Ухвала суду № 39035130, 20.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2014 р. м. Київ К/800/5242/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Нижник О. М. Маісурадзе З. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуЛуганського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2014 рокуу справі№ 812/8034/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі № 812/8034/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000241501 від 13.09.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», абз. «а» п. 39.2 ст. 39, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198, п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки ПАТ «СЗФ» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, липень 2010 року, грудень 2010 року, листопад 2011 року, червень 2012 року, складено акт від 28.08.2013 року № 32/15-0/00186513, яким зафіксовано порушення: абз. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 43 304 130 грн., абз. «а» п. 39.2 ст. 39, п. 188.1 ст. 188, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 17 Порядку заповнення податкової накладної в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 7 800 525,00 грн., п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування в розмірі 12 126 102,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 13.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000241501 про зменшення платнику суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 55 430 232,00 грн. (в тому числі не відшкодованого на момент перевірки - 51 723 729,00 грн., відшкодованого на момент перевірки - 3 706 503,00 грн.) та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 715 116,00 грн. У зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість на момент перевірки в розмірі 3 706 503,00 грн. відшкодовано, позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3 706 503,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності правових підстав для зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 1 295 847,00 грн., листопад 2006 року в розмірі 1 314 370,00 грн., січень 2007 року в розмірі 988 094,00 грн., червень 2009 року в розмірі 302 156,00 грн., листопад 2009 року в розмірі 996 096,00 грн., грудень 2009 року в розмірі 1 142 223,00 грн., січень 2010 року в розмірі 1 643 981,00 грн., квітень 2010 року в розмірі 920 299,00 грн., липень 2010 року в розмірі 31 424 626,00 грн., грудень 2010 року в розмірі 3 276 438,00 грн. підтверджується відповідними судовими рішеннями, а висновки про реалізацію продукція за цінами, нижчими за звичайні, не доведено податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2007 року у справі № 2а-319/07, залишеною без змін Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 року, задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, яка підлягала відшкодуванню з бюджету, за декларацією за жовтень 2006 року в розмірі 4 437 833,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 року у справі № 2а-44/08 задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської ОДПІ та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за листопад 2006 року в розмірі 1 353 641,88 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2009 року постанову суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2013 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.09.2009 року скасовано в частині вимог про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 39 271,88 грн. та закрито провадження в цій частині, в іншій частині судові рішення залишено без змін. При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що попередні судові інстанції дійшли правильного висновку, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 1 353 641,88 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.10.2009 року у справі № 2а-1692/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.08.2012 року, задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до Стахановської ОДПІ, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість за декларацією за січень 2007 року в розмірі 988 094,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 року у справі № 2а-27491/09/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 року, задоволено позовом ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2009 року в сумі 4 669 333,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 р. у справі № 2а-3237/10/1270, залишеною без змін, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року, задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за листопад 2009 року в сумі 12 368 842,00 грн. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 р. визнано такими, що втратили законну силу в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за листопад 2009 року в розмірі 9 701 604,00 грн., в іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 року залишено без змін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року у справі № 2а-6389/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року, задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2009 року в розмірі 4 347 797,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 року у справі № 2а-6390/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 року, задоволено позов ВАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Стахановський завод феросплавів» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень 2010 року в розмірі 6 668 527,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2011 року у справі № 2а-10031/10/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.09.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 року, позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року в розмірі 27 604 245,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2011 року у справі № 2а-1759/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року, задоволено позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за липень 2010 року, в розмірі 39 983 281,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року у справі № 2а-8128/11/1270 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 року, задоволено позов ПАТ «Стахановський завод феросплавів» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в розмірі 3 276 438,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 року у справі № 2а2679/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0001018013/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яким зменшення ПАТ «Стахановський завод феросплавів» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 168 176 668,00 грн., за 22 податкові періоди з 2007 року по 2010 рік, у тому числі по періодам: грудень 2007 року в розмірі 5 272 024,00 грн., квітень 2008 року - 4 650 361,00 грн., липень 2008 року - 32 392 787,00 грн., серпень 2008 року - 41 768,00 грн., вересень 2008 року - 148 086,00 грн., січень 2009 року - 14 472,00 грн., квітень 2009 року - 6 039,00 грн., травень 2009 року - 274 471,00 грн., червень 2009 року - 339 927,00 грн., липень 2009 року - 169 439,00 грн., серпень 2009 року - 192 766,00 грн., жовтень 2009 року - 4 534 557,00 грн., листопад 2009 року - 266 7011,00 грн., грудень 2009 року - 4 347 797,00 грн., січень 2010 року - 6 668 527,00 грн., квітень 2010 року - 27 604 245,00 грн., травень 2010 року - 1 236 775,00 грн., липень 2010 року - 39 983 281,00 грн., вересень 2010 року - 2 539 894,00 грн., жовтень 2010 року - 27 802 450,00 грн., листопад 2010 року - 4 013 561,00 грн., грудень 2010 року - 3 276 438,00 грн.

Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена правомірність формування позивачем податкового кредиту та заявлення до відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень 2006 року, листопад 2006 року, січень 2007 року, червень, листопад, грудень 2009 року, січень, квітень, липень, грудень 2010 року.

З посиланням на ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суди дійшли вірного висновку про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 1 295 847,00 грн., листопад 2006 року в розмірі 1 314 370,00 грн., січень 2007 року в розмірі 988 094,00 грн., червень 2009 року в розмірі 302 156,00 грн., листопад 2009 року в розмірі 996 096,00 грн., грудень 2009 року в розмірі 1 142 223,00 грн., січень 2010 року в розмірі 1 643 981,00 грн., квітень 2010 року в розмірі 920 299,00 грн., липень 2010 року в розмірі 31 424 626,00 грн., грудень 2010 року в розмірі 3 276 438,00 грн.

Крім того, судами правомірно зазначено про порушення податковим органом строку визначення податкового зобов'язання, встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податковим кодексом України, за приписами яких грошове зобов'язання може бути визначене контролюючим органом не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що при укладанні контрактів з нерезидентом компанією «Glowston Products Ltd» (Беліз) ПАТ «СЗФ» реалізована продукція за цінами, нижчими за звичайні, внаслідок чого позивачем занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 2 711 301,00 грн. та травень 2012 року на суму 3 973 310,00 грн.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України встановлено, що стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Враховуючи, що порушення, на думку відповідача, відбулись в листопаді 2011 року та травні 2012 року, застосуванню підлягають положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пп. пп. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно із пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як визначено пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з метою визначення звичайної ціни феросплавної продукції в жовтні 2011 року, в травні 2012 року відповідачем не враховані суттєві умову щодо кількості товару, реалізованого компанії «Glowston Products Ltd».

Ціни поставок феросиліцію ФС65 компанії «Glowston Products Ltd» в жовтні 2011 року податковим органом порівняні з цінами поставок на адресу РУП «Белорусский металлургический завод».

Проте, відповідачем не враховано, що обсяг поставок на адресу РУП «Белорусский металлургичесий завод» відрізняється від обсягу поставок продукції на адресу компанії «Glowston Products Ltd».

Ціни експорту ПАТ «СЗФ» феросплавної продукції з України компанії «Glowston Products Ltd» (Беліз) відповідачем порівнюються з цінами імпорту ПАТ «АМК», ПАТ «Енергомашспецсталь», ПАТ «ДЕМЗ» та з цінами внутрішнього ринку України, що не є порівнянням у співставних умовах на відповідному ринку.

Ціни експорту ПАТ «СЗФ» феросплавної продукції до кордону України на користь компанії «Glowston Products Ltd» (Беліз) СДПІ порівнює з цінами реалізації компанією Scsnalloys ltd (Кіпр) та SIA «Global Commerce» (Латвія) на ринку Латвії.

Ціни поставок ПАТ «СЗФ» на умовах DAF відповідачем порівнюються з цінами на умовах СІР, DDU або взагалі без визначення та порівняння базисних умов поставки. Порівняння зроблено без аналізу та врахування відмінностей умов поставки, зокрема, витрат на перевезення вантажу конкретними партіями товару, страхування, експедирування, зберігання, навантаження/розвантаження, розмитнення, комісійних витрат та інших суттєвих умов, що впливають на формування ціни.

