Ухвала суду № 39032918, 10.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2014 року

справа № 808/5616/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/5616/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Монблан» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

18 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Монблан» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000992307 від 14.12.2012 р., прийняте Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сформовано податковий кредит на суму з податку на додану вартість, при цьому суми грошових зобов’язань за сплату податку до бюджету занижені не були, про що свідчать документи надані ДПІ, які безпідставно не були враховані під час проведення перевірки, у зв’язку з чим у податкового органу були відсутні будь-які підстави для донарахування податкових зобов’язань.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Мондалн» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 14.12.2012 р. №0000992307, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Монблан» збільшене грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 15528,75 грн., з яких 12423 грн. – основний платіж, 3105,75 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, відповідач, звернулась з апеляційною, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем порушено вимог чинного податкового законодавства при формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної, що не зареєстрована в реєстрі податкових накладних. Вказане свідчить про правомірність прийнятого ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 р. №0000992307, та відсутність підстав для його скасування.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.11.2012 р. посадовими особами ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Монблан» з питань правомірності формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних по декларації за серпень 2012 року., за результатами якої складено акт №2852/22-12/37494285.

Перевіркою встановлено наступні порушення вимог законодавства:

п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 12423 грн., що призвело до заниження суми, яка підлягає сплаті до бюджету по декларації з ПДВ за серпень 2012 р. на суму ПДВ 12423 грн..

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000992307 від 14 грудня 2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Монблан» збільшено розмір грошового зобов’язання за основним платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 12423 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3105,75 грн..

Правомірність та обґрунтованість означеного податкового повідомлення-рішення №0000992307 від 14 грудня 2012 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача відсутні порушення п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в даному випадку має місце порушення позивачем правил ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, однак за вказане порушення не передбачено відповідальності чинним податковим законодавством. У зв’язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.201.1. ст.201 Подактуого кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.7. означеної статті Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Пунктом 201.10. ст. 201 Поадкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних – реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платником податку на додану вартість електронними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що у відповідності до договірних листів від 25.05.2012 р. №25/1 та від 20.06.2012 р. позивач домовився з ТОВ «Форестер-М» поставити йому обладнання.

На виконання означеної домовленості ТОВ «Форестер-М» поставило позивачу товар за видатковими накладними від 31.07.2012 р. №824 на суму 21442,50 грн., в тому числі ПДВ на суму 3573,67 грн., та №772 на суму 53097,00 грн., в тому числі ПДВ 8849,50 грн. та виписало дві податкові накладні №32 на суму 53097,00 грн., у тому числі 8849,50 грн. та №45 на суму 21442,02 грн., у тому числі ПДВ 3573,67 грн..

За наслідками вказаних господарських правовідносин позивач задекларував податковий кредит по податку на додану вартість за зазначеними операціями з ТОВ «Форестер-М» за серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 12423,17 грн..

В подальшому позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року від 20.09.2012 р. №9057633785, розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2012 року від 20.09.2012 р. №9057633789 та реєстр отриманих податкових накладних за серпень 2012 р. від 20.09.2012 р. №9057634044.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року податкові накладні, за розрахунками із ТОВ «Форестер-М» від 04.07.2012 р. №45 та 04.07.2012 р. №32 були відображені позивачем одним записом, а саме у вигляді – податкова накладна від 04.07.2012 р. від 04.07.2012 р. №32 на загальну суму ПДВ 12423,17 грн.

Таким чином, означена сума ПДВ була помилково відображена позивачем у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року, як така, що сплачена за однією поставкою, підтвердженою податковою накладною від 04.07.2012 р. №32.

У відповідності до чинного податкового законодавства внесення виправлень в Реєстр виданих та отриманих податкових накладних здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського облік, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

За матеріалів справи вбачається, що позивач виявив допущену помилку, вніс коригуючи записи у Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року, а саме: вніс вірні номери податкових накладних від 04.07.2012 р. №45 на суму ПДВ 3573,67 грн. та від 04.07.2012 р. №32 на суму 8849,50 грн., при цьому загальна сума податкового кредиту по операціях позивача з ТОВ «Форест-М» - 12423,17 грн. позивачем не змінювалась.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкова декларація, та додатки до неї оформлені належним чином, суми податкових зобов’язань, податкового кредиту та інші відомості внесені без помилок. В даному випадку, наявна помилка у внесених записах в Реєстр вданих та отриманих податкових накладних, яка відповідно до зазначеного Порядку, підлягає корегуванню шляхом виправлення записів і не передбачає подання уточнюючих реєстрів.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги чинного податкового законодавства при внесенні виправлень виявлених посилок в Реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за означеними податковими накладними, у зв’язку з відсутністю факту їх реєстрації ТОВ «Форестер –М», суд зазначає, що у зв’язку з тим, що сума по податковим накладним не перевищує 10 000 грн., то контрагент позивача звільнений від обов’язку щодо їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних як продавець товару. За таких обставин твердження податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за відсутності факту реєстрації платником податку на додану вартість до податкового кредиту за відсутності факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних – є безпідставним.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що позивачем порушено п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення показників податкового кредиту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/5616/13-а – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим