Ухвала суду № 39039366, 28.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3391/14

Справа № 643/9794/13-ц Головуючий 1 інстанції Крівцов Д.А.

Категорія: право власності Доповідач: Овсяннікова А.І

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Нестерцової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа- Третя Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа- Третя Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності.

В обґрунтування позову вказали, що є онуками ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також їх батьком, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належали квартира -АДРЕСА_1 та домоволодіння, що розташоване за АДРЕСА_2, кожному по 1:2 частині.

Після смерті ОСОБА_5 в порядку спадкової трансмісії вони успадкували 1:4 частину квартири та домоволодіння. Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись вони та відповідачка, яка є дружиною ОСОБА_4

Оскільки всі правовстановлюючі документи на квартиру та домоволодіння знаходяться у відповідачки, яка не визнає їх право на спадкування зазначеного майна та відмовляється надавати вказані документи, вони звернулись до суду з даним позовом.

Позивачі пояснили, що їх батько ОСОБА_6 був рідним сином ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в зв'язку з чим вважали безпідставними доводи відповідачки щодо відсутності споріднення між вказаними особами.

Також зазначили, що відповідачка перешкоджала їх спілкуванню з дідом ОСОБА_4, до якого вони ставились з родинними почуттями, а саме відмовлялась впускати їх до квартири, де дід проживав, приховуючи від них факт укладення нею шлюбу з ОСОБА_4

Після наступних уточнень просять суд визнати за ними право власності в порядку спадкування на 5:8 частин квартири АДРЕСА_1, а також на домоволодіння, що розташоване за АДРЕСА_2 .

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала.

В обгрунтування заперечень зазначила, що батько позивачів ОСОБА_6 є прийомним сином ОСОБА_4, підтвердженням чого є дані актового запису про народження ОСОБА_6, в якому маються відповідні виправлення його прізвища та прізвища його матері з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6».

Органами РАЦС було сфальсифіковано дані відносно того, що ОСОБА_6 є рідним сином померлого ОСОБА_4

Крім того, зазначила, що ОСОБА_5 був складений заповіт, згідно якого її спадкоємцем був ОСОБА_4

Також пояснила, що позивачі ухилялись від надання допомоги ОСОБА_4, який був в безпорадному стані, в зв'язку з чим мають бути усунені від права на спадкування.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечував проти позову.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 26 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1:4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1:4 (одну четверту) частину квартири АДРЕСА_1

Визнано за ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на 1:4 (одну четверту) частину домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2.

Визнано за ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 право власності на 1:4 (одну четверту) частину домоволодіння, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду - скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачі не є онуками її чоловіка, так як їх батько не є рідним сином померлого. Чоловік не визнавав їх онуками і вони не надавали належної допомоги діду, коли той хворів.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що позивачи є спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 та спадщину прийняли у визначений законом спосіб.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Після його смерті залишилася спадщина, а саме : квартира АДРЕСА_1, яка придбана 29 березня 2002 року та житловий будинок АДРЕСА_2 , який придбаний 28 лютого 1995 року.

Відповідно до вимог ст. 1261,1266 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, що син ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Тобто, якби він був живий, то спадкоємців на спадщину було б двоє: він та дружина померлого ОСОБА_1 і кожний з них отримав по 1:2 частині спадкового майна.

Оскільки, ОСОБА_6 помер раніше свого батька, то в порядку спадкової трансмісії на належну йому 1:2 частину спадкового майна спадкоємцями в рівних частках є його діти - позивачі по справі, тобто, кожному з них належатиме по 1:4 частини (1:2:2).

Судом обґрунтовано визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 рівними, оскільки ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 24 травня 2008 року.

Потім шлюб розірвано 28 жовтня 2008 року. Вдруге шлюб зареєстровано 06 листопада 2009 року.

Тобто, спадкове майно не є спільним майном ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Спадщину позивачі прийняли, звернувшись 08 січня та 22 січня 2013 року з заявами про прийняття спадщини, тобто, у визначений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк після смерті ОСОБА_4

Що стосується заперечень відповідачки, то вони обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються судовою колегією.

Не визнаючи позов ОСОБА_1 зазначає, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 - батько позивачів - не є рідним сином ОСОБА_4

Дані обставини спростовуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження, в якому зазначено, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В матеріалах справи також є ксерокопія актового запису № 784 про народження ОСОБА_6, з якого вбачається , що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року; батьками його зазначено ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

При цьому прізвище ОСОБА_6 закреслено і зазначено «ОСОБА_6», а також закреслено прізвище матері «ОСОБА_5» та записано «ОСОБА_5».

Такі виправлення оговорені з зазначенням: «исправлено на основании заявления родителей и свидетельства о браке» з посиланням на необхідні документи.

Даний документ містить мокру печатку Червонозаводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківської області, а тому вважати, що він неналежно оформлений не можна (а.с. 146 т.1).

Крім того, з запису акту про укладення шлюбу від 20 січня 1996 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в графі № 10 «Відомості про спільних дітей» вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначили спільну дитину сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

І ці дані скріплені підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

За таких обставин вважати, що ОСОБА_6 не є сином ОСОБА_4 не можна.

Що стосується питання усунення позивачів від спадщини, то рішення суду і в цій частині відповідає вимогам закону.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судом першої інстанції ретельно перевірялись такі обставини, були допитані свідки та всім доказам з цього приводу надана оцінка і факту свідомого невиконання позивачами своїх обов'язків щодо надання допомоги ОСОБА_4 не встановлено.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: