Рішення № 39037630, 13.05.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1404/415/2012 13.05.2014 13.05.2014 13.05.2014

Провадження №22ц/784/1323/14 Головуючий в першій інстанції Міщенко Г.В.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Бакуті Т.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2014 року по справі за позовом

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

(далі - ПАТ КБ «Приватбанк»)

до

ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

09 квітня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості в розмірі 31 473 грн. 56 коп.

Позивач зазначав, що 14 липня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № б/н. Відповідно до вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому був збільшений до 10 000 грн., на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 72% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 строків сплати за користування кредитом та відсотків по ньому, виникла заборгованість, яка станом на 31 січня 2012 року склала 31 473 грн. 56 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом - 9 997 грн. 44 коп.;

- заборгованість по процентам - 21 476 грн. 12 коп.;

Посилаючись на вказане, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в межах трирічного строку позовної давності станом на 31 січня 2012 року в розмірі 8 357 грн. 25 коп., яка складається з : 5 812 грн. 44 коп. - заборгованості за кредитом та 2 544 грн. 81 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду в частині зменшення заборгованості за кредитом змінити та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають задоволенню в межах трирічного строку позовної давності та з врахуванням 36% річних, так як матеріали справи не містять доказів, що наказ ЗАТ КБ «Приватбанк» № 1663, яким передбачено 72% річних, є складовою частиною кредитного договору і позичальник, підписуючи Заяву, розумів його зміст.

Між тим, з таким висновком суду не можна погодитись у повній мірі, а саме в частині визначеного сторонами розміру процентів за прострочку, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни оскарженого рішення в зазначеній частині.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 1000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% щомісячно (36% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 13).

В подальшому, кредитний ліміт на платіжну картку був збільшений в лютому 2007 року до 3 000 грн., а в серпні 2007 року до 10 000 грн.

Умовами обслуговування платіжної картки є встановлення процентної ставки за користування кредитом 3% на місяць та щомісячного платежу в розмірі 7% від суми заборгованості (а.с. 13).

Останній платіж відповідачем був проведений в серпні 2008 року (а.с. 7), а з позовом позивач звернувся до суду в квітні 2012 року (а.с. 2).

Поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення обов'язкових щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Оскільки умовами договору між сторонами встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути весь борг частинами, то право ПАТ КБ «Приватбанк» вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку погашення кожного місячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа № 6-116 це 13) і є обов'язковою для застосування судами України.

З Умов та правил надання банківських послуг не вбачається домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності, а тому до вимог про стягнення заборгованості по кредиту та процентів має застосовуватися загальний строк - три роки.

Проте, в судове засідання апеляційної інстанції ПАТ КБ «Приватбанк» надав інші умови та правила користування платіжною карткою з яких вбачається, що строк позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Між тим, позивачем не доведено суду, що саме з цими умовами та правилами користування платіжною карткою був ознайомлений відповідач при укладанні кредитного договору, а не з тими, що надані позивачем суду першої інстанції в підтвердження своїх позовних вимог.

Крім того, заперечуючи в апеляційній скарзі проти законності рішення суду, позивач не посилається на наявність домовленості між сторонами договору про збільшення строку позовної давності до 5 років.

Тому, суд правильно застосував строк позовної давності та стягнув заборгованість в межах трирічного строку.

Умовами та правилами надання банківських послуг також визначено обов'язок позичальника на оплату процентів в розмірі 3% щомісячно за користування кредитними коштами, а за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - процентів по підвищеній процентній ставці.

Згідно п. 6.3 Правил користування платіжною карткою, які були надані позивачем в підтвердження свого позову, при порушенні строку погашення кредитного ліміту клієнту нараховується підвішена плата відповідно діючим тарифам Банка.

Наказом Банку № 1663 від 31 серпня 2005 року, встановлено тариф процентної ставки, а саме, за прострочку 6% щомісячно (а.с. 86).

Згідно заяви позичальника від 14 липня 2006 року, відповідач, який її підписав, засвідчив про ознайомлення з умовами надання банківських послуг, Правилами і Тарифами надання указаного кредиту та про свою відповідальність за невиконання цього договору (а.с. 13-14).

Тобто, сторони домовились, що процентна ставка складає 3 % щомісячно (36 % річних), а за прострочку, встановлюється процентна ставка - 6 % щомісячно (72 % річних) (наказ № 1662 від 31 серпня 2005 року).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з ОСОБА_4 72% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Виходячи з вищезазначених правил застосування строку позовної давності, позивач має право на стягнення процентів, які нараховувались з квітня 2009 року, а до цього терміну строк стягнення процентів сплив.

Отже, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 17 421 грн. 12 коп. процентів за період - з квітня 2009 року по 31 січня 2012 року (21 476, 12 - 4 055= 17 421,12).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 329 грн. 30 коп. (214, 60 грн. за звернення до суду першої інстанції + 114, 70 грн. за подачу апеляційної скарги).

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині розміру процентів та загального розміру заборгованості за кредитом.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 березня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 липня 2006 року станом на 31 січня 2012 року в розмірі 23 233 грн. 56 коп. (двадцять три тисячі двісті тридцять три грн.. 56 коп.), з яких: заборгованість за кредитом - 5 812 грн. 44 коп. і заборгованість по процентам - 17 421 грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 329 грн. 30 коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді