Постанова № 39047711, 02.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2014 року справа № 813/3175/14

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

17 год. 22 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Водолазького Д.Д.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в

Львівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 3650,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Позивач зазначає, що відповідач не виконував обов'язків застрахованої на випадок безробіття особи, внаслідок чого безпідставно отримав допомогу на випадок безробіття, оскільки перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та одночасно належав до категорії зайнятого населення та займався підприємницькою діяльністю. Додатково вказав, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач безпідставно дійшов висновку про заняття відповідачем підприємницькою діяльністю в той час, коли ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна. Відповідач зазначає, що в 2002 році ОСОБА_2, яка станом на цей період мала прізвище ОСОБА_2, була знята з обліку платників податків, що підтверджується довідкою від 17.07.2002 р.. Відповідач вважає, що факт зняття з обліку платника податків означає припинення підприємницької діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Львівський міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, який, відповідно п.п. 5 п. 2 ст. 12, п.п. 8, п. 1 ст. 31, ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», здійснює контроль витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви від 09.08.2013р. про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, заяви про виплату допомоги, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідача визнано безробітним на підставі наказу №НТ130815 від 15.08.2013р..

З вказаної заяви вбачається, що відповідач на час її підписання не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та не займається трудовою діяльністю. Крім того, у вказаній заяві відповідач зазначив, що пенсії не отримує, права на отримання пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років немає. Згідно з наказом №НТ130816 від 16.08.2013р. відповідачу призначено допомогу по безробіттю.

Відповідно до наказу №НТ140311 від 11.03.2013р. відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено його реєстрацію як безробітного, у зв'язку з встановленням факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання їй статусу безробітного відповідно до абз.19 п.1 ст.37 Порядку надання допомоги по безробіттю, у т.ч. одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 11.03.2014р.

Таким чином, ОСОБА_2 отримала допомогу з безробіття за період з 16.08.2013р. по 11.03.2014р., що підтверджується довідками позивача.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється державною службою зайнятості шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

При цьому, перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення проводиться центром зайнятості шляхом звіряння наданої інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторах.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 р. №60/62, Львівським міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за результатами якого складено акт №42 від 11.03.2014р. В ході розслідування встановлено, що відповідач перебувала на обліку в службі зайнятості, отримувала допомогу по безробіттю та одночасно займалась підприємницькою діяльністю.

Згідно з ст.3 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, належать до зайнятого населення.

Підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку по наданню допомоги по безробіттю, в т.ч. одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р., виплата допомоги по безробіттю припиняються у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності (з дня державної реєстрації як суб'єкта такої діяльності).

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.04.2014р. відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 15.03.2001 р., підприємницьку діяльність не припинив, проте, з 12.03.2014р. перебуває у стані припинення. Факт реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності підтверджується також копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 15.03.2001р.

Згідно з довідкою відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції від 18.03.2014р. №2312/05-12 ОСОБА_2 включена в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець 30.12.2013р.; 12.03.2014р. внесено рішення про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів від 08.04.2014р. №1413502200386 ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області повідомляє, що у зв'язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено 18.10.2007р. за №9/27 запис, платником податків ОСОБА_2 проведені остаточні розрахунки щодо платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби. Станом на дату реєстрації довідки у платника податків відсутні грошові зобов'язання та податковий борг.

Згідно з довідкою ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 4613/71 від 17.07.2002р. ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) знята з обліку як платник податків.

Відповідач вважає, що вказані довідки засвідчують факт припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Однак, з таким твердженням суд не погоджується з огляду на наступне.

Статтею 50 Цивільного кодексу України передбачене право фізичної особи з повною цивільною дієздатністю на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.5 ст.50-1 Цивільного кодексу України підприємницька діяльність фізичної особи - підприємця є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Згідно з ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003р. фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З наведених норм випливає, що датою припинення підприємницької діяльності фізичної особи є дата внесення Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення такої діяльності.

Крім того, суд звертає увагу, що в довідці ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про відсутність у відповідача заборгованості зі сплати податків, зборів від 08.04.2014р. №1413502200386, на яку посилається відповідач, зазначено, що вказана довідка видана для проведення державної реєстрації припинення платника податків. А, відтак, факт зняття фізичної особи-підприємця з обліку як платника податків є передумовою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою. Водночас, фізична особа позбавляється статусу підприємця лише з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

З довідки ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.04.2014р. випливає, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.03.2001р.

12.03.2014р. відповідач звернувся до державного реєстратора з заявою про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 28.05.2014р. відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28 травня 2014 року внесено запис №241500600005061786 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1).

З наведеного випливає, що відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 15.03.2001р. по 28.05.2014р.

Таким чином, відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та одночасно належав до категорії зайнятого населення та був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що за період з 16.08.2013р. по 06.03.2014р. відповідач отримав суму допомоги з безробіття у розмірі 3650,05грн., що підтверджується розрахунком позовних вимог позивача та не заперечується сторонами.

Позивач скерував на адресу відповідача претензію про відшкодування коштів від 11.03.2014р. №13/22621, а саме незаконно отриманої допомоги по безробіттю, виплаченої за період з 16.08.2013р. по 06.03.2014р. у сумі 3650,05грн. Вказана вимога відповідачем на момент ухвалення рішення у справі не виконана, кошти не повернуті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пункт 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачає, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно із п. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пп. 1 п.5.5 Розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

При цьому суд зазначає, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня державної реєстрації фізичної особи-підприємця, а відтак, факт державної реєстрації відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності, позбавляє відповідача права на отримання допомоги по безробіттю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога Львівського міського центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 3650,05 грн. підлягає задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 25555035) грошові кошти у сумі 3650 (три тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 05 коп.

3. Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення стр. подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 03.06.2014 р.

Суддя А.Г.Гулик