Порівняння цін феросплавної продукції здійснено без врахування відмінностей фізичного та хімічного складу, які також є об'єктивними умовами, що впливають на ціну.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що порівняння відповідачем цін здійснено без врахування обсягів поставок, а порівняння здійснювалось з цінами імпорту інших підприємств, з цінами внутрішнього ринку України, а також з цінами реалізації продукції на ринку Латвії, колегія суддів погоджується з висновком судів, що таке порівняння здійснено у неспівставних умовах, що не відповідає вимогам п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «СЗФ» з питань достовірності та законності декларування податку на прибуток за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складені акти від 14.06.2012 року № 45/15-0/00186513 та від 17.07.2012 року № 67/15-0/00186513, в яких зроблено висновок про заниження цін на феросплавну продукцію, яку ПАТ «СЗФ» реалізовувало в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року компанії «Glowston Products Ltd» (Беліз). За наслідками перевірок прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002638013 від 24.07.2012 року, яким ПАТ «СЗФ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 45 302 795 грн., виходячи з рівня визначених СДПІ звичайних цін.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.09.2012 року у справі № 2а/1270/5926/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2013 року, податкове повідомлення-рішення № 0002638013 від 24.07.2012 року скасовано.

Вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що визначення податковим органом звичайних цін здійснено без врахування об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну (кількість поставленої продукції, базисні умови поставки, хімічні та фізичні характеристики, ринки поставок), з використанням інформації про ціни на товари, які не є ідентичними (однорідними) товарами, що реалізовувались ПАТ «СЗФ», та з порушенням принципу спів ставності умов, тобто з порушенням п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто судовими рішеннями встановлено необґрунтованість висновків СДПІ, що ПАТ «СЗФ» здійснювало реалізацію феросплавної продукції нерезиденту компанії «Glowston Products Ltd» (Беліз) по заниженим цінам, в тому числі у жовтні 2011 року.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 цього Кодексу).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 220 Податкового кодексу України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України).

Правильність визначення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за червень 2012 року також була предметом судового розгляду. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року у справі № 2а/1270/7570/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року, позов ПАТ «СЗФ» до СДПІ, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «СЗФ» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за червень 2012 року в розмірі 9 414 801,00 грн.

Вказаними судовими рішеннями встановлена правомірність визначення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню по податковій декларації за червень 2012 року.

В акті перевірки відповідач стверджує про порушення позивачем вимог наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п. 17 якого визначено, що в разі якщо база оподаткування визначається виходячи із звичайних цін і перевищує суму постачання товарів/послуг, визначену виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, тобто звичайна ціна перевищує фактичну, продавець виписує податкові накладні: одну - на суму виходячи з фактичної ціни постачання, другу - на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. У податковій накладній, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього (01 - Виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною). Така податкова накладна покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

Колегія суддів вважає такий висновок хибним, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «СЗФ» здійснювало продаж феросплавної продукції власного виробництва на експорт, в тому числі на адресу нерезидента компанії «Glowston Products Ltd» (Беліз) за ціною, яка відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, з урахуванням співставності умов постачання продукції. Невідповідність контрактної ціни продажу продукції на адресу нерезидента компанії «Glowston Products Ltd» (Беліз) на момент виписки податкових накладних не встановлена та не доведена.

Крім того, виписка однієї чи декількох податкових накладних не тягне за собою заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки про здійсненні експортних операцій відповідно до статті 195 Податкового кодексу України застосовується нульова ставка податку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 2 711 301,00 грн. та травень 2012 року на суму 3 973 310,00 грн., та відповідно зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0000241501 за листопад 2011 року та червень 2012 року.

Висновків податкового органу про порушення позивачем п. 15 Порядку № 969 при оформленні податкової накладної № 789/19 від 30.04.2012 р. від TOB «ЛЕО», є неправомірним, оскільки Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2014 року у справі № 812/8034/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак