Ухвала суду № 39045941, 30.05.2014, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5592/14-а

Провадження 2-а/646/59/2014

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 року м.Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Олізаренко С.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС РДПС ДАІ взводу №5 ХМУ прапорщика міліції Семененко Юрія Ростиславовича, Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області про скасування протоколу серії АВ2 №707191 від 14.05.2014 року по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати протокол серії АВ2 №707191 від 14.05.2014 року по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 6 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Крім статті 55 Конституції України, що безпосередньо гарантує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, це право випливає також з інших її статей. Зокрема, частина друга статті 3 Конституції передбачає відповідальність держави перед людиною за свою діяльність. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який у контексті адміністративної юстиції щонайменше вимагає визнання і втілення у життя таких вимог: усі особи, фізичні чи юридичні, рівні у своїх правах; кожен повинен мати змогу ознайомитися зі своїми правами та обов'язками, встановленими законом; дотримання законів повинні контролювати суди, які є незалежними у своїй діяльності; рішення судів належить виконувати.

Відповідно до ст. 17 КАС України до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси. При визначенні кола правових актів, що можуть бути оскаржені до адміністративних судів, необхідно виходити з принципу, що жоден правовий акт (нормативний чи індивідуальний) не повинен бути виведеним з-під контролю судів на предмет конституційності, законності цього акта чи його відповідності правовому акту вищої юридичної сили. Цей принцип логічно випливає зі згаданого вище конституційного положення, яке поширює юрисдикцію судів на всі правовідносини, що виникають в Україні.

Для визначення предмету оскарження у цій категорії адміністративних справ необхідно з'ясувати зміст поняття "рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень".

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акта /актів/ щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта /суб'єктів/, якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.

Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спору у даній справі є визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень - протоколу про адміністративне правопорушення серії АВ2 № 707191 від 14.05.2014 року, складеного відносно ОСОБА_1

Відповідно до ст. 254 КУпАП, при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської діяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів і справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенню справи.

Згідно до ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення пов'язані з безпекою дорожнього руху ( зокрема ч.1 ст.122 КУпАП) розглядаються органами внутрішніх справ (міліцією).

Суд зазначає, що оскаржуваний протокол про адміністративне правопорушення не є ні нормативним актом, ні актом індивідуальної дії, тобто не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, так як він не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового характеру для позивача і тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. Вказаний протокол згідно ст.251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення і не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому встановлена ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.

Розгляд та вирішення позовів про скасування та/або визнання протиправними протоколів про адміністративні правопорушення не належить до юрисдикції адміністративних судів, так як правильність їх складання зобов'язаний перевіряти орган, компетенції якого стосується розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій такий протокол про адміністративне правопорушення є доказом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що справа не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

До компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що справа не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно п.1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 109 КАС України ,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС РДПС ДАІ взводу №5 ХМУ прапорщика міліції Семененко Юрія Ростиславовича, Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області про скасування протоколу серії АВ2 №707191 від 14.05.2014 року по справі про адміністративне правопорушення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С.М. Олізаренко