Рішення № 39040130, 26.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5665/14 26.05.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння»ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Агро»Простягнення 14 556 027,84грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Добровольський Є.О. - дов. № 3054 від 29.12.2011 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре Агро» про стягнення 12 271 521,37 грн. основного боргу, 716 886,89 грн. пені, 1 227 152,14 грн. штрафу, 185 032,01 грн. інфляційних втрат, 165 435,43 грн. три відсотки річних.

Ухвалою суду від 04.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.05.2014 року.

У судовому засіданні 12.05.2014 року представник позивача подав письмові пояснення по справі, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 26.05.2014 р.

В судовому засіданні 26.05.2014 року представники позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання 26.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.05.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (покупець) було укладено договір № 12-2604/пр910х, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язувався в строки, визначені цим договором, передати у власність покупця (поставити) товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.2 вищезазначеного договору вказано, що найменування товару визначене в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину.

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що розгорнутий асортимент та кількість товару, що постачається, визначаються у Додатках до цього договору.

На виконання умов договору поставки між сторонами було укладено додатки до договору №№ 1-16, в яких було погоджено кількість, вартість поставки та умови оплати поставленого товару.

Згідно з п. 2.2 договору у випадку розбіжності даних у додатках до договору до цього договору та у видаткових накладних щодо кількості товару перевагу має видаткова накладна.

Умовами п. 5.2 договору встановлено, що загальна вартість товару та її еквівалент в іноземній валюті визначаться шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк встановлений в додатках до цього договору .

Умовами п. 6.2 договору передбачено, що оплата здійснюється в гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця згідно наданого рахунку-фактури.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, що визначається чинним законодавством. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в день його отримання від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектність, цілісність тари (упаковки), пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний.

Згідно з п. 9.3 договору, підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» було поставлено товар на суму 20 201 763,26 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 5 927 169,73 грн. (підтверджується довідкою паро надходження грошових коштів) та частково повернув товар на суму 2 003 072,16 грн. (підтверджується видатковими накладними на повернення № CN-0000000019 від 23.05.2013р., № CN-0000000020 від 23.05.2013р. та CN-0000000021 від 23.05.2013р.), у зв'язку з чим заборгованість відповідача за поставку товару згідно договору № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р. становить 12 271 521,37 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 12 271 521,37 грн. основного боргу, 716 886,89 грн. пені, 1 227 152,14 грн. штрафу, 185 032,01 грн. інфляційних втрат та 165 435,43 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.1. договору, загальна вартість товару повинна бути сплачена покупцем у строк встановлений в додатках до цього договору.

Згідно додатків №№ 1-16 від 26.04.2013 р. до договору № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р., оплата вартості поставленого товару має здійснюватися шляхом сплати - 40 % від загальної вартості в строк до 07.05.2013 р., 60 % від загальної вартості в строк до 15.10.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» було поставлено товар на суму 20 201 763,26 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 5 927 169,73 грн. (підтверджується довідкою паро надходження грошових коштів) та частково повернув товар на суму 2 003 072,16 грн. (підтверджується видатковими накладними на привернення № CN-0000000019 від 23.05.2013р., № CN-0000000020 від 23.05.2013р. та CN-0000000021 від 23.05.2013р.), у зв'язку з чим заборгованість відповідача за поставку товару згідно договору № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р. становить 12 271 521,37 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 12 271 521,37 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 11.2 та 11.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 716 886,89 грн. пені за період нарахування з 16.10.2013 р. до 28.03.2014 р., а також у зв'язку з простроченням здійснення оплати понад 15 днів просить стягнути з відповідача 1 227 152,14 грн. штрафу.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 12-2604/пр910х від 26.04.2013 р. р., адже всупереч п. 6.1 наведеного договору у визначений строк до 15.10.2013 р. не було здійснено оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 11.2 договору встановлено, що за порушення строків виконання за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 11.3 договору, в разі ухилення від оплати вартості товару понад 15 (п'ятнадцять) днів, покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від загальної вартості товару.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та пені повністю у розмірі 1 227 152,14 грн. та 716 886,89 грн. відповідно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» просить суд також стягнути з відповідача 165 435,43 грн. три відсотки річних та 185 032,01 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 16.10.2013 р. до 28.03.2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 165 435,43 грн. та 185 032,01 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (місцезнаходження: 03022, м. Київ, пров. Василя Жуковського, 13/16, код ЄДРПОУ 34287465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Насіння» (місцезнаходження: 03141, м. Київ, вул. Клінічна, 25, код ЄДРПОУ 34287465) 12 271 521 (дванадцять мільйонів двісті сімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять одна) грн. 37 коп. основного боргу, 716 886 (сімсот шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 89 коп. пені, 1 227 152 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 14 коп. штрафу, 185 032 (сто вісімдесят п'ять тисяч тридцять дві) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 165 435 (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 43 коп. три відсотки річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.