Вирок № 39040851, 17.04.2014, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1396/14-к

Провадження № 1-кп/520/222/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого судді Войтов Г.В.,

при секретарі Кирикової О.О.

за участю прокурора Захар'єва О.В.

законний представник потерпілого ОСОБА_1

представник потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013170110000173 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою

освітою, працюючого за наймом, одруженого, має на утриманні дитину,

2010 року народження, раніше судимого:

06.06.2013 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч.2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі,на підставі ст.ст. 75,76 КК України з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21.01.2013 року о 07:00 годин ОСОБА_3, допустив порушення вимог дорожніх знаків 5.35.1,5.35.2 та п.2.3 п/пункт - б), 8.7.3 п/пункт -е), 8.10 та п. 2.10 п/пункт - а,б,в,г,д,е) «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001) якими передбачено:

п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним,стежити за дорожньою обстановкою,відповідно реагувати на її зміну,стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.8.7.3 « Сигнали світлофора мають такі значення:

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий,або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»;

п. 8.10 «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп - лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх не має - не ближче 10 метрів до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»;

Дорожній знак «Пішохідний перехід»

«Знак 5.35.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак п.5.35.2 - - ліворуч від дороги на дальній межі переходу»;

Порушення виразилися в тому, що він, у зазначений день та час, керуючи технічно справним автомобілем «RenauLt Logan», р.н. НОМЕР_1, при русі по вулиці Комарова м. Одеси, з боку вул. Ген.Петрова в напрямку вул. 25-ої Чапаївської дивізії, в районі будинку №10 по вулиці Комарова, був неуважним, не врахував дорожню обстановку, а саме наявність по напрямку його руху регульованого пішохідного переходу, при цьому здійснив рух на заборонений (червоний) сигнал світлофору та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,який перетинав проїзну частину з права наліво, по напрямку руху транспортного засобу, по визначеному регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофору.

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно - мозкової травми у формі струсу головного мозку, садна обличчя,закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці з розривом акроміально-ключичного зчленування; закритого уламкового перелому правої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, які згідно з висновком №1043 від 08.05.2013 року судового - медичної експертизи, віднесені до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Після скоєння дорожньо - транспортної пригоди,водій ОСОБА_3 в порушення вимог п.2.10 п\пункт - а,б,ва,г,д,е)»Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001),які вказують на те, що:

п.2.10 ПДР «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:»

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим,викликати карету швидкої медичної допомоги, якщо це неможливо,звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції ,записати прізвища, та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди»;

в органи міліції про дорожньо-транспортну пригоду не повідомив, прізвища та адреси очевидців не записав, попередньо не зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки, керуючи вищевказаним транспортним засобом доставив потерпілого ОСОБА_5 до лікувального закладу.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 повністю визнав себе виним за ст. 286 ч. 1 КК України, та пояснив, що 21.01.2013 року, він керував автомобілем «RenauLt Logan», р.н. НОМЕР_1 і о 06:40-06:50 годині, при виконанні замовлення на вулиці Розкідайлівська в м. Одесі, забрав пасажирів, та направився за адресою «Савиньон 1». Коли він проїжджав перехресток 3-ей ст. Люстдорфської дорозі у м. Одесі о 07:00 годині, проїзна частнина дороги по вулиці Комарова мала дві смуги по ходу його руху, у зустрічному напрямку також було дві смуги. Він двигався зі швидкістю 60-70 км/час, займаючи праву смугу для руху. Наближаючись до регулюючого перехідного переходу, який знаходився в районі будинку №10 по вулиці Комарова, він не змінюючи скорості продовжив свій рух, так як на його думку був миготливий зелений колір світлофору. В районі пішохідного переходу він відчув потужній удар зі стороні правої передньої частини автомобілю, та побачив, що пошкоджене з правої стороні лобове скло, його автомобілю, та він загальмував. Коли він вийшов з автомобілю біля заднього правого колеса він побачив парня у морської формі. Парень скаржився на біль у колені, та головну біль. К місцю події підбігла жінка яка сказала, що вона сусідка потерпілого. Він побачив, що необхідно надати екстрену допомогу потерпілому, і на своєму автомобілі він його доставив до ГКБ №10, де залишився очікувати співробітників міліції. Коли було скоєне ДТП він на місці ДТП швидку допомогу не викликав, та співробітників міліції теж.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що 21.01.2013 року, він о 07:00 годині направився до зупинки громадського транспорту, яка розташована біля будинку №10 по вулиці Комарова у м. Одесі. Йому необхідно було перейти проїзну частину дороги, а потім сісти на маршрутний транспорт по направленню у центр Одеси. Він дождався зеленого світла світлофору на пішохідному переході і почав перетинати проїжджу дорогу по вул. Комарова Після того, як він пройшов праву смугу руху, і почав перетинати ліву смугу руху, він відчув удар з лівої сторони, та втратив свідомість. Коли він опритомнив, то вже був у салоні автомобілю, водія який скоїв на нього наїзд. Потім він подзвонив своєї матері, та сказав, що він потрапив у ДТП, і його везуть до лікарні.

