Рішення № 39038190, 26.05.2014, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8858/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2014 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючої-судді - Бенца К.К.,

при секретарі - Вайда Я.П.

з участю представника відповідача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ "Приватбанк" подану представником позивача за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за кредитним договором в розмірі 3352,15 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2013 року ( 1 долар США - 7,99 гривень) становить 26783,68 гривень. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_3 суму боргу за кредитним договором в розмірі 3219,35 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.04.2014 року ( 1 долар США - 11,40 гривень) становить 36 700,59 гривень. Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що 13 липня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем - ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №MKR7АЕ00000013 згідно якого банк надав ОСОБА_5, а останній отримав суму кредиту у розмірі - 8 000 (вісім тисяч доларів США), з терміном остаточного погашення суми кредиту та сплати відсотків в строк до 12.07.2011 року, з погашенням суми кредиту та сплати процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № MKR7АЕ00000013/1 від 13.07.2006 р., згідно умов якого відповідачі по справі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Однак, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені умовами кредитного договору відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконує. Письмову вимогу банку про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, відповідачами залишено без задоволення. Станом на 30.04.2014 року сума заборгованості ОСОБА_5 перед позивачем по кредитному договору № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року становить 3219,35 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 30.04.2014 року ( 1 долар США - 11,40 гривень) становить 36 700,59 гривень, з яких: 1620,96 доларів США - заборгованість по кредиту; 127,24 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 660,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 811,15 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Посилаючись на викладені вище обставини, а також на норми ст.ст. 525, 526, 554, 610, 1054 ЦК України позивачз врахуванням уточнюючих позовних вимог просить суд, стягнути солідарно на свою користь з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 загальну заборгованість по кредитному договору № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року в сумі 3219,35 доларів США ,що згідно курсу НБУ станом на 30.04.2014 року ( 1 долар США - 11,40 гривень) становить 36 700,59 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні уточнюючі позовні вимоги підтримала , просила їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Зокрема, пояснила суду, що 20.05.2011 року Дніпропетровським районним судом було прийнято рішення про стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року у розмірі 1621,21 доларів США станом на 16.09.2010 року. На виконання даного рішення суду, була погашена заборгованість платіжним дорученням від 13.12.2011 року. Оскільки відповідно до рішення суду банк не пред'являв вимоги щодо дострокового розірвання договору та щодо дострокового повернення всієї суми кредиту, нарахування по кредиту продовжується до сьогоднішнього дня. Згідно рішення суду було стягнуто з відповідачів прострочену суму боргу, тіло кредиту залишилось не

погашеним і відповідач повинен був щомісячно погашати суму кредиту та сплачувати нараховані відсотки. Погасивши заборгованість згідно рішення суду, боржник увійшов у встановлений графік і повинен був сплачувати платежі згідно графіку.

Відповідач ОСОБА_5 повторно у судове засідання не з'явився, хоча неодноразово про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення справи та письмових заперечень від нього на адресу суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав . Вважає , що рішенням Дніпропетровського районного суду від 20.05.2011 року було стягнуто з відповідачів достроково всю суму кредиту, що на його думку стверджується договором поруки. Вказав на те, що позивач повторно звернувся до суду з тими ж вимогами, які вже були предметом судового розгляду . Просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не визнав позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях. Зауважив, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.05.2011 року було стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року у розмірі 12 637,06 гривень. Рішення суду було виконано. Просить відмовити в задоволенні позову .

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що 13 липня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем - ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № MKR7АЕ00000013 згідно якого банк надав ОСОБА_5, а останній отримав суму кредиту, у розмірі - 8 000 (вісім тисяч доларів США), та у розмірі 2550 доларів США на сплату страхових платежів ,зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,88 % на місяць, з терміном остаточного погашення суми кредиту до 12.07.2011 року, що стверджується кредитним договором № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 р., копія якого приєднана до матеріалів справи. / а.с. 16-19/.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредит надавався відповідачу ОСОБА_5 у розмірі - 8 000 (вісім тисяч доларів США) на придбання автомобіля , а також у розмірі 2550 доларів США на сплату страхових платежів.

Відповідно до заяви на видачу готівки №1, від 17.07.2006 року відповідач ОСОБА_5 отримав кредитні кошти в сумі 8000 доларів США згідно кредитного договору №MKR7АЕ00000013./а.с.20/

Грошові зобов'язання між сторонами виникли в іноземній валюті, що узгоджується з нормами Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5),Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 19, ч. 1, 2 ст. 47, ст.ст. 49, 55), ч. 2 ст.192, ч. 3 ст.533 ЦК України.

Судом встановлено, що 20.05.2011 року Дніпропетровським районним судом було прийнято рішення про стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року у розмірі 12 637,06 гривень . Згідно рішення суду , сума заборгованості виникла станом на 16.09.2010 року, вказані факти доведені судовим рішенням і в силу ст. 61 ЦПК України доведення не потребують.

Як вбачається з рішення Дніпропетровського районного суду від 20.05.2011 року позивач не звертався до суду з вимогами про дострокове розірвання договору та про дострокове повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань відповідачем ОСОБА_5 по погашенню кредиту, та сплаті процентів, утворилась заборгованість, яка згідно довідки - розрахунку заборгованості наданого позивачем з врахуванням уточнюючих позовних вимог станом на 30.04.2014 року на його користь підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 загальна заборгованість по кредитному договору № MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року в розмірі 3219,35 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 30.04.2014 року ( 1 долар США - 11,40 гривень) становить 36 700,59 гривень, з яких: 1620,96 доларів США - заборгованість по кредиту; 127,24 доларів США - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 660,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 811,15 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. .

В забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором №MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № MKR7АЕ00000013/1 від 13.07.2006 року, відповідно до умов якого останній поручився перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_5 що витікають з кредитного договору №MKR7АЕ00000013 від

13.07.2006 року. Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільноправовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.1.1. вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_5 зобов'язався здійснювати погашення кредиту, сплату процентів, винагороди і комісії в порядку і терміни згідно умов кредитного договору. Щомісяця в період сплати зобов'язався надавати банку кошти ( щомісячний платіж ) у сумі 192,77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

Відповідно до п.4.1 вказаного кредитного договору у разі порушення відповідачем ОСОБА_5 строків сплати відсотків за користування кредитом або строків повернення кредиту останній зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,15 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Приписами ч.3 ст. 549 ЦК України встановлено, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов кредитного договору №MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року сторони погодили строки та розміри погашення кредиту та виплати відсотків.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач ОСОБА_5 зобов'язався надавати банку щомісячний платіж у сумі 192,77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 не виконав зобов'язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 не виконував належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 договору поруки № MKR7АЕ00000013/1 від 13.07.2006 року укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 - поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі що і боржник.

Відповідно до п. 4 договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_5 не виконує належним чином то у позивача виникло право вимагати від боржника та поручителя повернення кредитних коштів в солідарному порядку.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості суд приходить до висновку, що уточнюючі позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" згідно кредитного договору №MKR7АЕ00000013 від 13.07.2006 року заборгованість в сумі 3219,35 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 30.04.2014 року ( 1 долар США - 11,40 гривень) становить 36 700,59 гривень є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 543, 551, 553, 554, 610, 612, 623, 624, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України, ЗУ "Про банки і банківську діяльність " , суд, -

в и р і ш и в :

Уточнену позовну заяву ПАТ КБ «Приватбанк» подану представником позивача за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №МКR7АЕ00000013 від 13.07.2006 р. в сумі 3219,35 (три тисячі двісті дев'ятнадцять доларів США 35 центів) , що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.04.2014 року ( 1 долар США - 11,40 гривень) становить 36 700,59 гривень ( тридцять шість тисяч сімсот гривень 59 коп.) з яких : 1620,96 (одна тисяча шістсот двадцять доларів США 96 центів) - заборгованість за кредитом; 127,24 (сто двадцять сім доларів США 24 центів) - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 660,00 (шістсот шістдесят доларів США 00 центів)- заборгованість по комісії за користування кредитом; 811,15 (вісімсот одинадцять доларів США 15 центів)- заборгованість по пені за користування кредитом.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» сплаченого ними суму судового збору в розмірі 267,84 грн. ( двісті шістьдесят сім гривень 84 коп. ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца