Ухвала суду № 39037227, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р.

м.Одеса

Справа № 821/18/14

Категорія: 10.1

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (далі Управління ПФУ в м. Херсоні) звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» (далі ПАТ «Таврійська будівельна компанія») про стягнення з ПАТ «Таврійська будівельна компанія» заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за листопад – грудень 2013 року в розмірі 35227 грн. 62 коп..

В обґрунтування заявлених вимог зазначалось, що ПАТ «Таврійська будівельна компанія» перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Херсоні як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Підприємству було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за списком № 2 за листопад – грудень 2013 року. Проте, відповідачем зазначені витрати у добровільному порядку не погашено.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року позовні вимоги Управління ПФУ в м. Херсоні задоволено. Стягнуто з ПАТ «Таврійська будівельна компанія» на користь Управління ПФУ в м. Херсоні заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за період листопад – грудень 2013 року в сумі 35227 грн. 62 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ч. 2 ст. 106 КАС України, оскільки позивачем не надано доказів про призначення пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача та не надано розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад-грудень 2013 року. Крім того, судом не прийнято до уваги, що ПАТ «Таврійська будівельна компанія» перераховано позивачу за листопад 2013 року суму в розмірі 10000 грн.. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом встановлено, що ПАТ «Таврійська будівельна компанія» перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Херсоні як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Протягом 2013 року підприємству було надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах за Списком № 2 за листопад – грудень 2013 року.

Відповідачем зазначені витрати у добровільному порядку не погашено.

Задовольняючи позовні вимоги Управління ПФУ в м. Херсоні, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ПАТ «Таврійська будівельна компанія», як платник збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, працівники якого вийшли на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, зобов’язано сплачувати Пенсійному фонду України збір у 100% розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його колишнім працівникам.

Так, пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача, встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності названим Законом питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на наведене вище, вимога позивача щодо відшкодування відповідачем витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-69а10, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта щодо не надання позивачем доказів про призначення пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача та не надання розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам за листопад-грудень 2013 року, як такі, що суперечать матеріалам справи (а. с. 7-77).

Доводи апелянта стосовно не прийняття до уваги судом першої інстанції факту перерахування ПАТ «Таврійська будівельна компанія» позивачу суми витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 10000 грн. за листопад 2013 року не впливають на правильність оскарженого судового рішення, оскільки будь-які докази, що підтверджують факт перерахування коштів пенсійному органу, відповідачем до суду першої інстанції не надавались. При цьому часткове погашення відповідачем заборгованості органу Пенсійного фонду України підлягає врахуванню в процесі виконання судового рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Таврійська будівельна компанія» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: