, що підприємство за період з 08.08.2011 року по 22.11.2013 року забрало 9043 м куб. підземних вод;

- довідку № 016 від 22.11.2013 року про те, що у зв'язку з відсутністю встановлених лімітів на спецводокористування підприємство сплачує збір за спецвикористання води у п'ятикратному розмірі;

- лист Жовківської районної державної адміністрації № 02-17/167 від 28.01.2012 року про відсутність можливості виділити кошти на оплату за паспорт свердловини, гідрогеологічний висновок та дозвіл на спецкористування;

- податкові декларації по сплаті збору за спеціальне водокористування поверхневих та підземних вод;

- копії платіжних доручень щодо сплати збору з спеціальне водокористування.

Облік витрат води, як зазначено в акті перевірки № 2405/02/2002, здійснюється за допомогою лічильника, також ведеться журнал обліку. За даними первинного обліку середньодобовий забір підземних вод для забезпечення потреб населення становить 8-12 м. куб. на добу, що не перевищує обсягу 300 м. куб. на добу.

Як зазначено в акті перевірки №2405/02/2002 по факту самовільного забору підземних вод підприємству будуть нараховані збитки у відповідності з чинним законодавством.

Планову перевірку проведено у присутності в.о. директора КП «Куликівське УЖКГ» Матвіяс І.В., яка без жодних претензій чи зауважень отримала акт перевірки № 2405/02/2002.

На підставі акта перевірки 2405/02/2002 Держекоінспекція у Львівській області винесла припис № 1112-02 від 02.12.2013 року (а.с. 11), відповідно до якого КП «Куликівське УЖКГ» зобов'язано виконати низку вимог з метою усунення виявлених недоліків і порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведеної 19.11.2013р.-02.12.2013р. перевірки, зокрема з покликанням на ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України від підприємства вимагалось до 05.05.2014 року отримати дозвіл на спеціальне водокористування.

Окрім того, у зв'язку з виявленим фактом самовільного використання водних ресурсів (підземних вод) Держекоінспекція у Львівській області здійснила розрахунок розміру відшкодування збитків, які КП «Куликівське УЖКГ» завдало державі внаслідок забору води без дозволу на спеціальне водокористування (а.с. 6-8).

Такий розрахунок проведено у відповідності з «Методикою розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України за № 389 від 20.07.2009 року (з наступними змінами і доповненнями).

На основі отриманих при проведенні планової перевірки відомостей про обсяги забору води відповідач нарахував, що розмір завданих КП «Куликівське УЖКГ» збитків внаслідок самовільного видобування прісних підземних вод становить 129215,43 грн.

На цій підставі Держекоінспекція у Львівській області надіслала на адресу КП «Куликівське УЖКГ» претензію № 1097 від 18.12.2013 року про відшкодування збитків на зазначену вище суму, заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства (а.с. 12).

З покликанням на ст. ст. 20-2, 69 Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також на ст. ст. 5-9 Господарського процесуального кодексу України Держекоінспекція у Львівській області запропонувала КП «Куликівське УЖКГ» у місячний термін відшкодувати державі завдані збитки в сумі 129215,43 грн., оскільки у протилежному випадку буде заявлено позов в господарський суд Львівської області про стягнення цих коштів.

Суд встановив, що з метою виконання вимог припису № 1112-02 від 02.12.2013 року КП «Куликівське УЖКГ» уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Центр ЛТД» договір від 04.03.2014 року, предметом якого є надання послуг розрахунку водоспоживання та виконання робіт по підготовці необхідного пакету документів для отримання дозволу на спецводокористування (а.с. 4-5).

Також КП «Куликівське УЖКГ» звернулося до селищного голови смт. Куликів з проханням закласти у бюджет 2014 року кошти для відшкодування збитків, завданих державі порушенням вимог природоохоронного законодавства, в сумі 129215,43 грн., про необхідність сплати яких Держекоінспекція у Львівській області виставила претензію №1097 від 18.12.2013 року (а.с. 53). Однак, зазначених коштів так і не було виділено, про що Куликівська селищна рада видала довідку № 956 від 17.04.2014 року відповідного змісту (а.с. 49).

