Ухвала суду № 39039563, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3630/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

12.02.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" (далі - ТОВ «Візаві ЛТД») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.07.2013 № 0002482301 та № 0002492301.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими ТОВ «Візаві ЛТД» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 303101 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 288669 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 147942 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 р. позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Інспекції від 03.07.2013 № 0002482301 та № 0002492301 визнано протиправними та скасовано.

Суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 р., як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Візаві ЛТД» (ідентифікаційний код 30970272, місцезнаходження: 08142, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, буд. 5 А) є юридичною особою, зареєстровано 05.07.2000 року, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Інспекції та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з неспеціалізованою оптовою торгівлею та оптовою торгівлею іншими товарами господарського призначення.

У червні 2013 року посадовою особою Інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання ТОВ «Візаві ЛТД» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» (ідентифікаційний код 32694059) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ривс» (ідентифікаційний код 34914473) за період з 01.06.2012 по 30.11.2012.

17.06.2013 року за результатами перевірки складено акт № 371/22-2/30970272 (далі - акт перевірки), яким виявлено, що ТОВ «Візаві ЛТД» під час декларування податкових зобов`язань за господарськими операціями з купівлі у ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Ривс» послуг, пов'язаних з організацією перевезень і супроводженням вантажів та виготовленням і розповсюдженням рекламної продукції, не дотримано вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень - листопад 2012 року на суму 288669 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються під час обчислення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІ-ІV квартали 2012 року на суму 1543340 грн. 00 коп.

Інспекцією при перевірці правильності декларування ТОВ «Візаві ЛТД» власних податкових зобов`язань за вказані звітні періоди було звернуто увагу на дані в актах перевірок щодо господарської діяльності його контрагентів - ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Ривс», а саме на викладені в актах Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок відомості стосовно відсутності у ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Ривс» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників.

З урахуванням вказаних вище даних, відповідач дійшов висновку про те, що контрагенти позивача - ТОВ «Старт-Д» та ТОВ «Ривс» є юридичними особами з ознаками фіктивності, їх правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків. На підставі чого Інспекція вважає, що договір від 01.06.2012 № 01061201, за яким ТОВ «Старт-Д» зобов`язалось надати позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, та договір від 13.08.2012 № 1308121, відповідно до умов якого ТОВ «Ривс» прийняло на себе зобов`язання надати позивачу послуги з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочинів без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок здіснення операцій позивачем з даними контрагентами, на думку Інспекції, відбулося заниження платником податків податкового зобов`язання з податку на додану вартість за червень-листопад 2012 року на суму 288669 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2012 року на суму 303101 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.07.2013 № 0002482301 та 03.07.2013 № 0002492301, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 360835 грн. 00 коп., з яких: 288669 грн. 00 коп. - за основним платежем; 72166 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 378877 грн. 00 коп., з яких: 303101 грн. 00 коп. - за основним платежем; 75776 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об`єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України), не включаються до складу витрат.

Тобто, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, для зменшення його валового доходу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документами, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів. Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 розділу V Податкового Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Виходячи з положень податкового законодавства, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, у червні 2012 року позивачем укладено з ТОВ «Старт-Д» договір на організацію транспортних перевезень та супроводження вантажів від 01.06.2012 № 01061201, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем роботи, пов'язані з перевезенням вантажів автомобільним транспортом на підставі заявок позивача на перевезення, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

Позивач надав документи щодо підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами: заявки ТОВ «Старт-Д» на перевезення (т. 3 а.с. 22, 26, 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 65, 69, 73, 77, 81,0 85, 89, 93, 97, 101, 105, 109, 118, 122, 126, 130, 134, 138, 142, 146, 150, 154, 163, 167) послуги по перевезенню товарно-матеріальних цінностей.

Також надані акти наданих послуг від 08.06.2012 № 2948, 15.06.2012 № 949, 22.06.2012 № 2950, 27.06.2012 № 2951, 06.07.2012 № 4101, 13.07.2012 № 4102, 20.07.2012 № 4103, 27.07.2012 № 4104, 31.07.2012 № 4105, 03.08.2012 № 4937, 10.08.2012 № 4938, 17.08.2012 № 4939, 23.08.2012 № 4940, 31.08.2012 № 4941, 04.09.2012 № 5842, 07.09.2012 № 5843, 14.09.2012 № 5844, 19.09.2012 № 5845, 21.09.2012№ 5846, 25.09.2012 № 5847, 28.09.2012 № 5848, 05.10.2012 № 6803, 12.10.2012 № 6804, 15.10.2012 № 6805, 17.10.2012 № 6806, 19.10.2012 № 6807, 23.10.2012 № 6808, 26.10.2012 № 6809, 30.10.2012 № 6810, 31.10.2012 № 6812, 31.10.2012 № 6811, 31.10.2012 № 6814, 31.10.2012 № 6813, 09.11.2012 № 7626, 12.11.2012 № 7627, 16.11.2012№ 7628, 23.11.2012 № 7629, 30.11.2012 № 7630, відповідно до яких позивач прийняв виконані ТОВ «Старт-Д» послуги по організації перевезень та супроводження вантажів на загальну суму 1430572 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 238428 грн. 60 коп.

