Рішення № 39036125, 02.06.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.14 Справа № 904/2161/14

За позовом Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм", м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 288, 74 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Неміріч І.І. - представник за дов. № 9/6-2036/КР від 26.07.2013

від відповідача: Многосмислов М.В. - представник за дов. № 150514 від 15.05.2014

СУТЬ СПОРУ:

Управління Державної служби охорони при ГУМВС України у Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Українсько-індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" про стягнення основного боргу у розмірі 13927 грн., пені у сумі 293, 92 грн. та три відсотки річних у розмірі 67, 82 грн., всього: 14288, 74 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на охорону об'єкта постом фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України № 83/3-2007 від 01.01.2007 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 29.04.2014.

Ухвалою від 29.04.2014 розгляд справи відкладено на 26.05.2014.

26.05.2014 відповідач подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи документів, зокрема, доказів часткової оплати заборгованості.

У судовому засіданні 26.05.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України присутнім представникам сторін оголошено перерву до 02.06.2014.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2007 між Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Дніпропетровській області (далі - позивач, охорона) та Медичною компанією "Магадфарм" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 83/3 2007 на охорону об'єкта постом фізичної охорони Державної служби охорони про МВС України (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), що перераховані у дислокації (додаток № 1 до договору) об'єкта, що охороняється (далі - об'єкт) під охорону поста фізичної охорони, а охорона зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна замовника на об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого замовником доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Замовник зобов'язується виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охороні встановлену плату.

Згідно з п. 3.1 договору ціна послуг охорони за цим договором є договірною і зазначається сторонами у розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки № 2, 3 до договору).

Вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку (додатки № 1, 2 до договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості (п. 3.2 договору).

Додатковою угодою від 01.03.2013 до договору та протоколом узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток № 3 до договору) сторони встановили ціну послуг з охорони (арк. с. 27-28).

На виконання умов договору, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з охорони об'єкту за період січень 2014 - лютий 2014 на загальну суму 14927 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками (арк. с. 40-41).

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплати наданих послуг у розмірі 1000 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги у розмірі 13927 грн.

Під час розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг у розмірі 1800 грн., відповідно до платіжних доручень від 14.04.2014 № 350 на суму 800 грн., від 07.05.2014 № 455 на суму 500 грн. та від 19.05.2014 № 497 на суму 500 грн. (арк. с. 64-66).

Таким чином, несплаченою залишається вартість наданих послуг у розмірі 13027 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів приймання-здачі виконаних робіт/послуг та не надано доказів їх оплати на суму 13027 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 13027 грн.

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи сплатив суму основного боргу у розмірі 1800 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 293, 92 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 293, 92 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних у сумі 67, 82 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимоги повністю у сумі 67, 82 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-Індійського Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (49000. м. Дніпропетровськ, вул. Бажова, 1, код ЄДРПОУ 30166078) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, віл. Короленка, 4, код ЄДРПОУ 08596854) основний борг у розмірі 13027 грн. (тринадцять тисяч двадцять сім грн.), пеню у розмірі 293, 92 грн. (двісті дев'яносто три грн. 92 к.), три відсотки річних у сумі 67, 82 грн. (шістдесят сім грн. 82 к.) та 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1800 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.06.2014

Суддя В.І. Ярошенко