У судовому засіданні законний представник потерпілого, ОСОБА_1 свій цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди підтримала у повному обсязі, та просила його задовольнити.

Допитав підсудного, за погодженням з учасниками процесу, з якими було погоджено щодо порядку дослідження доказів по справі, суд не досліджує інші докази по кримінальному провадженню, крім показів підсудного в силу ст. 349 ч. 3 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового процесу, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового процесу зміст цих обставин, чи немає у них сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд їм роз'яснив що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_3 за ст.286 ч.1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Пом'якшуючими обставинами покарання підсудного згідно з ст. 66 КК України необхідне визнати щире каяття, повне визнання вини.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує, обставини вчинення злочину, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу підсудного, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання, позитивно характеризується за місцем мешкання, має на утриманні малолітню дитину, що він вибачився перед законним представником потерпілого ОСОБА_1, суд вважає за можливим призначити ОСОБА_3, покарання у виді штрафу.

В той же час вказаний злочин ОСОБА_3 було вчинено 21.01.2013 р., тобто до постановлення вироку Малиновським районним судом м. Одеси від 06.06.2013 року щодо підсудного, яким його було засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Таким чином, суд вважає необхідним застосувати ч.4 ст. 70 КК України, та ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

По справі заявлено цивільній позов законного представника потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 14 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.

Підсудний ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 14 000 грн. визнав у повному обсязі, а про стягнення з нього моральної шкоди у розмірі 80000 грн. визнав частково.

Таким чином, даний цивільний позов, з урахуванням наявності в справі документів, що підтверджують завдані обвинуваченим збитки, а також враховуючи характер вчиненого обвинуваченим діяння, ступінь його вини, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за необхідне цивільній позов в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 14 000 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі, а цивільний позов в часті стягнення моральної шкоди задовольнити частково, та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Цивільний позов прокуратури Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 4 033,09 грн. на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» - задовольнити у повному обсязі.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 245,50 грн. відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення транспортно-трасологічної експертизи у розмірі 245,50 грн. відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення комплексної судово- медичної та транспортно - трасологічної експертизи у розмірі 428,40 грн. відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 294,00 грн. відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 294,00 грн. відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Відповідно до ст.100 КПК України речовій доказ -взуття потерпілого ОСОБА_5, передані на зберігання законному представнику потерпілого ОСОБА_1- вважати повернутими за належністю.

Відповідно до ст.100 КПК України речовій доказ -автомобіль НОМЕР_1, передані на зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим за належністю.

Керуючись ст.ст. 128,129,366-371, 373, 374, 376, 392,393, 395 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 6 800 грн. на користь держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ч.4 ст.70 КК України вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 06.06.2013 року щодо ОСОБА_3, яким його було засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі та звільнено від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік і 6 місяців - виконувати самостійно на підставі ч.3 ст. 72 КК України.

Речовій доказ: взуття потерпілого ОСОБА_5, вважати повернутими за належністю.

Речовій доказ: автомобіль НОМЕР_1, вважати повернутими за належністю.

Стягнути з ОСОБА_3 за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 245,50 грн. на користь держави в особі «Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз» на розрахунковий рахунок 31256272210989 в Головному Управлінні Державної казначейської Служби України в Одеській області, МФО -828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272.

Стягнути з ОСОБА_3 за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 245,50 грн. на користь держави в особі «Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз» на розрахунковий рахунок 31256272210989 в Головному Управлінні Державної казначейської Служби України в Одеській області, МФО -828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272.

Стягнути з ОСОБА_3 за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 428, 40 грн. на користь держави в особі «Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз» на розрахунковий рахунок 31256272210989 в Головному Управлінні Державної казначейської Служби України в Одеській області, МФО -828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272.

Стягнути з ОСОБА_3 за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 294,00 грн. на користь держави в особі «Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз» на розрахунковий рахунок 31256272210989 в Головному Управлінні Державної казначейської Служби України в Одеській області, МФО -828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272.

Стягнути з ОСОБА_3 за проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 294,00 грн. на користь держави в особі «Одеського науково - дослідницького інституту судових експертиз» на розрахунковий рахунок 31256272210989 в Головному Управлінні Державної казначейської Служби України в Одеській області, МФО -828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272.

Стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 4 033,09 грн. на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 14 000 грн., та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.