За результатами виконання договору перед позивачем ТОВ «Старт-Д» виписано податкові накладні № 474 від 08.06.2012 на суму 49599 грн. 26 коп., у тому числі ПДВ - 8266 грн. 54 коп., № 475 від 15.06.2012 на суму 53180 грн. 44 коп., у тому числі ПДВ - 8863 грн. 41 коп., № 476 від 22.06.2012 на суму 32588 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ - 5431 грн. 45 коп., № 477 від 27.06.2012 на суму 43690 грн. 32 коп., у тому числі ПДВ - 7281 грн. 72 коп., № 469 від 06.07.2012 на суму 40771 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 6795 грн. 21 коп., № 770 від 13.07.2012 на суму 33005 грн. 28 коп., у тому числі ПДВ - 5500 грн. 88 коп., № 771 від 20.07.2012 на суму 39800 грн. 48 коп., у тому числі ПДВ - 6633 грн. 41 коп., № 772 від 27.07.2012 на суму 52420 грн. 15 коп., у тому числі ПДВ - 8736 грн. 69 коп., № 773 від 31.07.2012 на суму 28151 грн. 56 коп., у тому числі ПДВ - 4691 грн. 93 коп., № 628 від 03.08.2012 на суму 22087 грн. 18 коп., у тому числі ПДВ - 3681 грн. 20 коп., № 629 від 10.08.2012 на суму 53377 грн. 36 коп., у тому числі ПДВ - 8896 грн. 23 коп., № 630 від 17.08.2012 на суму 33360 грн. 85 коп., у тому числі ПДВ - 5560 грн. 14 коп., № 632 від 31.08.2012 на суму 80986 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ - 13497 грн. 72 коп., № 631 від 23.08.2012 на суму 40263 грн. 10 коп., у тому числі ПДВ - 6710 грн. 52 коп., № 601 від 04.09.2012 на суму 28310 грн. 24 коп., у тому числі ПДВ - 4718 грн. 37 коп., № 602 від 07.09.2012 на суму 37527 грн. 53 коп., у тому числі ПДВ - 6254 грн. 59 коп., № 603 від 14.09.2012 на суму 36576 грн. 54 коп., у тому числі ПДВ - 6096 грн. 09 коп., № 604 від 19.09.2012 на суму 38673 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ - 6445 грн. 57 коп., № 605 від 21.09.2012 на суму 24725 грн. 62 коп., у тому числі ПДВ - 4120 грн. 94 коп., № 606 від 25.09.2012 на суму 33240 грн. 76 коп., у тому числі ПДВ - 5540 грн. 13 коп., № 607 від 28.09.2012 на суму 44789 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 7464 грн. 87 коп., № 611 від 05.10.2012 на суму 37321 грн. 68 коп., у тому числі ПДВ - 6220 грн. 28 коп., № 612 від 12.10.2012 на суму 56416 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ - 9402 грн. 75 коп., № 613 від 15.10.2012 на суму 24684 грн. 38 коп., у тому числі ПДВ - 4114 грн. 06 коп., № 614 від 17.10.2012 на суму 38536 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ - 6422 грн. 80 коп., № 615 від 19.10.2012 на суму 40932 грн. 34 коп., у тому числі ПДВ - 6822 грн. 06 коп., № 616 від 23.10.2012 на суму 38557 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ - 6426 грн. 20 коп., № 617 від 26.10.2012 на суму 46935 грн. 49 коп., у тому числі ПДВ - 7822 грн. 58 коп., № 618 від 30.10.2012 на суму 33731 грн. 86 коп., у тому числі ПДВ - 5621 грн. 98 коп., № 622 від 31.10.2012 на суму 25298 грн. 89 коп., у тому числі ПДВ - 4216 грн. 48 коп., № 621 від 31.10.2012 на суму 24244 грн. 78 коп., у тому числі ПДВ - 4040 грн. 80 коп., № 620 від 31.10.2012 на суму 42465 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 7077 грн. 50 коп., № 619 від 31.10.2012 на суму 24847 грн. 13 коп., у тому числі ПДВ - 4141 грн. 19 коп., № 525 від 09.11.2012 на суму 22169 грн. 21 коп., у тому числі ПДВ - 3694 грн. 87 коп., № 526 від 12.11.2012 на суму 33083 грн. 08 коп., у тому числі ПДВ - 5513 грн. 85 коп., № 527 від 16.11.2012 на суму 42483 грн. 58 коп., у тому числі ПДВ - 7080 грн. 60 коп., № 528 від 23.11.2012 на суму 31033 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 5172 грн. 32 коп. та № 529 від 30.11.2012 на суму 20704 грн. 22 коп., у тому числі ПДВ - 3450 грн. 70 коп.