Разом з тим, КП «Куликівське УЖКГ» вважає, що дії Держекоінспекції у Львівській області щодо нарахування йому збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів є неправомірними, у зв'язку з чим заявлено даний позов. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що: 1) відсутність спеціального дозволу на водокористування спричинена винними діями Куликівської селищної ради, яка передала на баланс підприємства підземний водозабір без паспорта на зазначений об'єкт, що унеможливило виготовлення відповідного дозволу; в той же час КП «Куликівське УЖКГ» змушене безперебійно забезпечувати потреби населення смт. Куликів у питній воді; 2) вимоги припису № 1112-02 від 02.12.2013 року виконано, а кошти для відшкодування завданих державі збитків на суму 129215,43 грн. в бюджеті Куликівської селищної ради відсутні, відтак виконати претензію № 1097 від 18.12.2013 року неможливо.

При вирішенні даного спору суд керувався наступними нормами законодавства:

У ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює правові відносини, які виникають в сфері використання вод з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального їх використання для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування є Водний кодекс України 06.06.1995р., № 213/95-ВР (далі - ВК України).

Під водокористуванням, відповідно до ст. 1 ВК України, слід розуміти використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). Забором води, згідно з тією ж статтею, є вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Відповідно до ст. 42 ВК України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі, відповідно до названої вище статті, це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Одним із обов'язків водокористувачів, передбачених у ст. 44 ВК України, є здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 46 ВК України).

Відповідно до ст. 46 ВК України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

У ч. 2, ч. 3 ст. 48 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. За змістом ч. 2 цієї ж статті у разі використання води водних об'єктів місцевого значення, дозвіл на спеціальне водокористування, видається органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Статтею 49 ВК України передбачено, що дозвіл на спеціальне водокористування надається безоплатно. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 59 ВК України для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення використовуються води, якісні характеристики яких відповідають встановленим державним стандартам, нормативам екологічної безпеки водокористування і санітарним нормам. Під час здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, установи та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання визначає Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002р., № 2918-III (далі - Закон № 2918), у ст. 16 якого передбачено, що забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання.

У цій же статті міститься перелік документів, на підставі яких підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність. Одним з таких документів є дозвіл на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).

Процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) визначає «Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 321 (далі - Порядок)

У ч. 4 ст. 16 Закону № 2918 передбачено, що на водні об'єкти, які є джерелами питного водопостачання, повинні бути складені в установленому законодавством порядку паспорти. Перелік показників якості води у паспорті джерела питного водопостачання має відповідати переліку, що визначений державним стандартом на питну воду

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р., № 1264-XII (далі - Закон № 1264), статтею 16 якого передбачено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Відповідно до підп. «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону № 1264 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, серед іншого, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в т.ч. про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

У ч. 4 ст. 68 ВК України передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону № 1264 шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України), правовий статус якої визначено у Положенні про Державну екологічну інспекцію України, затвердженому Указом Президента України від 13.04.2011р., № 454/2011.

Згідно з підп. «в» підп. 2 п. 4 цього Положення Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: - наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; - дотримання правил ведення водокористувачами первинного обліку кількості вод, що забираються із водних об'єктів і скидаються до них, та визначення якості води; - використання вод (водних об'єктів) відповідно до цілей та умов їх надання.

Перелік повноважень Держекоінспекції України перелічено у п. 6 згаданого вище Положення, зокрема Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії (підп. 12 п. 6). Згідно з п. 7 цього Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначає Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р. (далі - Порядок №464).

Відповідно до п. 4.7 Порядку № 464 державні інспектори під час здійснення перевірок мають право: вимагати усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища; відбирати зразки продукції, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного контролю, відповідно до закону; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного контролю; давати обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

Відповідно до п. п. 4.13, 4.19 Порядку № 464 за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Згідно з п. 4.22. Порядку № 464 на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).

При вирішенні спору суд виходив із наступних мотивів.

Забір води з водних об'єктів (до яких належить і підземний водоносний горизонт) із застосуванням споруд або технічних пристроїв, в силу положень Водного кодексу України, є спеціальним водокористуванням, відтак може здійснюватися лише на підставі спеціального дозволу, що видається в порядку, визначеному Кабміном України. Забір води з підземного водоносного горизонту без спеціального дозволу вважається самовільним водокористуванням, що завдає шкоди природним ресурсам держави, а отже тягне за собою настання відповідальності, передбаченої законом. Зокрема, Водним кодексом України, положення якого наведено вище, передбачено, що водокористувачі, які здійснюють самовільний забір води, зобов'язані в повному обсязі відшкодовувати завдану державі шкоду (збитки) внаслідок такого неправомірного користування надрами. Щодо суми, яка підлягатиме відшкодуванню, то така обчислюється за формулою, яка закріплена в згаданій вище Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженій наказом Мінприроди від 20.07.2009 року №389.

Суд встановив, що КП «Куликівське УЖКГ» створено як юридичну особу на підставі рішення Куликівської селищної ради Жовківського з метою забезпечення соціально-побутових потреб територіальної громади смт. Куликів, зокрема потреб у питній воді.

Як встановлено під час планової перевірки КП «Куликівське УЖКГ», останнє з метою забезпечення потреб вторинних водокористувачів смт. Куликів використовує свердловину, яка розташована на території населеного пункту, з якої і здійснюється забір питної води. Отже, КП «Куликівське УЖКГ» як підприємство питного водопостачання в розумінні положень Водного кодексу України здійснює спеціальне водокористування, що передбачає необхідність отримання для цього спеціального дозволу.

Держекоінспекція у Львівській області встановила, що такого дозволу у КП «Куликівське УЖКГ» немає, тобто підприємство здійснює самовільний забір води. Зазначену обставину позивач також визнає і з цього приводу спору не виникло. На цій підставі відповідач і здійснив розрахунок завданих державі збитків і виставив претензію про необхідність їх сплати.

Позивач не висловив зауважень стосовно суми завданих ним збитків чи щодо порядку їх обчислення, в даному випадку він заперечує правомірність власне дій відповідача щодо нарахування таких збитків. Мотиви, якими позивач обґрунтовує свою позицію, на думку суду, є безпідставними, оскільки необхідність безперебійного постачання населенню питної води не звільняє підприємство від обов'язку отримати дозвіл на спеціальне водокористування, а також у повному обсязі відшкодувати державі збитки, завдані самовільним забором води.

Суд звертає увагу, що КП «Куликівське УЖКГ» є самостійним суб'єктом господарювання, для здійснення своєї статутної діяльності його наділено необхідними матеріально-технічними ресурсами, відтак підприємство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Саме КП «Куликівське УЖКГ» є водокористувачем, яке здійснює самовільне користування водними ресурсами без спеціального дозволу, тому в силу вимог закону зобов'язане понести відповідальність за допущене порушення вимог природоохоронного законодавства. З огляду на наведене, доводи позивача на те, що претензію слід було виставляти Куликівській селищній раді, з вини якої, на переконання позивача, у нього відсутній дозвіл на спеціальне водокористування,є необґрунтованими. Відсутність у бюджеті селищної ради коштів, достатніх для відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства також жодним чином не свідчить про неправомірність дій відповідача щодо нарахування таких збитків та виставлення претензії про їх відшкодування саме позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У ч. 2 цієї ж статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин та вимог законодавства суд прийшов до висновку, що Держекоінспекція у Львівській області при нарахуванні КП «Куликівське УЖКГ» шкоди, завданої державі внаслідок самовільного користування водними ресурсами, а також при виставленні претензії №1097 від 18.12.2013 року про необхідність відшкодування таких збитків діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вчинені нею дії відповідають критеріям, наведеним у ч. 3 ст. 2 КАС України. Беручи до уваги наведене вище суд вважає, що підстав для задоволення позову КП «Куликівське УЖКГ» немає.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання даного позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.7-14,69-71,86,87,94,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлено 04 червня 2014 року.