Ухвала суду № 39034151, 29.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р.Справа № 818/746/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О.

Шевцової Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 818/746/14

за позовом Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Шляхрембуд" Сумської міської ради (далі - позивач), звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15.10.2013 року №0000682205 та № 0000672205.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року адміністративний позов Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15.10.2013 року №0000682205 та № 0000672205.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 11.09.2013 року по 13.09.2013 року ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при формуванні показників у декларації за червень 2013 рік.

24.09.2013 року за результатами перевірки складено акт №1080/2205/05433057/83 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування підприємством, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при формуванні показників у декларації за червень місяць 2013 року, згідно якого ДПІ у м. Сумах дійшла висновків про те, що підприємством було порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 178603,00 грн. та занижено податок на додану вартість в сумі 15371,00 грн. за червень 2013 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 15.10.2013 року №0000682205 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2013 року в розмірі 178603,00 грн.;

- від 15.10.2013 року № 0000672205 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 15371,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 7685,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості висновку відповідача щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності з пп. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За змістом пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Так, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Універбур" укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2010 року, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ "Універбур" бітум, щебінь, сіль молота, дизельне паливо, бензин А76, А80 (а. с. 29-30).

03.06.2013 року між ТОВ "Універбур" та КП "Шляхрембуд" була підписана специфікація № 7 до договору, згідно якої предметом поставки є щебінь та відсів. Ціна товару встановлюється на момент підписання даної специфікації без урахування провізного тарифу залізничним транспортом та без компенсації провізного тарифу автомобільним транспортом.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем, також надано до суду:

- видаткові накладні: №214 від 11.06.2013 року, №215 від 12.06.2013 року, №216 від 12.06.2013 року, №228 від 14.06.2013 року, №233 від 17.06.2013 року, №229 від 14.06.2013 року (а.с. 113-118);

- податкові накладні: №10 від 11.06.2013 року, №11 від 12.06.2013 року, №12 від 12.06.2013 року, № 23 від 14.06.2013 року, №24 від 14.06.2013 року, №28 від 17.06.2013 року (а.с. 119-124);

- платіжні доручення: №165 від 08.07.2013 року, №232 від 24.07.2013 року, №256 від 30.07.2013 року, №263 від 01.08.2013 року, №285 від 02.08.2013 року, №316 від 12.08.2013 року (а.с. 125-130):

Перевезення здійснювалось залізничним транспортом до залізничної станції Суми, що підтверджується залізничними накладними (а. с. 131-169).

Постачання щебеню та відсіву від станції Суми на територію КП "Шляхрембуд" здійснювалось ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Зазначена обставина підтверджується договором № 13 від 03.05.2012 року у відповідності до якого ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" зобов'язується надати КП "Шляхрембуд" послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника, а замовник зобов'язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору (а.с. 34-41).

Послуга з перевезення вантажів передбачає переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу замовника з передавальних колій Сумської філії 28-32 третього маневреного району на залізничну колію № 10; № 11 першого маневреного району, що знаходиться на балансі Сумської філії на території КП "Шляхрембуд" до місць навантаження-вивантаження замовника (далі - вантажні фронти) та у зворотньому напрямку на колії 28-32 третього маневреного району Сумської філії (п. 1.2 договору № 13).

Також, позивачем протягом червня 2013 року було придбано у ТОВ "Лобос - Трейд" бензин А-76.

Зазначені обставини підтверджуються наданими до суду первинними документами:

- видаткові накладні №РН-0000254 від 17.06.2013 року, РН-0000245 від 13.06.2013 року, №РН-0000244 від 13.06.2013 року, №РН-0000246 від 13.06.2013 року, РН-0000255 від 17.06.2013 року,№РН-0000257 від 21.06.2013 року (а.с. 92- 97);

- податкові накладні: №16 від 13.06.2013 року, №17 від 13.07.2013 року, №18 від 13.06.2013 року №27 від 17.06.2013 року, №28 від 17.06.2013 року №29 від 21.06.2013 року, (а.с. 98-103)

- платіжні доручення: №156 від 05.07.2013 року, №160 від 05.07.2013 року, №161 від 08.07.2013 року, №196 від 12.07.2013 року, №212 від 18.07.2013 року, №243 від 26.07.2013 року, №264 від 01.08.2013 року, №304 від 05.08.2013 року, №311 від 12.08.2013 року, (а.с. 104-112).

