Ухвала суду № 39038017, 03.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №805/2482/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Попова В.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., представника позивача Сандула М.О., представника відповідача Ошовської О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 805/2482/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» до управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» до управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн..

Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області № 01-05/360 від 24 грудня 2013 року про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулись з апеляційною скаргою у якій вказали, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили, що страхувальником в особі Центру електрозв'язку № 3 Донецької філії ВАТ «Укртелеком» порушено вимоги діючого пенсійного законодавства в частині надання недостовірних відомостей про застраховану особу. Просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні вважав, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

20 січня 1995 року створено Донецьку філію Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» (ЄДРПОУ 01183764, адреса: 83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, проспект Комсомольський, будинок 22), яка зареєстрована в якості філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» без права юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою АА № 784645 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (арк. справи 41).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Головним спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі - Петровською О.Г. на підставі направлення від 06 грудня 2013 року № 16338/02, виданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі, проведено позапланову документальну перевірку Донецької філії ПАТ «Укртелеком» щодо достовірностей відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на застраховану особу ОСОБА_5 за 2005 рік (арк. справи 8).

За результатами згаданої перевірки відповідачем складено акт від 06 грудня 2013 року № 208-02/08, за висновками якого встановлено порушення частини 6 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 8.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Пенсійного Фонду України від 10 червня 2004 року за № 7-6, в частині надання недостовірної інформації щодо коду типу ставки збору та нарахованих страхових внесків у розмірі 32 % на заробітну плату працівника-інваліда (арк. справи 9-13).

На підставі наведеного акту перевірки та пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 24 грудня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі у відношенні Донецької філії ПАТ «Укртелеком», прийнято рішення № 01-50/360 про застосування фінансових санкцій до у розмірі 170,00 грн., за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку про застраховану особу за 2005 рік (арк. справи 16).

Не погодившись із даним рішенням, позивач 14 січня 2014 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області із скаргою про скасування рішення № 01-50/360 від 24 грудня 2013 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку (арк. справи 18).

04 лютого 2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (арк. справи 19-20).

З урахуванням наведеного, 21 лютого 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360.

Прийняте відповідачем оскаржуване рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчить зміст адміністративного позову та підтверджено представником позивача у судовому засіданні недостовірність подання позивачем відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, не є спірною обставиною між сторонами. Спірною обставиною між сторонами є правомірність прийняття відповідачем спірного рішення на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, стосовно цього суд виходить із наступного.

Спірне рішення, як спосіб реалізації владних управлінських функцій, прийняте управлінням Пенсійного фонду в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Водночас наведену частину дев'яту статті 106 виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року, з 1 січня 2011 року (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України.

Даючи оцінку спірним правовідносинам, необхідно виходити з позиції Конституційного Суду України наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі. Позиція Конституційного Суду України за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним, чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як зазначено абзацом першим даного Рішення в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Згідно абзацу четвертого вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до пункту 22 статті 99 Конституції України виключно законами України визначаються зокрема діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них. Зазначені норми знайшли своє відображення щодо їх офіційного тлумачення у Рішенні Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, у справі №1-22/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). Абзацом сьомим мотивувальної частини даного Рішення передбачено, що системний аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності, ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Пунктом п'ятим мотивувальної частини зазначеного Рішення передбачено, що закони України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб у публічних сферах, процесуальні норми стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність.

Отже, на момент прийняття відповідачем спірного рішення, норма, яка встановлювала відповідальність за недостовірність подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, втратила чинність.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зокрема органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.

З огляду на зазначене, відповідач помилково застосував норму матеріального закону, що була чинною на момент вчинення позивачем, як страхувальником правопорушення, без врахування того, що ця сама норма передбачає не тільки засади юридичної відповідальності, але й саму відповідальність за правопорушення.

Таким чином, відповідачем на момент застосування фінансових санкцій застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 КАС України.

При цьому, доводи представника відповідача про правомірність винесення оскаржуваного рішення з посиланням на абзац 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зазначеної норми, законодавцем за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування залишені повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності вказаним Законом, однак застосування фінансових санкцій за законодавством, яке втратило чинність, ним не передбачено.

Разом із цим, згідно приписів статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Вищезазначена правова позиція стосовно спірних правовідносин також цілком узгоджується із постановою Верховного суду України від 20 листопада 2012 року у справі №21-367а12 за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про визнання рішень протиправними.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України та загальновизнаних принципів права, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, в якому як підставою для його прийняття керувався пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на момент прийняття цього рішення втратив чинність, діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Донецької філії Публічного акціонерного Товариства «Укртелеком» до управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області про скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області від 24 грудня 2013 року № 01-05/360 про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 04 червня 2014 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 805/2482/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі № 805/2482/14- залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

В.В.Попов