Рішення № 39042481, 02.06.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 червня 2014 року Справа № 913/853/14

Провадження №17/913/853/14

За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 1355507 грн. 15 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування у сумі 182250,23 грн., 3% річних у сумі 1173256,92 грн., за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2558ТЕ-20 від 20.12.2010.

Позивач 02.06.2014 надіслав до суду телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв’язку з неможливістю явки представника у судове засідання, призначене на 02.06.2014.

Вказане клопотання позивача судом відхиляється з огляду на достатність доказів для винесення рішення в даному судовому засіданні та відсутність необхідності в присутності представника позивача в судовому засіданні.

Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 17.04.2014, 12.05.2014, 02.06.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд

в с т а н о в и в:

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, (позивач у справі), як Постачальником, та Комунальним підприємством “Лисичанськтепломережа” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2558ТЕ-20 від 20.12.2010 (далі – Договір), згідно якого Постачальник зобов’язався поставити Покупцеві природний газ (далі – газ), а Покупець зобов‘язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за газ здійснюється Покупцем до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Рішенням господарського суду Луганської області по справі №5/5014/1000/2012 від 23.05.2012 за позовом прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа” стягнуто з відповідача борг за поставлений природний газ у сумі 21330539,39 грн., пеню у сумі 1343000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 897396,16 грн. за період з лютого по жовтень 2011 року та 3% річних у сумі 449759,41 грн. за період з 21.02.2011 по 29.11.2011.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що на час подання позовної заяви рішення господарського суду Луганської області по справі №5/5014/1000/2012 від 23.05.2012 в повному обсязі не виконано, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 182250,23 грн. за період з листопада 2011 року по лютий 2014 року та 3% річних у сумі 1173256,92 грн. за період з 30.11.2011 по 20.03.2014.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу природний газ в січні-квітні 2011 року, на загальну суму 25775414,39 грн. Відповідачем вартість спожитого газу було сплачено частково, у зв’язку з чим, борг склав 21330539,39 грн.

Факт наявності боргу також встановлений рішенням господарського суду Луганської області у справі № 5/5014/1000/2012, згідно якого його було стягнуто в судовому порядку.

Вищезазначене рішення суду є таким, що набрало законної сили, тому в частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді рішення у справі № 5/5014/1000/2012, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У зв’язку з порушенням строків виконання зобов’язання відповідачем, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 1173256,92 грн., що нараховані на борг в сумі 21330539,39 грн. за період з 30.11.2011 по 06.12.2012 та на суму 13572051,39 грн. за період з 07.12.2012 по 20.03.2014, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Також заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 182250,23 грн., що нараховані на борг в сумі 21330539,39 грн. за період з листопада 2011 року по листопад 2012 року, та на суму 13572051,39 грн. за період з грудня 2012 року по лютий 2014 року, згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 182250,23 грн. та 3% річних у сумі 1173256,92 грн. є обґрунтованими, арифметично та нормативно вірно обрахованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Баумана, 17, ідентифікаційний код 13401321, на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, інфляційні нарахування у сумі 182250,23 грн., 3% річних у сумі 1173256,92 грн., судовий збір в сумі 27110,14 грн., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 04.06.2014.

Суддя О.С. Фонова