Ухвала суду № 39035146, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2014 року м. Київ К/800/53612/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіна постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 рокуу справі№ 810/2104/13-аза позовомДержавного комунального підприємства «Ремонтно-будівельне управління»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року у справі № 810/2104/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.12.2012 року № 0000802301 та № 0000812301.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Майстерня» за жовтень 2011 року складено акт від 07.12.2012 року № 475/22-2/19410752, яким зафіксовано порушення ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ДКП «Ремонтно-будівельне управління» при придбанні товарів (послуг); п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень та листопад 2011 року в загальному розмірі на 1 001 934 грн.; пп. пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету за 2011 рік (ІV квартал 2011 року) у загальному розмірі на 1 152 224,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 року № 0000802301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 1 252 417,50 грн., з них 1 001 934,00 грн. - за основним платежем, 250 483,50 грн. - за штрафними санкціями, № 0000812301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму в розмірі 1 152 224,00 грн. (штрафні санкції - не застосовані).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки відповідача про неправомірність формування платником витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Майстерня» матеріалами справи не підтверджується.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору на будівництво газопроводів та систем газопостачання с. Малютянка від 19.08.2011 року № 17/08-2011, укладеного позивачем та ТОВ «Майстерня» підтверджується матеріалами справи.

Роботи за договором виконувались після проведення конкурсних торгів у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель», переможцем за якими визначено ТОВ «Майстерня». За цим договором генпідрядник зобов'язувався у 2011 році виконати роботи, зазначені в документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти і оплатити роботи.

На виконання умов цього договору, контрагентом позивача в жовтні 2011 року виписано податкові накладні № 2 від 03.10.2011 року на суму 3 000 000,00 грн., в т. ч. 500 000,00 грн. ПДВ, та № 20 від 31.10.2011 року на суму 3 011 602,80 грн., в т. ч. 501 933,80 грн. ПДВ.

Факт виконання згаданих робіт підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання виконаних робіт № 1 за типовою формою КБ-2в.

Судами встановлено, що кошти в розмірі 3 000 000,00 грн. перераховані ТОВ «Майстерня» платіжним дорученням № 7 від 03.10.2011 року в порядку виконання умов п. 4.1 договору - як попередня оплата робіт, та призначені на придбання матеріалів та обладнання. Платіжним дорученням № 5 від 18.11.2011 року сума коштів в розмірі 3 011 602,80 грн. сплачена позивачем ТОВ «Майстерня» за виконання останнім робіт по договору № 17/08-2011 у жовтні 2011 року, а саме: прокладання газопроводу високого тиску з поліетиленових труб Ф = 355х32,2 мм.

Позивачем на підтвердження реальності проведених робіт за договором підряду надано зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області декларацію про початок виконання будівельних робіт від 29.09.2011 року № КС08311048790 та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 21.12.2011 року №КС14311109616, а також акт прийняття внутрішньої і зовнішньої мереж і системи газопостачання від 29.11.2012 року, яким приймальною комісією за участі представника заступника директора з розвитку системи газопостачання ДП «Києво-Святошинське УЕГГ» ПАТ «Київоблгаз» та представника Держгірпромнагляду України установлено, що будівельно-монтажні роботи по газифікації житлових масивів в адміністративних межах Малютинської сільської ради виконані в повному обсязі, а газопровід високого тиску слід вважати прийнятим замовником.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 16.07.2012 № 1770/22-521/31565580 за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Майстерня» з ТОВ «Вайпергруп» у жовтні 2011 року та січні - березні 2012 року, в якому вказано про відсутність реального здійснення господарських операцій між цими контрагентами за період, що перевірявся, обґрунтовано відхилено судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджуються з висновком судів про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання господарських операцій із зазначеним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі № 810/2104/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак