Ухвала суду № 39044541, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/523/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівський автозавод" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року адміністративний позов ПАТ "Чернігівський автозавод" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Чернігівський автозавод" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернігові складено акт №1146/22/32601556 від 31 грудня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 статті 14, п.138.1, п.138.4 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «ЧАЗ» занижено податок на прибуток на загальну суму 434 745,00 грн., у тому числі за 2011 рік у сумі 434 745,00 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 статті 14, п.138.1, п.138.4 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого ПрАТ «ЧАЗ» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік на 7 937 751,00 грн.; п.138.4 статті 138 ПК України, в результаті чого ПрАТ «ЧАЗ» занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік на 7 509 124,00 грн.; п. 198.2, п.198.6 статті 198, п.200.1, п. 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого ПрАТ «ЧАЗ» занижено суму, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету по деклараціях з ПДВ всього у сумі 66 877,00 грн., у тому числі за вересень 2011 року в сумі 2 222,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 9 374,00 грн., за січень 2012 року в сумі 9 374,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 9 374,00 грн., за березень 2012 року в сумі 9 441,00 грн.; за листопад 2012 року в сумі 14 343,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 12 749,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 січня 2014 року №0000282200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 100 317,00 грн., в т.ч. 66 877,00 грн. - за основним платежем та 33 440,00 грн. - за штрафними санкціями; №0000272200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 434 745,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Інтер-Карго-Транс», в якого позивач придбав засувок замка; з ТОВ «Авалонтрейд», в якого позивач придбав гумові профілі; у ТОВ «Осава» - тканину для оздоблення внутрішніх панелей автобусів. Також позивачем було укладено з ТОВ «СІ ГейтЕфдженсі» та ПП «Ітера» договори про надання послуг.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер-Карго-Транс» на підставі первинних документів: видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення, відомісті обліку руху ТМЦ. Отримання товару підтверджується витягом з журналу довіреностей, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.1; карткою рахунку: 63.1; розрахунками з вітчизняними постачальниками.

Господарські відносини позивача з ТОВ «Авалон-Трейд» підтверджуються видатковою накладною, платіжним дорученням, податковою накладною, витягом з журналу довіреностей, відомістю приходу ТМЦ, відомістю обліку руху ТМЦ, рухом ТМЦ в НЗП, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.1; карткою рахунку: 63.1: Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Господарські відносини позивача з ТОВ «Осава» підтверджуються видатковою накладною, податковою накладною, платіжними дорученнями, витягом з журналу довіреностей, відомістю приходу ТМЦ, відомістю обліку руху ТМЦ,рухом ТМЦ в НЗП. Також дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.1; карткою рахунку: 63.1: Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Крім того, 01 грудня 2011 року між позивачем (замовник) та ПП "ІТЕРА" (Охорона) було укладено договір про надання охоронних послуг №12/12/11.

Виконання даного договору підтверджується актами про надання послуг, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63.1, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 63.1; карткою рахунку: 63.1: Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

ПАТ "Чернігівський автозавод" придбало у ТОВ "СІ ГейтЕйдженсі" транспортно-експедиційні послуги, що підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та міжнародною товарно-транспортною накладною; платіжним дорученням, податковою накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63.1; карткою рахунку: 63.1: Розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.