За надані ТОВ «Старт-Д» послуги позивачем здійснено розрахунки шляхом перерахування коштів на його банківський рахунок (копії виписок по особовому рахунку (т. 2 а.с. 153-165).

Витрати у сумі 1192143 грн. 40 коп., понесені ТО«³заві ЛТД» на придбання робіт, виконаних ТОВ «Старт-Д», та податок на додану вартість у сумі 238428 грн. 60 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІ-ІV квартали 2012 року, та до податкового кредиту за червень-листопад 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2012 року позивачем укладено з ТОВ «Ривс» договір про надання рекламних послуг від 13.08.2012 № 1308121, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати дорученні позивачем роботи з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції з рекламою товарів хімічної продукції виробництва Henkel у строки, за кількістю і ціною, вказаними у додатку до договору, що є його невід'ємною частиною, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «Ривс» позивачем надано наступні первинні документи: акт здачі-прийняття виконаних робіт від 31.08.2012 № 5748 згідно з вказаним вище договором, відповідно до якого позивач прийняв виконані ТОВ «Ривс» роботи, пов`язані з виготовленням рекламної продукції у вигляді каталогів з рекламою реалізації товарів - хімічної продукції марки Henkel та її розповсюдженням на суму 301440 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 50240 грн. 00 коп. та податкову накладну № 557 від 31.08.2012 року на суму 301440 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 50240 грн. 00 коп. за наслідками виконання власних договірних зобов'язань ТОВ «Ривс» перед позивачем.

Частково оплата за виконані ТОВ «Ривс» рекламні послуги у розмірі 284911 грн. 10 коп. здійснена позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента позивача, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія банківської виписки (т. 1 а.с. 54-62).

ТОВ «Ривс» право вимоги за договором від 13.08.2012 № 1308121 в частині сплати позивачем решти суми коштів у розмірі 16528 грн. 90 коп. передано до ТОВ «Техноформ-ТМ» на підставі укладеного ними договору від 03.12.2012 про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 63-65).

Понесені ТОВ «Візаві ЛТД» витрати у сумі 251200 грн. 00 коп. на придбання робіт, виконаних ТОВ «Ривс», та податок на додану вартість у сумі 50240 грн. 00 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за ІІІ квартал 2012 року та до податкового кредиту підприємства за серпень 2012 року.

В суді першої інстанції було встановлено, що роботи з перевезення вантажів та надання рекламних послуг з виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, які здійснювались на користь позивача його контрагентами, замовлялись ним з метою виконання власних господарських зобов'язань за договорами постачання товарно-матеріальних цінностей та з наміром рекламування товарів хімічної продукції виробництва Henkel, що реалізується позивачем.

Позивачем надано суду належним чином засвідчені копії договорів щодо поставки товарів на користь, зокрема, Приватного підприємства «Загальнополітичне видання «Сільські Вісті» газета захисту інтересів селян України»; Публічного акціонерного товариства «Поліграфічно-видавничий комплекс «Десна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерконтиненталь -Україна», Приватного підприємства «Видавництво «Республіка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест», Підприємства споживчої кооперації «Редакція газети «Вісті центральної спілки споживчих товариств України», а також фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання вказаних правочинів, а саме: видаткові накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні тощо.

Надання позивачу рекламних послуг з боку ТОВ «Ривс» також підтверджується таким документальним свідоцтвом як примірник рекламної продукції - каталог, що містить рекламну інформацію про товари - хімічну продукцію марки Henkel, що реалізуються позивачем як офіційним дилером ТОВ «Хенкель Україна» з промислових клеїв підрозділу АІ (т. 5 а.с. 1-6).

Отже, позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного. Дослідивши договори між позивачем та контрагентом, колегія суддів вважає, що вони відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, і виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянтів не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаві ЛТД" до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

М.Г. Бистрик

О.М. Оксененко

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.