Рішення № 39041331, 15.04.2014, Попаснянський районний суд Луганської області

15.04.2014

Справа № 423/809/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Корабльовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому посилається на те, що 28.11.2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № LGP7SE00000022, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В свою чергу відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків за кредитним договором і не сплачує заборгованість по кредиту та відсотки за користування кредитом. У зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредиту у розмірі 82191,14 грн. та понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 821,91 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, у наданій суду письмовій заяві позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати за його відсутності. Крім того, представник позивача надав письмові додаткові пояснення, в яких зазначив, що необхідно врахувати , що по кредитному договору проводилися погашення: 1) 17.01.2008 р. - 698,38 грн. та 19,60 грн.; 2) 29.02.2008 р. - 1390,58 грн.; 3) 16.05.2008 р. - 1424,83 грн.; 4) 28.05.2008 р. - 0,16 грн.; 5) 04.07.2008 р. - 715 грн.; 6) 30.07.2008 р. - 1418 грн.; 7) 18.08.2008 р. - 1,16 грн.; 8) 28.08.2008 р. - 6,75 грн.; 9) 24.09.2008 р. - 702,35 грн.; 10) 29.09.2008 р. - 0,86 грн.; 11) 17.10.2008 р. - 698,78 грн.; 12) 15.04.2009 р. - 450 грн.; 13) 22.05.2009 р. - 400,00 грн. З цього представник позивача робить висновок, що операції з погашення сум заборгованості проводилися відповідачем, що підтверджує факт укладання ним договору.

Відповідач у судове засідання не з'явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позов не визнала, крім того надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що не укладала даний кредитний договір, що підтверджується висновком експерта.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.

Згідно положень ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1); сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч.2); кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.3).

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1); доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3); доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4).

Позивач посилається на те, що сторони уклали договір кредитування від 28.11.2007 року, згідно якого відповідач отримала кредит у сумі 10000,00 грн. (а.с.4-7). Порушуючи умови кредитного договору за ОСОБА_1 станом на 25.04.2013 року утворилася заборгованість у сумі 82191,14 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 6411,77 грн., заборгованості за відсотками - 27322,68 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 46356,69 грн. (а.с.3).

Проте згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №683/02/684/03 від 20.02.2014 р. (а.с.75-80) підписи від імені ОСОБА_1 в: 1) кредитно-заставному договорі № LGP7SE00000022 від 28.11.2007 р., розташовані на зворотній стороні третього аркуша документа, в графі «Позичальник», в рядку «Підпис … ОСОБА_1», на лицевій стороні четвертого аркуша документа, в рядку «… (підпис) ОСОБА_1»; 2) заяві від 28.11.2007 р., розташований в рядку «… ОСОБА_1» - виконані не ОСОБА_1, а іншою особою (копії зазначених аркушів документів - а.с.6-7). Ознак попередньої технічної підготовки при виконанні вказаних підписів від імені ОСОБА_1, не встановлено.

Викладене доводить твердження відповідача про те, що вона не укладала указаний кредитно-заставний договір.

Разом із тим, суд відхиляє твердження представника позивача про те, що факти погашення заборгованості за вказаним кредитно-заставним договором підтверджують, що відповідачка укладала цей договір, адже позивачем не було доведено, що ці погашення заборгованості здійснювалися саме відповідачкою. Таким чином, зазначене твердження представника позивача є лише припущенням, адже з цих же даних можна так само припустити, що погашення заборгованості здійснювала та особа, яка уклала цей договір від імені відповідачки, або банк згідно умов договору самостійно здійснював списання відповідних коштів з інших рахунків відповідача (на це указують зокрема, окремі суми платежів - 0,16 грн., 6,75 грн., 1,16 грн., 0,86 грн.) тощо.

Однак доказування в цивільному процесі не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, з урахуванням згаданого вище висновку судово-почеркознавчої експертизи суд та за відсутності інших належних і допустимих доказів, які б доводили твердження представника позивача, суд приходить до висновку, що сама по собі інформація про погашення заборгованості за кредитно-заставним договором не може доводити того, що спірний кредитно-заставний договір укладала саме відповідач у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У цій цивільній справі відповідач понесла судові витрати, пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи, які становлять 2296,32 грн. (а.с.72-74). Таким чином, ці витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ідентифікаційний код юридичної особи14360570, на користь ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с/х Сергелі Нижнєчирчикського р-ну Ташкентської області, судові витрати в сумі 2296,32 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто шість гривень 32 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Суддя М.В. Мазур