Ухвала суду № 39035318, 28.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року м. Київ К/800/20357/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року

у справі № 826/13186/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сімінвест» (далі - позивач, ТОВ «Сімінвест»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач-1, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві)

та Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ Міндоходів у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення розгляду скарги, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Сімінвест» звернулось у серпні 2013 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0004161540 та рішення про результати розгляду скарги від 25.04.2013 року № 4031/10/12-4-09.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2013 року скасовано. Адміністративний позов ТОВ «Сімінвест» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 року № 0004161540 форма «В4» ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 1 079 175,00 гривень. Визнано протиправним та скасовано рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.04.2013 року № 4031/10/12-4-09 Державної податкової служби у м. Києві, яким збільшено суму зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість, визначеного в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 року № 0004161540 на 608 117,00 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважають, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційні скарги без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 23.01.2013 року № 0254/15.4, в якому зафіксовані, виявлені під час перевірки, порушення ТОВ «Сімінвест» вимог пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 102.5 ст. 102, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 198.3 ст.198 та ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) завищило залишок від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 декларації) за грудень 2012 року на суму 1 079 175,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 27.02.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0004161540, яким ТОВ «Сімінвест» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 1 079 175,00 гривень.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся в порядку адміністративного оскарження до ГУ Міндоходів у м. Києві.

ГУ Міндоходів у м. Києві, в рамках розгляду первинної скарги ТОВ «Сімінвест», листом від 26.03.2013 року № 2813/10/12-4-09 (№ 4833/7/12-4-10) було зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС провести позапланову перевірку ТОВ «Сімінвест» з питань, що стали предметом оскарження, на підставі п. 78.1.5 ПК України.

Результати вказаної перевірки оформлені актом від 12.04.2013 року № 31/15-6/23154533, в висновках якого стверджується про порушення позивачем: п. 200.4, п. 200.14, ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 6970,00 гривень, за травень 2010 року на 1142,00 гривні, за лютий 2012 року на суму 1232,00 гривні, за березень 2012 року на суму 4263,00 гривні, за квітень 2012 року на суму 3774,00 гривні, за серпень 2012 року на суму 34 868,00 гривень, за листопад 2012 року на суму 35 899,00 гривень; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суму залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання на податкового кредиту за грудень 2012 року на 1 784 576,00 гривень.

ГУ Міндоходів у м. Києві розглянуто скаргу ТОВ «Сімінвест» та 25.04.2013 року прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 4031/10/12-4-09, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540, а первинну скаргу ТОВ «Сімінвест» без задоволення; та збільшено суму розміру від'ємного значення податку на додану вартість, визначеного в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540 на 608 117,00 гривень.

Позивач, натомість, звернувся із відповідною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Міністерство доходів та зборів України направило на адресу товариства рішення від 18.07.2013 року про результати розгляду повторної скарги, згідно якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.02.2013 року № 0004161540 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що нормами ПК України, Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України передбачено право платників податків самостійно розпоряджатися наявним в них бюджетним відшкодуванням, разом з тим також передбачено, що у разі, якщо платник податку, всупереч нормам ПК України, своєчасно не заявив про бюджетне відшкодування, а продовжував декларувати від'ємне значення податку, скористатися правом на відшкодування можливо лише в межах 1095 днів. Враховуючи той факт, що позивачем сума бюджетного відшкодування формувалась впродовж 2008-2012 років, контролюючим органом правомірно зменшено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 079 175,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно пп. 4.6.4 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року № 492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 4.6.5 п. 4 розділу V Порядку встановлено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (ДЗ) (додаток 3).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 та в п. 200.1 ст. 200 ПК України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно пункту ПК України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що сума, розрахована за правилами п. 200.4 ст. 200 ПК України набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачами не заперечувалась правомірність формування позивачем суми бюджетного відшкодування, що була заявлена ТОВ «Сімінвест» у графі 24 податкової декларації.

Положеннями ст. 200 ПК України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ). Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ПК України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, неможна визнати правомірною.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що приписи п. 102.5 ст. 102 ПК України визначають правовідносини, які складаються з приводу бюджетного відшкодування ПДВ, а спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з ПДВ, а тому висновок контролюючого органу щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положення п. 102.5 ст. 102 ПК України є необґрунтованими.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скаргі слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 року у справі № 826/13186/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. БухтіяроваСудді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) І.В. Приходько