Ухвала суду № 39042866, 27.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3169/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволення позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимоги податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Маревен Фуд Україна» за період з 01 липня 2012 року по 31 липня 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки, в якому були зафіксовані виявлені порушення п.198.2, п.198.3 статті 198, п.201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ на суму 8 741,00 грн., в тому числі: за липень 2012 року в сумі 8 741,00 грн.

На підставі виявлених порушень, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2013 року №320/299000017/31, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 10 926,00 грн., в тому числі 8 741,00 грн. за основним платежем та 2 185,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України у ФОП ОСОБА_3 виникла розбіжність за липень 2012 року в сумі 8 741,00 грн. по контрагенту ТОВ «Маревен Фуд Україна».

В ході проведення перевірки податкової звітності встановлено, що у перевіряємо му періоді ФОП ОСОБА_3 перебував у господарських взаємовідносинах з ТОВ «Маревен Фуд Україна» на загальну суму 52 443,12 грн., в тому числі ПДВ - 8 740,53 грн. Сума ПДВ в розмірі 8 741,00 грн. включена до складу податкового кредиту за липень 2012 року згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року та реєстру отриманих податкових накладних.

На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Маревен Фуд Україна» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого у нього наявне право на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2012 року у справі № К/9991/81953/11.

Суд першої інстанції та колегія суддів ретельно дослідили надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реального характеру господарської діяльності між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Маревен Фуд Україна», зокрема, видаткові та податкові накладні та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, а надані докази цілком підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, тому податковий кредит сформований правомірно.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, відповідач в Акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення посилається лише на систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України.

Однак, така автоматизована система до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Придбання податкового кредиту формується лише на підставі первинних бухгалтерських документів та податкової звітності, що передбачено статті 198, статті 201 ПК України

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Старова Н.Е.