Рішення № 39040074, 28.05.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6552/14 28.05.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ Дніпро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС БУД"

про стягнення 14 093,69 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача Сапранов О.О. за довіреністю

Від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 28.05.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ Дніпро" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС БУД" (надалі - відповідач) про стягнення 14 093,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/6552/14, розгляд справи призначено на 12.05.2014.

В судове засідання, призначене на 12.05.2014, представники сторін не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Ухвалою суду від 12.05.2014 було відкладено розгляд справи на 28.05.2014.

В судове засідання, призначене на 28.05.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 28.05.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2011 між позивачем (субпідрядник) та відповідачем (генеральний підрядник), було укладено договір № 28/10/11. (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Субпідрядник, зобов'язувалось на свій ризик, власними засобами, в установленому даним Договором та додатками до нього строки здійснити поставку вентиляційного устаткування та виконати, здати Генеральному підряднику роботи по монтажу систем вентиляції Аміачної компресорної Комплексу по забою курчат-бройлерів на землях Ладижинської міської ради Вінницької області за адресою: м. Ладижин, Вінницька область, а Генеральний підрядник зобов'язувався прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи на умовах, передбачених даним Договором.

У зв'язку з необхідністю виконання додаткових робіт за договором № 28/10/11 від 28.10.2011 між Сторонами було підписано додаткову угоду № 1 від 03.04.2013. Роботи за даною додатковою угодою було виконано в повному об'ємі та складено акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В від 25.07.2013 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 від 25.07.2013.

Відповідно до даного акту та довідки вартість виконаних робіт складає 12 325 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 12.1 Договору № 28/10/11 від 28.10.2011 взаєморозрахунки за даним договором проводяться за фактично виконані обсяги робіт, з урахуванням усунення недоліків за рахунок Субпідрядника. Пунктом 12,2.3. передбачено, що остаточний розрахунок за виконані роботи Генеральний підрядник проводить на протязі 15 банківських днів після підписання останнього акту здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками Сторін після завершення всіх робіт у відповідності з даним договором.

Відповідач на підставі акту приймання виконаних робіт від 25.07.2013 по Додатковій угоді № 1 від 03.04.2013 до Договору № 28/10/11 від зобов'язаний був сплатити на користь позивача 12 625 грн. 20 коп. в строк до 20.08.2013.

Однак судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав не в повному обсязі, а саме не сплатив 12 625,20 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 та 21.05.2014 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Однак, відповідач вимоги зазначених ухвал суду не виконав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо виконання взятих зобов'язаннь за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором № 28/10/11 віл 28.10.2011 в 12 625,20 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 12 625,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 12.2.3 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 12 625,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 998,25 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено п. 15.4 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 998,25 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 230,36 грн. трьох відсотків річних та 239,88 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС БУД" (03115, м. Київ, Вулиця Святошинська, будинок 34 А; ідентифікаційний код: 37588561) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПТ Дніпро" (01103, м. Київ, Вулиця Кіквідзе, будинок 11; ідентифікаційний код 30113644) 12 625 (дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 20 коп. - основного боргу, 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 25 коп. - пеня, 230 (двісті тридцять) грн. 36 коп. - 3% річних, 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 88 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 02.06.2014

Суддя М.О. Лиськов