Ухвала суду № 39034517, 02.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 червня 2014 року Справа № 907/758/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Дерепи В.І., розглянувши касаційну скаргу Свалявської міської ради на рішення господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року у справі № 907/758/13 за позовом Управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації до Свалявської міської ради в особі виконавчого комітету Свалявської міської ради про визнання права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на вбудоване нежитлове приміщення; визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 21 грудня 2006 року № 479; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 7 лютого 2007 року серії ЯЯЯ №959587,

УСТАНОВИВ:

До касаційної скарги не додано належних документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі із заяв, що подаються до Вищого господарського суду України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Із касаційних скарг на рішення суду, сплачується 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

При сплаті судового збору Свалявська міська рада мала сплатити 50 відсотків ставки, обчисленої з оспорюваної суми та 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а сплатила меншу суму.

Отже, подане скаржником платіжне доручення від 28 січня 2014 року № 48 не можна визнати належним доказом, що підтверджує сплату судового збору в установленому розмірі.

Свалявська міська рада подала касаційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року.

Згідно зі статтею 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, касаційну скаргу подано 31 березня 2013 року, тобто після закінчення строку, встановленого для її подання, проте вимога скаржника про продовження строку подачі касаційної скарги не може вважатися заявою про поновлення строку касаційного оскарження у розумінні статей 53, 110 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, відповідно до пункту 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

У даній касаційній скарзі не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права порушив суд при винесенні оскаржуваної ухвали і в чому полягає їх порушення або неправильне застосування.

На підставі наведеного, керуючись пунктами 4, 5, 6 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2013 року повернути скаржнику.

Головуючий, суддяІ.М. Васищак Суддя Суддя Б.М. Грек В.І. Дерепа