Постанова № 39044080, 26.03.2014, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/644/14-а

Провадження №2-а/242/75/14

ПОСТАНОВА

іменем України

26 березня 2013 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Моцного О.С., за участю секретаря Костенко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Селидове адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 27.02.2014 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначила, що є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Після народження дитини звернулася з заявою до відповідача про виплату вказаної допомоги, однак допомога нарахована та виплачується у меншому розмірі, ніж визначено законом. В лютому 2014 року звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку нарахованих сум державної допомоги, в чому їй було відмовлено. Вважає відмову відповідача щодо вказаних виплат незаконною, оскільки відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має надаватися у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Всього за період з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року нею недоотримано 1804 грн. Просила суд визнати відмову відповідача щодо проведення перерахунку та виплати не донарахованої суми державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років неправомірною, зобов'язати відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, стягнути з відповідача на її користь не донараховану та невиплачену суму державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року в сумі 1804 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася в матеріалах справи маємо заяву з клопотанням про слухання справи у її відсутність та наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Нечволоді Ю.В. в судове засідання не з'явилася в матеріалах справи маємо заяву з клопотанням про слухання справи у її відсутність, надала суду заперечення в яких заявлений позов не визнала, зазначила, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 21.04.2014року, як одержувач державної допомоги відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 14.01.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року у розмірі 130 грн. 00 коп. щомісячно. Таким чином, відповідач під час нарахування та виплати позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку діяв відповідно до вимог діючого законодавства України, в межах затверджених кошторисом асигнувань на зазначені виплати, керуючись Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною з ст.51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 46 ч. 2 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч. 2 ст. 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновлювачів, опікуна, піклувальника).

Судом встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року.

З копії рішення про призначення допомоги сім'ям з дітьми від 25.01.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 з 14.01.2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року призначено допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до трьох років.

В січні 2014 року позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою про здійснення перерахунку та доплати, згідно законодавства. Листом № Н-027-5.1-6.3-01/14 від 03.02.2014 року Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради позивачу відмовлено.

До дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI, до 1 січня 2008 року - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами.

Зокрема, статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 3 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.

Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-ХІІ.

Станом на час розгляду справи ані Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», ані іншими Законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж передбачений у Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на відносини щодо виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, поширюються норми Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до статті 15 якого застрахована в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування особа має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить : з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.

Отже, дії відповідача щодо виплати в період часу з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», є неправомірними.

За таких обставин, суд вважає, що в наявності є правові підстави для часткового задоволення позову за період з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року включно, відмова у здійсненні перерахунку допомоги в цій частині заподіяна протиправними діями відповідача, а тому з метою відновлення порушеного права позивача, на відповідача необхідно покласти обов'язок провести належне нарахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача не донарахованої та неоплаченої суми державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 1804 грн. за період з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року суд вважає безпідставним та такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та належить до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області.

Таким чином, суд звертає увагу на той факт, що підставою для звернення позивача до суду є неправомірна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а не перевірка правильності нарахування та виплати передбачених законом сум. Окрім того, позивачем не наведено обґрунтування та розрахунок визначеної ним суми.

В зв'язку з чим, суд визначаючи неправомірні дії суб'єкта владних повноважень незаконними, зобов'язує відповідача здійснити дії, спрямовані на поновлення прав позивача, як особі, яка має право на державну соціальну підтримку. Перевірка правильності нарахування виплати допомоги не є предметом судового розгляду в цій справі, а тому суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

На підставі ст. ст. 3, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, керуючись ст. ст. 6, 86, 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Визнати противоправними дії Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області щодо призначення ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року у розмірі 130 грн. щомісяця.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2014 року по 01.03.2014 року у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім,ям з дітьми» з урахуванням фактично виплачених сум.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя