Постанова № 39037998, 12.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 року о/об 12 год. 39 хв.Справа № 808/2626/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1,

представника відповідача - Є.О. Линник

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) до Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області (далі - відповідач або Реєстраційна служба Чернігівського РУЮ Запорізької області) з позовом, в якому просила зобов'язати відповідача видати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вірно вказати в рядку «підстава виникнення права власності» Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЄ №265027 від 05.10.2007 виданий не Чернігівською рай адміністрацією, а відділом земельних ресурсів Чернігівського району; на основі технічної документації із землеустрою ПП «Інфотера» м.Токмак, Запорізької області, виданої 11.02.2013 встановлення меж, змінився кадастровий номер земельної ділянки №2325584600-02-004-0016, лист від 16.04.2013 відділ Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області сказати у Витязі Державного реєстру речових прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач необґрунтовано відмовляється вносити зміни, а саме виправити помилки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Крім того, на думку позивача, відповідач вніс дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на підставі документу, який не є дійсним.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, відповідач зазначив, що вивчивши матеріали реєстраційної справи №288339232555 від 11.03.2013 дійсно встановлено факт помилки державного реєстратора. А відтак позивачу необхідно звернутися до реєстраційної служби із заявою про внесення змін до державного реєстру речових прав, згідно якої державним реєстратором будуть внесені зміни. Разом з тим, земельної ділянки, на 1/4 якої було видано ОСОБА_1 державної акт про право власності на земельну ділянку в натурі вже не існує, оскільки ОСОБА_1, як власником, було виділено вищезгадану частку в окрему земельну ділянку, якій було присвоєно новий кадастровий номер.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 12 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Реєстраційної служби Чернігівського РУЮ Запорізької області із заявою про внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №1665000 від 27.03.2013, а саме в рядку «Підстава виникнення права власності» зазначити: «рішення Чернігівського районного суду Запорізької області про визнання права власності на 1/4 земельної ділянки (паю) з 11,88 га в порядку спадкування обов'язкової частки, що належала ОСОБА_3 за законом від 05.12.2006 №2-362. Державний акт на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯЕ №265027, виданий 05.10.2007, видавник відділ земельних ресурсів у Чернігівському районі Запорізької області. Копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (паю) в натурі (на місцевості) серія та номер: 408-12, виданий 11.02.2013, видавник Приватне підприємство «Інфотера» м.Токмак Запорізька область. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серія та номер: НВ 2300038892013, виданий 28.02.2013. Видавник: Державний кадастровий реєстратор Кравцов С.А.».

За замістом листа №348/1-02-25/02-03-03 від 12.11.2013 відповідач повідомив, що вивчивши матеріали реєстраційної справи встановлено факт помилки державного реєстратора. Так, згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», реєстратор повинен був видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельної ділянки, на 1/4 якої видано Державний акт про право власності на земельну ділянку в натурі вже не існує, так як ОСОБА_1, як власником, виділено частку у окрему земельну ділянку, присвоєно новий кадастровий номер, про що свідчить витяг з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки НВ-2300038892013 від 28.02.2013). У зв'язку з чим позивачу необхідно звернутися до реєстраційної служби із заявою про внесення змін до державного реєстру речових прав встановленого зразка. Згідно заяви позивачу буде видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де підставою виникнення права власності буде зазначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон України №1952-IV).

Так, відповідно визначень, що містяться у ч.1 ст. 2 Закону України №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; нерухоме майно - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За змістом ст. 15 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868 (далі - Порядок №868) цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно пп. 9 п. 37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею.

З матеріалів справи вбачається, що документом, на підставі якого до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було внесено запис, є Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №265027, виданий відділом земельних ресурсів у Чернігівському районі.

Разом з тим, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Суд критично оцінює посилання відповідача на п. 59 Порядку №868 оскільки приписи вказаного пункту регулюють порядок проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку в разі формування земельної ділянки шляхом поділу або об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, водночас з матеріалів справи вбачається, що позивач із такою заявою не звертався. Натомість позивач звернувся до Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області із заявою про виправлення допущеної реєстратором помилки щодо органу, який видав Державний акт на право власності на земельну ділянку, який, відповідно до вимог пп. 9 п. 37 Порядку №868 є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, а відтак відмова у виправленні вказаної помилки відповідача є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 28 Закону України №1952-IV інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається органом державної реєстрації прав, нотаріусом у формі витягу, інформаційної довідки та виписки. Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати: власник нерухомого майна або уповноважена ним особа; особа, яка має речове право на чуже нерухоме майно, або уповноважена нею особа; спадкоємець (правонаступник - для юридичної особи) або уповноважена ним особа; власник (співвласник) квартири, житлового чи нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку при створенні об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (асоціація власників житлових будинків, якщо їй делеговані повноваження з управління неподільним та загальним майном відповідного житлового комплексу), житлово-будівельні кооперативи або їх уповноважені особи про суб'єктів права власності на житлові та нежитлові приміщення у такому будинку.

Водночас, із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем .

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не порушено право позивача на отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зобов'язання видати який просить позивач. Натомість належним захистом прав позивача є зобов'язання Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області внести зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 462419, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28833923255), зазначивши в рядку «Підстава виникнення права власності» видавником «Відділ земельних ресурсів у Чернігівському районі» замість «Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області».

Щодо вимоги позивача про внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності шляхом зазначення нового кадастрового номеру земельної ділянки суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач після поділу земельної ділянки площею 11,8800 га не зверталася до Реєстраційної служби із заявою про проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новосформовану земельну ділянку, а відтак вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

За правилами частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною третьою статті 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вбачає за доцільне вийти за межі позовних вимог в цій частині та задовольнити позов із застосуванням іншого засобу його захисту, а саме «зобов'язати Реєстраційну службу Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області внести зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 462419, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28833923255), зазначивши в рядку «Підстава виникнення права власності» видавником «Відділ земельних ресурсів у Чернігівському районі» замість «Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області».

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Реєстраційну службу Чернігівського районного управління юстиції Запорізької області внести зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності 462419, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28833923255), зазначивши в рядку «Підстава виникнення права власності» видавником «Відділ земельних ресурсів у Чернігівському районі» замість «Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області».

В решті позовних вимоги відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова