Ухвала суду № 39030505, 29.05.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/1693/14 Головуючий в І інстанції: Кузьміна О.І.

Категорія: 56 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року травня місяця 29 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Стародубця М.П.,

Суддів: Воронцової Л.П.,

Ігнатенко П.Я.

При секретарі: Калюжному О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна», а також апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, третя особа: ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 18.04.2005 року укладено договір кредиту на суму 34355 доларів США. В якості забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 уклав договір іпотеки, предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Окрім того, 16.07.2008 року із ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії зі сплатою 14% річних та комісії в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 146400 доларів США. В якості забезпечення виконання боржником зобов'язань укладено іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області 20.09.2013 року повідомив банку, що на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 39093731 про стягнення боргу

з ОСОБА_2 на загальну суму 616395,31 грн. В ході виконання рішення суду накладено арешт та заборонено відчуження двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Посилаючись на порушення його переважного права на задоволення за рахунок іпотечного майна, банк просив звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме зазначену вище двокімнатну квартиру.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2014 року позовні вимоги Банку задоволено. Вирішено: звільнити з під-арешту заставне майно, згідно іпотечного договору №02-23-Ф080946П-1338 від16.07.2008 року укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності. На яку накладено арешт постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області про опис та арешт майна боржника від 22.10.2013 року у порядку примусового виконання зведеного виконавчого провадження №39093731 про стягнення з ОСОБА_2 на користь юридичних та фізичних осіб та держави боргу на загальну суму 1626554,15 грн.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна», вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неправильне застосування закону, в зв'язку з чим просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову банку, оскільки розмір заборгованості ОСОБА_2 перед банком менший, ніж вартість предмета іпотеки і в цьому випадку закон допускає можливість задоволення вимог стягувачів у такий спосіб. Окрім того, до участі у справі не залучені всі стягувачі за виконавчими документами у зведеному виконавчому провадженні.

В письмових запереченнях публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» просить не брати до уваги доводи, викладені в апеляційних скаргах та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винесення постанови державного виконавця про накладання арешту на заставне майно порушує права Банку, як заставодержателя цього майна і позбавляє Банк переважного права на задоволення своїх вимог до ОСОБА_2 в разі невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом правильно встановлено, що між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 18.04.2005 року укладено договір кредиту на суму 34355 доларів США. В якості забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_2 уклав договір іпотеки, предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. (а.с.28-34)

Окрім того, 16.07.2008 року із ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії зі сплатою 14% річних та комісії в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 146400 доларів США. В якості забезпечення виконання боржником зобов'язань укладено іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.35-45).

Із копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що квартира двокімнатна, загальною площею 86,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, належна на праві власності ОСОБА_2, зареєстровано відомості про іпотеку 18.04.2005 року та 16.07.2008 року на підставі іпотечних договорів №1571 від 18.04.2005 року та №3453 від 16.07.2008 року АКБ «Укрсоцбанк» (а.с.109-111).

22.10.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області Колпаковим В.О. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №39093731 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на загальну суму 1626554,15 грн. описано і накладено арешт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.50-53).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч.7 ст.3 Закону України «Про іпотеку», пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Отже, заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

З матеріалів справи вбачається, що вартість майна, яке є предметом застави, відповідала розміру кредитних зобов'язань ОСОБА_2 на час укладення кредитного договору. Кредитні договори, строк дії яких закінчується 17 квітня 2017 року та 15 липня 2018 року, на час розгляду справи ще не виконані, в зв'язку з чим визначити остаточний розмір заборгованості за кредитними договорами, виходячи з умов договору, що передбачає сплату відсотків за користування кредитом та пені за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договором, немає можливості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що немає підстав вважати вартість предмета застави такою, що значно перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, що могло бути підставою для звернення стягнення на заставлене майно з метою задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України «Про іпотеку» Банк, як іпотеко держатель, має переважне право одержання задоволення за рахунок іпотечного майна перед іншими кредиторами цього боржника. Кошти, отримані від реалізації іпотечного майна використовується насамперед для задоволення зобов'язання боржника перед іпотеко держателем і лише залишок коштів для задоволення вимог інших стягувачів (ч.6 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Банку, оскільки встановлені судом обставини підтверджують, що на момент опису та арешту належного ОСОБА_2 нерухомого майна - спірної квартири, Банк є обтяжувачем з вищим пріоритетом, який має право на звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором. Пріоритет права іпотекодержателя - ПАТ «Укрсоцбанк» на задоволення забезпечених іпотекою вимог виник 18.04.2005 року, тобто з моменту державної реєстрації іпотеки, а акт про накладення арешту складено значно пізніше - в 2013 році.

Доводи апеляційних скарг колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону, що регулює спірні правовідносини, не підтверджені належними доказами та не спростовують мотивованих висновків суду. Непритягнення зацікавлених осіб до участі у справі не є безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна», а також апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області, відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: