Рішення № 39046452, 02.06.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2014 року Справа № 913/1104/14

Провадження №17/913/1104/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів», м. Кременчук, Полтавської області

до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 747269 грн. 24 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - Лопайчук О.І., довіреність № 1 від 25.02.2014;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 594800,02 грн., пені у сумі 38862,37 грн. та 30% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 113606,85 грн., за договором поставки № 171 від 16.05.2013.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 26.05.2014 та 02.06.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача, що прибув у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством «Стахановський завод технічного вуглецю» (відповідач у справі), як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів» (позивач у справі), як Постачальником, укладено договір поставки № 171 від 16.05.2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник передає у власність Покупцю вироби скляною тканини, в подальшому Товар на умовах та в порядку передбачених цим Договором та Специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно п 2.1 Договору, ціна, кількість, асортимент Товару оговорюється у Специфікаціях до цього Договору, які узгоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Загальна сума Договору складає 2000000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 333333,33 грн. (п. 2.2 Договору).

Як зазначено у п. 2.3 Договору, Покупець оплачує Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 10 банківських днів після поставки Товару.

У разі несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05% від суми несвоєчасно сплаченої за Товар за кожний день прострочення. (п. 6.6 Договору).

У разі порушення умов Договору однією зі сторін, винна сторона сплачує другій стороні відсотки за користування грошима на рівні 30% річних. (п. 6.9 Договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно Специфікації №1 від 16.05.2013 ним було поставлено відповідачу продукцію: 17.05.2013 за видатковою накладною №86 від 17.05.2013 на суму 606936,96 грн., 21.05.2013 за видатковою накладною №89 від 21.05.2013 на суму 236633,16 грн., а всього на суму 843570,12 грн.

Як вказує позивач, згідно Специфікації були встановлені наступні порядки розрахунків: 1-й платіж - передоплата 243570,12 грн. з ПДВ; 2-й платіж - 200000,00 грн. з ПДВ до 30.06.2013; 3-й платіж - 200000,00 грн. з ПДВ до 31.07.2013; 4-й платіж - 200000,00 грн. з ПДВ до 31.08.2013.

Однак, як зазначив позивач, відповідач сплатив лише попередню оплату у сумі 248770,10 грн., решту платежів відповідач не оплатив. Таким чином, станом на 11.04.2014 відповідач заборгував позивачу за отриманий товар 594800,02 грн., яку позивач просить суд стягнути у судовому порядку.

Також позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 38862,37 грн. та 30% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 113606,85 грн.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, доводів позивача, вказаних у позовній заяві, не оспорив, визнав позов в частині основного боргу.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав обов'язки за Договором та поставив товар на загальну суму 843570,12 грн., що підтверджується видатковою накладною №86 від 17.05.2013 на суму 606936,96 грн. та видатковою накладною №89 від 21.05.2013 на суму 236633,16 грн., та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 00028 від 16.05.2013 (а.с.11-13).

У Специфікації №1 від 16.05.2013 до Договору були встановлені наступні порядки розрахунків: 1-й платіж - передплата 243570,12 грн.; 2-й платіж - 200000,00 грн. до 30.06.2013; 3-й платіж - 200000,00 грн. до 31.07.2013; 4-й платіж - 200000,00 грн. до 31.08.2013.

Відповідачем було сплачено попередню оплату у сумі 248770,10 грн., решту платежів відповідач не сплатив, у зв'язку з чим, в нього виник борг в сумі 594800,02 грн., який підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

З огляду на викладене, сума основного боргу підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивачем у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань по оплаті товару було заявлено до стягнення пеню в сумі 38862,37 грн., нараховану на борг 2-го платежу в сумі 194800,02 грн. за період з 01.07.2013 по 29.12.2013 в сумі 12862,13 грн., нараховану на борг 3-го платежу в сумі 200000,00 грн. за період з 01.08.2013 по 29.12.2013 в сумі 13035,62 грн. та нараховану на борг 4-го платежу в сумі 200000,00 грн. за період з 01.09.2013 по 01.03.2013 в сумі 12964,38 грн.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність за прострочення строків оплати, встановлена в Договорі у розмірі 0,05% від суми, несвоєчасно сплаченої за Товар, за кожний день прострочення (п.6.6 Договору).

Однак, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на це, заявником вірно зазначена в розрахунку пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а не 0,05 % несплаченої суми за кожен день прострочення, як зазначено в Договорі.

Водночас, судом при перевірці арифметичного розрахунку пені, нарахованої на борг 2-го платежу в сумі 194800,02 грн. за період з 01.07.2013 по 29.12.2013 та на борг 3-го платежу в сумі 200000,00 грн. за період з 01.08.2013 по 29.12.2013, встановлено, що пеня, нарахована на 2-ий платіж складає 12856,80 грн., на 3-й - 13030,14 грн., а отже всього пеня за три періоди складатиме 38851,32 грн.

Водночас, позивачем не змінено будь-яким процесуальним чином заявлений до стягнення розмір пені, тому, суд, виходячи з раніше заявленої до стягнення суми пені, задовольняє цю вимогу частково в сумі 38851,32 грн., в решті пені слід відмовити.

Позивачем також заявлено до стягнення 30% річних за користування чужими грошовими коштами у сумі 113606,85 грн., нараховані на борг 2-го платежу в сумі 194800,02 грн. за період з 01.07.2013 по 11.04.2014 в сумі 42100,00 грн., нараховані на борг 3-го платежу в сумі 200000,00 грн. за період з 01.08.2013 по 11.04.2014 в сумі 38301,37 грн. та нараховані на борг 4-го платежу в сумі 200000,00 грн. за період з 01.09.2013 по 11.04.2014 в сумі 33205,48 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідачем встановлений розмір відсотків на рівні 30%. Отже, вимоги позивача про стягнення 30% річних у сумі 113606,85 грн. відповідають чинному законодавству, арифметично вірно порахованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 594800,02 грн., 30% річних у сумі 113606,85 грн., пені у сумі 38851,32 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю», м. Стаханов, Луганської області, вул. Чайковського, буд.21, ідентифікаційний код 05389959, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика рукавних фільтрів», м. Кременчук, Полтавської області, вул. Ярмаркова, буд. 5Д ідентифікаційний код 31700904, борг у сумі 594800,02 грн., 30% річних у сумі 113606,85 грн., пені у сумі 38851,32 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 14945,18 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 04.06.2014.

Суддя О.С. Фонова