Постанова № 39046041, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2-а-5922/11/1412

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Разумовська О.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Миколаївський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання виконати судове рішення та виплатити заборгованість, стягнення заборгованості з урахуванням індексації, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа Миколаївський обласний військовий комісаріат, в якому, з урахуванням уточненого позову, просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області що, пов'язані з невиконанням рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року по справі № 2-5288/2006;

- постановити за обов'язок Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області виконати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року по справі № 2-5288/2006 та виплатити перераховану пенсію в розмірі 18 248, 91 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заборгованість по невиплаченій пенсії з урахуванням індексації за період з січня 2005 року по 31 грудня 2006 року.

Постановою від 24 листопада 2011 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Заводський районний суд м. Миколаєва задовольнив адміністративний позов:

- визнав незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року у справі № 2-5288/2006;

- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виконати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року у справі № 2-5288/2006 та виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію в розмірі 18 428,91 грн.;

- стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаченій пенсії з урахуванням індексації за період з січня 2005 року по 31 грудня 2006 року.

Не погоджуючись з постановою суду Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не було стороною по справі № 2-5288/2006, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання управління виконувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року по цій справі.

Також апелянт посилається на те, що відповідачем по цивільній справі № 2-5288/2006 був Миколаївський обласний військовий комісаріат, а Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не є його правонаступником. При цьому апелянт зазначає, що при прийнятті пенсійної справи позивача № 40371 в Акті приймання передачі № 8 від 16 лютого 2007 року відсутні відомості про наявність заборгованості та її сума, що на думку апелянта підтверджує той факт, що на час передачі пенсійної справи позивача була відсутня будь-яка заборгованість з пенсійних виплат.

При оскарженні постанови апелянт посилається і на пропуск позивачем без поважних причин строку звернення до суду, який встановлений ст. 99 КАС України.

ОСОБА_1 подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Миколаївський обласний військовий комісаріат письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером з 04 вересня 1994 року.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-5288/2006 від 15 грудня 2006 року, яка набрала законною сили 25 грудня 2006 року, визнана протиправною бездіяльність Миколаївського обласного військового комісаріату щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, та зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком з урахуванням: щомісячної надбавки за службу в збройних силах України в розмірі 40% посадового окладу з 01 вересня 1999 року по 01 січня 2003 року; щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення з 01 січня 2003 року; надбавки за високі результати у службовій діяльності в розмірі 70% встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року; премії передбаченої п. 3 Постанови КМУ від 22 травня 2000 року за № 829 в розмірі 33,3%.

З 13 грудня 2006 року фінансування Миколаївського обласного військового комісаріату припинилось, а пенсійні справи військових пенсіонерів були передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. Також суд першої інстанції встановив, що судове рішення в частині проведення перерахунку виконане та перед позивачем виникла заборгованість з виплати пенсії, яка не погашена, та яка не може бути стягнута у примусовому порядку, оскільки постанова Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-5288/2006 від 15 грудня 2006 року є судовим рішенням зобов'язального характеру.

Враховуючи те, що з 01 січня 2007 року функції з пенсійного забезпечення військовослужбовців передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке відмовилось виконувати судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, який до 01 січня 2007 року перебував на пенсійному обліку в Миколаївському обласному військовому комісаріаті.

З 01 січня 2007 року ОСОБА_1, як військовий пенсіонер, який отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

З січня 2007 року функцій щодо призначення і виплати пенсії передані від обласних військових комісаріатів до Головних Управлінь Пенсійного фонду України в областях.

Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 року за № 581/6869) із змінами і доповненнями, головне управління здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсії виключно військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Посилання апелянта на відсутність факту правонаступництва не приймається до уваги, оскільки у разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень - Миколаївського обласного військового комісаріату, не пов'язаного з припиненням його діяльності, відновлення порушених прав має здійснюватись іншим суб'єктом владних повноважень - ГУПФУ в Миколаївській області, до компетенції якого передані та належать функції, повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах порушені права позивача підлягають відновленню суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого передані та належать функції, повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача, а саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Матеріалами справи підтверджено (а.с. 7-9) та не оспорюється сторонами по справі, що постановою Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-5288/2006 від 15 грудня 2006 року, яка набрала законною сили 25 грудня 2006 року, визнана протиправною бездіяльність Миколаївського обласного військового комісаріату щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, та зобов'язано Миколаївський обласний військовий комісаріат провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком з урахуванням: щомісячної надбавки за службу в збройних силах України в розмірі 40% посадового окладу з 01 вересня 1999 року по 01 січня 2003 року; щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення з 01 січня 2003 року; надбавки за високі результати у службовій діяльності в розмірі 70% встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року; премії передбаченої п. 3 Постанови КМУ від 22 травня 2000 року за № 829 в розмірі 33,3%.

На виконання зазначеного судового рішення 26 грудня 2006 року виданий виконавчий лист (а.с. 11), який був виконаний в примусовому порядку Миколаївським обласним військовим комісаріатом (а.с. 12, 28-29), та після проведеного перерахунку розмір пенсії, яка мала виплачуватись ОСОБА_1, але не була виплачена, складає 18 248,91 грн. (а.с. 30)

При цьому, ні апелянт, ні третя особа не оспорюють розмір суми заборгованості по пенсії після перерахунку, проведеного за судовим рішенням, та жодна з цих осіб не зазначає про виплату перерахованої пенсії.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність боргу перед позивачем з виплати пенсії в розмірі 18 248,91 грн.

При цьому апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок ГУПФУ в Миколаївській області виконати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-5288/2006 від 15 грудня 2006 року, оскільки зазначене судове рішення є виконаним.

З урахуванням положень ст. 46 Конституції України, яка гарантує громадянам право на соціальний захист, зокрема отримання пенсій, апеляційний суд не приймає посилання апелянта, як на підставу для скасування оскарженої постанови та відмови у задоволенні позову, на те, що при прийнятті пенсійної справи позивача № 40371 в Акті приймання передачі № 8 від 16 лютого 2007 року відсутні відомості про наявність заборгованості та її сума.

Наявність заборгованості по виплаті пенсії, яка виникла внаслідок виконання судового рішення, не може нівелюватись відсутністю інформації щодо наявності цієї заборгованості в Акті приймання передачі пенсійних справ від одного суб'єкта владних повноважень іншому суб'єкту владних повноважень.

Також апеляційний суд не приймає до уваги і посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки безпосередня вина органу Пенсійного фонду України щодо невиплати позивачу пенсії відсутня, але судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлена вина органу владних повноважень, який до 01 січня 2007 року здійснював повноваження щодо нарахування та виплати пенсії військовослужбовцям, та з урахуванням вимог ст. ст. 3, 22, 46 Конституції України, апеляційний суд вважає, що порушені права позивача мають бути відновлені без обмеження часом, але і без нарахування компенсації втрати частити доходів.

Також апеляційний суд вважає помилковими доводи суду першої інстанції щодо неможливості виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-5288/2006 від 15 грудня 2006 року, в частині стягнення заборгованості, оскільки по цій справі не розглядались позовні вимоги щодо стягнення перерахованої пенсії. Зазначене судове рішення стосується тільки обов'язку відповідача провести перерахунок позивачу пенсійних виплат з урахуванням певних складових грошового забезпечення.

При цьому апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що спір який виник між сторонами по цій справі, правильно розглянутий в порядку адміністративного судочинства, що відповідає п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України. Наявність перед позивачем боргу з пенсійних виплат, вимоги про визнання протиправними дій щодо не виплати цього боргу та про стягнення цього боргу, унеможливлює застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 21 КАС України, оскільки поняття «стягнення боргу» та «відшкодування шкоди» не є тотожними.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не виконання постанови Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року у справі № 2-5288/2006 та про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виконати постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 грудня 2006 року у справі № 2-5288/2006.

Проте, апеляційний суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, а саме неотримання ним перерахованої на підставі судового рішення пенсії, та про наявність правових підстав для відновлення порушеного права шляхом стягнення заборгованості із суб'єкта владних повноважень - ГУПФУ в Миколаївській області, до компетенції якого передані та належать функції, повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права та неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 46 Конституції України, ст. ст. 14, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРСР 13844159, місцезнаходження: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54010) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації - АДРЕСА_1, 54000) заборгованість по пенсії в розмірі 18 248,91 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 91 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 30 травня 2014 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О. Кравець

суддя Л.П.Шеметенко