- сертифікати відповідності (а.с. 72-73);

-Паспорти №14, №1293 (а.с. 70-71);

Перевезення здійснювалось ТОВ "Лобос-Трейд", що підтверджується наданими до суду товарно - транспортними накладними: від 17.06.2013 року №0370, №1948 від 13.06.3013 року, №0370 від 13.06.2013 року, №1947 від 13.06.2013 року, №1953 від 17.06.2013 року, №1954 від 21.06.2013 року (а. с. 92- 97).

Колегія суддів зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоди, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, маючи від контрагентів належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Крім того, колегія суддів не приймає доводи відповідача зазначені в акті перевірки, що позивачем завищено податковий кредит за червень 2013 рік на суму 63656,89 грн. по операціям із придбання пального у TОB "Лобос-Трейд", оскільки на перевірку не було надано акти приймання нафтопродуктів за Формою № 5- НП та 7-НП, наявність яких передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держнафтогазпрому України, Міністерства економіки України. Міністерства транспорту України, Держстандарту України, Держкомстату України від 02.04.1999 р. №81/38/101/235/122.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Державного комітету статистики України від 17.07.2008 року №382/291/891/235/244, визнано таким, що втратив чинність, спільний наказ Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122 "Про ствердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 07.10.1999 року № 685/3978.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що діючою є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, з відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція), в додатку 5 до якої наведено форму № 5-НП "Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю".

Відповідно до пп. 5.1.6 п. 5.1 "Загальні положення" розділу 5 "Порядок приймання нафти або нафтопродуктів" Інструкції у разі приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутом або групою цистерн, за нестачу приймається тільки та кількість, яка перевищує надлишки, визначені за різницею суми нестач і надлишків, установлених за кожною цистерною відповідно до акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

Згідно пп. 5.1.7 Інструкції вантажовідправнику направляється повідомлення стосовно оприбуткованих надлишків у тому разі, якщо вони перевищують нестачі, визначені за різницею суми надлишків та нестач, установлених за кожною цистерною згідно з актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП.

Крім того, згідно пп. 5.2.5 та 5.2.6 п. 5.2 "Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом" комісійне приймання нафти або нафтопродукту за кількістю здійснюють уповноважені наказом керівника підприємства-вантажоодержувача особи, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань визначення кількості нафти і нафтопродуктів у залізничних цистернах, на яких покладено відповідальність за дотримання правил приймання нафти і нафтопродуктів, установлених цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами та нормативними документами. Результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Тобто, форма 5-НП застосовується виключно у випадку приймання нафти і нафтопродуктів залізничним транспортом в цистернах. Зазначені доводи, також підтверджується самою формою "Акту приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю", в якій серед реквізитів зазначено: 3. місце приймання - під'їзна колія станції; 5. станція відправлення; 6. станція призначення; 13. технічний стан цистерни, тощо.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що ДПІ у м. Сумах безпідставно вимагає у позивача наявності форми 5-НП, оскільки нафтопродукти від ТОВ "Лобос-Трейд" до КП "Шляхрембуд" надходили автомобільним, а не залізничним транспортом.

Отже, доводи відповідача щодо заниження Комунальним підприємством "Шляхрембуд" Сумської міської ради податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 рік не підтверджені належними доказами.

Згідно з п. 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив ТОВ "Універбур", ТОВ "Лобос - Трейд" у попередньому податковому періоді суму ПДВ, що підтверджується копіями платіжних документів, з урахуванням реального характеру господарських операцій, за наявності у попередньому та наступному податковому періоді від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, правомірно включив до суми бюджетного відшкодування суму ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Універбур", ТОВ "Лобос - Трейд".

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним повідомлень-рішень від 15.10.2013 року №0000682205 та № 0000672205.

За викладених обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р. по справі № 818/746/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Шевцова Н.В.