Постанова № 39047785, 29.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року № 813/2352/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Потабенко В.А.,

за участі секретаря судового засідання Чернявської О.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4514, військової частини А 0284 про стягнення компенсації за неотримане речове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з в/ч А 4514, в/ч А 0284 . компенсації за недоотримане речове майно в сумі 9407,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що вона проходила військову службу у телеграфному відділенні засекреченого зв'язку телеграфного центру 63 інформаційно-телекомунікаційного вузла оперативного командування "Північ" на посаді старшого телеграфіста. Після звільнення у відставку вона не отримала ні грошової компенсації замість належного їй до видачі речового майна, ні самого речового майна. Вважає, що відповідачами порушено норми Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та безпідставно не виплачено при звільненні 9407,05 грн., в зв'язку з чим позивачка змушена звернутись до суду.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у запереченні, поданому до суду 28.05.2014 року. Зазначає, що право позивачки на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна зупинено з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". В подальшому право позивачки на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна не поновлено, законодавством порядок такої компенсації е встановлено. Відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відтак, справу можливо розглядати у відсутності представників відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з наказом командувача військ оперативного командування "Північ" № 8-ПМ від 26.12.2013 року по особовому складу (м. Рівне), позивачку ОСОБА_1, старшого солдата, старшого телеграфіста телеграфного відділення засекреченого зв'язку телеграфного центру 63 інформаційно-телекомунікаційного вузла "Північ", звільнено у відставку за пунктом "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, та направлено її на військовий облік до Шевченківсько-Личаківсько-Залізничного РВК м. Львова.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідках № 22 від 27.01.2014 року та № 21 від 27.01.2014 року, у військової частини А 4514 перед позивачкою існує непогашена заборгованість по речовому майну в сумі 1573,67 грн. та 7833,38 грн. відповідно.

30.01.2014 року ОСОБА_1 звернулася до командира в/ч А 4514 з заявою про виплату грошової компенсації за не отримане речове майно підчас проходження служби. Однак, 19.02.2014 року позивачці у такій виплаті було відмовлено з тих підстав, що речове майно на складі в/ч А 4514 відсутнє, кошти на виплату грошової компенсації у в/ч А 4514 відсутні теж.

Згідно повідомлення в/ч А 4514 від 15.04.2014 року, така війська частина розформовується, її правонаступником є в/ч А 0284 і фінансове забезпечення в/ч А 4514 з 01.12.2013 року здійснюється у в/ч А 0284.

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", в редакції, чинній до 11.03.2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Втім, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" призупинено Законом України від 17.02.2000 р. N 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", зокрема, в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Згідно ч.3 згаданого Закону, останній набирає чинності з дня його опублікування.

11.03.2000 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 45 було офіційно опубліковано Закон № 1459-III, таким чином саме цю дату слід вважати датою набрання чинності останнім.

Таким чином, до вказаної дати (до 11.03.2000 року) позивачка мала право на отримання грошової компенсації замість речового майна.

Як вже зазначалось вище, згідно довідки-розрахунку в/ч А 4514 № 22 від 27.01.2014 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 року старшому солдату ОСОБА_1, до вплати такій належало 1573,67 грн.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення в її користь грошової компенсації замість неотриманого речового майна підлягають задоволенню за період до 11.03.2000 року.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року № 1459-111 дію ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03.11.2006 року № 328-V ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 91, якою було передбачено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (абзац перший пункту 2), порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-V дію п. 2 ст. 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI ст. 91 цього Закону виключено (підпункт 3 пункту 67 розділу II Закону № 107-VI).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 п.п. 3 п.67 розділу II Закону № 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Як вже було вказано вище, позивачку звільнили зі служби 26.12.2013 року, отже, на момент звільнення були чинні положення п. 2 ст.91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких передбачено право військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Таким чином, положення ст.91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулює порядок виплати компенсації замість речового майна лише військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, а не для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку.

Відтак, оскільки позивачка на момент звернення до суду вже не була військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі, у суду немає підстав для задоволення її вимог щодо стягнення грошової компенсації замість неотриманого речового майна за період після 11.03.2000 року.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідками розгляду справи суд вважає, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позивачкою документально підтверджено сплату судового збору в сумі 182,70 грн., то судові витрати, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відповідно до задоволених вимог, тобто в сумі 30,56 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з військової частини А 0284 (ЄДРПОУ 08474967, м. Львів, вул. Стрийська, 89) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1, адреса проживання - 79007, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 1573 (тисяча п'ятсот сімдесят три) гривні 67 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 03.06.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.